П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6758/24
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 400/6758/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) задоволено частково, зокрема:
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762 (Вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 99 копійок;
- зобов'язано відповідача виготовити та направити позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зі зазначенням розміру грошового забезпечення за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);
- відмовлено у задоволені решти позовних вимог.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.08.2025 апеляційну скаргу позивача задовольнив. Скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволені позову позивача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та видачі нового грошового атестату. Ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнив частково, зокрема:
- зобов'язав відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби згідно до вимог пункту 1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.09.2014 № 460, в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто з розрахункової величини 80 %;
- зобов'язав відповідача виготовити новий грошовий атестат позивачу із зазначенням в ньому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, розрахованої згідно вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460;
- в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залишив без змін.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 22.07.2025, позов позивача до відповідача задовольнив частково, зокрема:
- зобов'язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язав відповідача провести перерахунок, нарахувати та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік які були нараховані та виплачені у період з 27.09.2022 по 19.05.2023, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату позивачу інших щомісячних основних видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- відмовив у задоволені решти позовних вимог.
28.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд видав 8 виконавчих листів у справі № 400/6758/24.
09.12.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява представниці позивача від 06.12.2025 про визнання протиправними дій відповідача під час виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 в адміністративній справі № 400/6758/24.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.12.2025 у справі № 400/6758/24 повернув ОСОБА_1 заяву від 06.12.2025 про визнання протиправними дій відповідача під час виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 в адміністративній справі № 400/6758/24.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, листом від 17.11.2025 № 5413/р відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 надіслав позивачу довідки від 15.10.2025 № 24/5/990 і від 15.10.2025 № 24/5/989, а також повідомив про виконання ним постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24. У заяві від 09.12.2025 представниця позивача не зазначила дати, коли позивач отримав вищенаведений лист.
З наведеного суд першої інстанції виснував, що цей лист позивач отримав 17.11.2025, а тому строк подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем при виконанні судових рішень у справі № 400/6758/24 сплив 28.11.2025.
Як зазначив суд, представниця позивача відповідну до Миколаївського окружного адміністративного суду 06.12.2025, тобто після спливу строку десятиденного строку для такого звернення, встановленого частиною четвертою статті 383 КАС України.
Крім цього, суд першої інстанції вказав, що всупереч вимогам пунктів 7 і 8 частини другої статті 383 КАС України у заяві від 09.12.2025 не зазначено інформації про день пред'явлення відповідних виконавчих листів до виконання та хід виконавчих проваджень.
Окрім того, суд першої інстанції вказав, що позивач у вказаній заяві не навів її обґрунтування.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішень суду, в порядку статті 382 КАС України, задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції помилково виснував, що заява позивача у порядку статті 383 КАС України не містить обґрунтувань;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав з листа Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2025 №5413/р, який отримав 27.11.2025, про що долучено докази до заяви. Отже, десятиденний строк почав перебіг з 28.11.2025 та спливає 07.12.2025. Оскільки, 07.12.2025 є вихідним днем, останнім строком подачі заяви є 08.12.2025. При цьому заява направлена через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 06.12.2025 та зареєстрована судом 09.12.2025;
- суд першої інстанції не врахував, що заяву в порядку 383 КАС України до суду було подано 06.12.2025, а виконавчі листи пред'явлені до виконання 05.12.2025, а отже, на дату подання заяви до суду інформація про хід виконавчого провадження була відсутня.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Представник позивача надала заперечення на відзив, в яких підтримала правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Представник позивача надав заперечення щодо позиції позивача, викладеної у його запереченнях на відзив, в яких підтримав правову позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник позивача надала заяву із запереченнями щодо позиції відповідача.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, стаття 14 КАС України передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 372 КАС України визначено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.
Слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.
Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Таким законом в Україні є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 сформовано висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.
Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статтею 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 КАС України).
Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Згідно із статтею 382 КАС України судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення статті 383 КАС України.
Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
За приписами частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною другою статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
У постанові від 08.11.2024 у справі № 340/222/20 Верховний Суд зауважив, що вказаний перелік не містить виключень та не передбачає альтернативних вимог до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Частинами четвертою та п'ятою статті 383 КАС України установлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020 у справі № 200/5793/20-а).
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема, надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
У зазначеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 9901/235/20 вказано, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу 2 частини п'ятої 5 статті 383 КАС України.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов'язкових вимог частини 2 статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: підстави заяви (клопотання, заперечення). До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви. Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.
На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169 298 КАС України), стаття 383 не містить прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п'ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.
У постанові від 08.11.2024 у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п'ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що всупереч вимогам пунктів 7 і 8 частини другої статті 383 КАС України у заяві від 09.12.2025 не зазначено інформації про день пред'явлення відповідних виконавчих листів до виконання та хід виконавчих проваджень.
Отже, у спірному випадку заявником під час подання заяви у порядку статті 383 КАС України подано таку без додержання обов'язкових норм та відповідно під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції не надано пояснень щодо причин неможливості подання документів, що містять інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання, інформацію про хід виконавчого провадження до суду першої інстанції.
Колегія суддів констатує, що виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що заяву в порядку 383 КАС України до суду було подано 06.12.2025, а виконавчі листи пред'явлені до виконання 05.12.2025, а отже, на дату подання заяви до суду інформація про хід виконавчого провадження була відсутня.
У відповідь на вказані аргументи скаржника апеляційний суд зазначає, що відсутність відкритого виконавчого провадження за виконавчими листами у даній справі, на момент звернення позивачем зі спірною заявою в порядку статті 383 КАС України, свідчить про те, що позивачем не використано всі можливі засоби для виконання судового рішення, а також про передчасність такої заяви позивача.
Водночас колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 у справі № 340/5977/22.
Поряд з цим, в апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції вказав, що позивач у вказаній заяві не навів її обґрунтування.
Оцінюючи наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи долучена заява позивача про встановлення контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України від 09.12.2025 вх. № 2946/25 (т. 5, а.с. 1-3), яка подана представником позивача через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Кількість сторінок тексту заяви - 21.
З матеріалів справи вбачається, що судом роздруковано і долучено до матеріалів справи лише 1,2,3 та 21 сторінки заяви, які фактично не містять її обґрунтувань.
Однак, колегією суддів досліджено зміст повного тексту заяви та встановлено, що остання містить виклад фактичних обставин, правові підстави та обґрунтування.
Відтак, відповідні висновки суду першої інстанції є помилковими.
Позатим, колегія суддів зазначає, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, листом від 17.11.2025 № 5413/р відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 надіслав позивачу довідки від 15.10.2025 № 24/5/990 і від 15.10.2025 № 24/5/989, а також повідомив про виконання ним постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.08.2025 у справі № 400/6758/24. У заяві від 09.12.2025 представниця позивача не зазначила дати, коли позивач отримав вищенаведений лист.
З наведеного суд першої інстанції виснував, що цей лист позивач отримав 17.11.2025, а тому строк подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем при виконанні судових рішень у справі № 400/6758/24 сплив 28.11.2025.
Як зазначив суд, представниця позивача відповідну до Миколаївського окружного адміністративного суду 06.12.2025, тобто після спливу строку десятиденного строку для такого звернення, встановленого частиною 4 статті 383 КАС України.
Проте, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що позивачем до спірної заяви, яка подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», долучено докази отримання листа відповідача від 17.11.2025 № 5413/р (поштове відправлення № 6427000037570), зокрема конверт поштового відправлення та роздруківку трекінгу відправлення № 6427000037570 (див. арк. 7-8 додатку № 2 до спірної заяви від 06.12.2025 (зареєстрована судом 09.12.2024, вх. № 29461) в ЄСІТС та КП «ДСС»).
З наведеною роздруківки трекінгу листа відповідача від 17.11.2025 № 5413/р (відправлення № 6427000037570) апеляційним судом встановлено, що вказаний лист був вручений отримувачу 27.11.2025.
Отже, десятиденний строк, встановлений частиною 4 статті 383 КАС України статтею почав перебіг з 28.11.2025 та сплив 07.12.2025. Оскільки, 07.12.2025 є вихідним днем, останнім строком подачі заяви є 08.12.2025.
При цьому зазначена заява направлена через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 06.12.2025 та зареєстрована судом 09.12.2025 за вх. № 29461/25.
Відтак, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з даною заявою.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви позивача в порядку статті 383 КАС України, однак помилково виснував щодо підстав такого повернення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, неправильно застосовано норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції змінити.
В решті ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 400/6758/24 з підстав, наведених у постанові апеляційного суду.
В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 400/6758/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк