П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6758/24
Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 400/6758/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) задоволено частково, зокрема:
- зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762 (Вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 99 копійок;
- зобов'язано відповідача виготовити та направити позивачу довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Додаток 8 до Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зі зазначенням розміру грошового забезпечення за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);
- відмовлено у задоволені решти позовних вимог.
26.08.2025 П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26.08.2025апелційну скаргу позивача задовольнив. Скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволені позову позивача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та видачі нового грошового атестату. Ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнив частково, зокрема:
- зобов'язав відповідача провести перерахунок, нарахування та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби згідно до вимог пункту 1 Порядку та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.09.2014 № 460, в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, тобто з розрахункової величини 80 %;
- зобов'язав відповідача виготовити новий грошовий атестат позивачу із зазначенням в ньому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, розрахованої згідно вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460;
- в іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 залишив без змін.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду 22.07.2025, позов позивача до відповідача задовольнив частково, зокрема:
- зобов'язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язав відповідача провести перерахунок, нарахувати та доплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік та 2023 рік які були нараховані та виплачені у період з 27.09.2022 по 19.05.2023, у розмірі місячного грошового забезпечення виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- зобов'язав відповідача за період з 27.09.2022 по 19.05.2023 провести перерахунок, нарахування та доплату позивачу інших щомісячних основних видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, премії) виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
- відмовив у задоволені решти позовних вимог.
28.10.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд видав 8 виконавчих листів у справі № 400/6758/24.
09.12.2025 відповідач подав до суду першої інстанції заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 400/6758/24 на строк до закінчення особливого періоду.
В обґрунтування вищевказаної заяви зазначено, що відповідач є бюджетною установою, фінансується з державного бюджету і наразі грошові кошти на виконання судового рішення у справі № 400/6758/24 за КЕКВ 2800 “Інші поточні платежі» відповідачу виділені не були. Тому ним було направлено розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні платежі» за напрямом грошового забезпечення від 05.09.2025 № 24/5/918, від 03.10.2025 № 24/5/964 і від 05.12.2025 № 24/5/1116. Однак, виходячи з наявної практики вирішення вищезазначеного питання, процедура виділення коштів та фактичне здійснення оплати судового збору займає велику кількість часту і не може бути здійснено у стислі строки.
16.12.2025 представниця позивача подала заперечення проти відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, закцентувавши увагу на тому, що відповідач не підтвердив доказами конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення відповідачем у встановлений строк. Представником відповідача не надано відмови фінансового органу у виділенні асигнувань за поданими відповідачем заявками, лише надано самі заявки та загальні роз'яснення, які взагалі або не стосуються питання, яке вирішується, або є такими, що не стосуються відповідача у даній справі.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.12.2025 у справі № 400/6758/24 заяву військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24 задовольнив частково.
Відстрочив на строк до закінчення особливого періоду, але не довше, ніж до 18.12.2026 виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду:
від 21.10.2025 у справі № 400/6758/24 в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762 (Вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 99 копійок;
від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що листом від 02.10.2025 № 220/13/ВихЗПІ/744 департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив командирів військових частин, керівних установ тощо про відсутність фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень за КЕКС 2800 “Інші поточні видатки».
Водночас, як встановив суд першої інстанції, відповідач подав начальнику забезпечувального фінансового органу (відомчий код розпорядника коштів 53467) основні заявки-розрахунки від 05.09.2025 № 24/5/918, від 03.10.2025 № 24/5/964 і від 05.12.2025 № 24/5/1116 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на вересень, жовтень і грудень 2025 року відповідно, в які включено заборгованість перед позивачем у розмірі 137891,00 грн, яка виникла на підставі судових рішень у справі № 400/6758/24.
За наведеного суд першої інстанції виснував, що оскільки на даний час існують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду у справі, а також відсутні підстави ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому, наявні підстави для:
- задоволення заяви відповідача від 09.12.2025 про відстрочення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24;
- відстрочення за ініціативою суду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 у справі № 400/6758/24 в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2024 по 13.06.2024 у сумі 8762 (Вісім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 99 копійок.
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не врахував, що відповідач до заяви про відстрочення судового рішення надав лише заявки до забезпечувального фінансового органу, проте не надав докази безпосереднього направлення таких заявок, що не підтверджує вчинення відповідачем дій щодо виконання рішень суду;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідачем не наведено мотивів, які б свідчили про неможливість виконання рішень суду;
- суд першої інстанції помилково не врахував, що відсутність бюджетних асигнувань не є поважною підставою для відстрочення виконання рішень судів;
- суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем не наведено підстав для висновку, що рішення суду будуть виконані після закінчення строку відстрочення виконання рішень суду;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до частини 5 статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якій заперечував проти її задоволення з підстав, викладених у заяві про відстрочення рішення суду. В обґрунтування відзиву зазначив, що суд першої, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушень норма матеріального та процесуального права не допустив.
Представник позивача надала відповідь на відзив, в яких заперечувала проти доводів відповідача з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, у відповідності до положень частини 4 статті 378 цього Кодексу, також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення/розстрочення з обмовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
Указана норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.
Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу).
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке відстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
У постанові від 06.12.2019 у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
При розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Апеляційний суд зауважує, що заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважають виконати рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на обґрунтування заяви вказує , що листом від 02.10.2025 № 220/13/ВихЗПІ/744 департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України повідомив командирів військових частин, керівних установ тощо про відсутність фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень за КЕКС 2800 “Інші поточні видатки».
Водночас відповідач вказує, що ним було подано начальнику забезпечувального фінансового органу (відомчий код розпорядника коштів 53467) основні заявки-розрахунки від 05.09.2025 № 24/5/918, від 03.10.2025 № 24/5/964 і від 05.12.2025 № 24/5/1116 на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на вересень, жовтень і грудень 2025 року відповідно, в які включено заборгованість перед позивачем у розмірі 137891,00 грн, яка виникла на підставі судових рішень у справі № 400/6758/24.
Однак, на переконання колегії суддів, вказані докази не звільняють відповідача обов'язку виплатити нараховані суми, оскільки відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
Суд у рішеннях від від 21.10.2024 та від 09.05.2025 зобов'язав відповідача не тільки нарахувати спірні суми, а й виплатити їх, тому на переконання колегії суддів, заява відповідача про відстрочення виконання рішення позбавляє позивача права на отримання таких коштів.
Тобто, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найшвидшого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не врахував, що заява не містить підстав для висновку, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Відсутність відповідних бюджетних призначень не є підставою для відстрочення виконання судового рішення відповідно до частини 3 статті 378 КАС України, а може лише свідчити про поважність причин невиконання судового рішення.
За окреслених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішень суду в адміністративній справі № 400/6758/24.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при постановлені оскаржуваного рішення судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, неправильно застосовано норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішень суду слід відмовити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі № 400/6758/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 400/6758/24 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк