П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28502/24
Перша інстанція суддя Караван Р.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Яковлєва О.В.
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2022 №6846/15-32, яким збільшено суму податкового зобов'язання за податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 585452,38грн., та нараховано штрафні санкцій, у сумі 146363,10грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги відповідача обґрунтовано тим, що за результатом проведення камеральної перевірки про майновий стан та доходи за 2021 рік позивача, з питань достовірності нарахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, було встановлено порушення вимог п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.п.170.13-1 п.170.13 ст.170, п.167.1 ст.167 ПК України, внаслідок чого донараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 585452,38грн.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є резидентом України та з 24.02.2012 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (т.1 а.с.14)
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 18.09.2024, ОСОБА_1 виїхав за межі України 14.02.2022 та станом на 18.09.2024 до України не повертався. (т.1 а.с.127)
У 2021 році проживав та отримував дохід у Швейцарії.
22.04.2022 ОСОБА_1 подав до Київської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, в якій задекларував загальну суму отриманого доходу з джерел за межами України (Швейцарія, швейцарський франк), у розмірі 3252513,23грн., та самостійно визначив суму податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 48787,70 грн. Також, у вказаній декларації позивач зазначив податкову адресу (місце проживання) - АДРЕСА_2 . (т.2 а.с.11-13)
Приморським відділом податків і зборів з фізичних осіб, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, у порядку пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.76.3 ст.76, п. 86.2 ст.86 розділу II ПК України, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 № 2118-IX та Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX проведено камеральну перевірку достовірності нарахування ОСОБА_1 сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та військового збору за 2021 рік, за результатами якої складено акт від 18.08.2022 №5375/15-32. (т.1 а.с.111-117)
Вказаним актом встановлено порушення ОСОБА_1 п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170, п.п.170.13-1 п.170.13 ст.170, п.167.1 ст.167 ПК України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 585452,38грн.
Акт перевірки надіслано на адресу позивача за адресою: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернуто на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (т.1 а.с.118-119)
19.08.2022 ГУ ДПС в Одеській області на адресу позивача ( АДРЕСА_2 ) направлено запит №17533/6/15-32-24-09-10 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень з метою підтвердження правомірності застосування позивачем податкового звільнення. При цьому в листі зазначено, що ненадання вищезгаданих пояснень та їх документального підтвердження є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог ст.78 ПК України. (т.1 а.с.210-213)
Докази відправки вказаного листа відповідачем на адресу позивача матеріали справи не містять.
На підставі акту від 18.08.2022 №5375/15-32, ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 №6846/15-32, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму, у розмірі 585452,38грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у сумі 146363,10грн. (т.1 а.с.155-156)
Податкове повідомлення-рішення надіслано на адресу позивача: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернуто на адресу відправника з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (т.1 а.с.157-158)
23.05.2024 та 18.06.2024 ОСОБА_1 направив до Приморської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області лист, в якому просив списати нараховану штрафну санкцію за актом перевірки від 11.10.2022 №6846/15-32, у розмірі 146363,10грн., та суму ПДФО, у розмірі 585452,38 грн., до якого долучено апостильовану довідку про отримані доходи і сплачені податки у Швейцарії, у 2021 році. (т.1 а.с.47-50)
Згідно довідки про доходи від 12.08.2021, виданої на ім'я ОСОБА_1 роботодавцем Averton Bulk SA, у період з 01.02.2021 по 31.07.2021 останнім отримано заробітну плату на загальну суму 109890 швейцарських франків, з яких утримано податків на загальну суму 22269 швейцарських франків. На підтвердження вказаної суми заробітної плати та утриманих податків надані також зарплатні відомості Averton Bulk SA за лютий-липень 2021 року. (т.1 а.с.18-19, 27-37)
Згідно довідки Кантональної окружної податкової адміністрації від 29.10.2024, ОСОБА_2 за 2021 рік подав декларацію про доходи загальною сумою на 122927 швейцарських франків (період з 01.01.2021 по 31.07.2021), з якого сума у розмірі 24200 швейцарських франків стягнута як податок на джерело виплати, включаючи муніципальний, кантональний і прямий федеральний податок. (т.1 а.с.221-223)
02.08.2024 представником позивача направлено до ГУ ДПС в Одеській області адвокатський запит щодо надання інформації та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів щодо наявності/відсутності у ОСОБА_1 будь-яких податкових зобов'язань (податковий борг, заборгованість) перед бюджетом. (т.1 а.с.51-52)
На вказаний запит, ГУ ДПС в Одеській області листом від 08.08.2024 повідомило, що відповідно до даних ІКС ДПС, станом на 07.08.2024, по ОСОБА_1 обліковується податковий борг, у сумі 731815,48 грн, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник внаслідок не сплати по податковому повідомленню-рішенню від 11.10.2022 №6846/15-32. (т.1 а.с.53)
13.08.2024 представник позивача звернувся до ГУ ДПС в Одеській області із адвокатським запитом щодо надання інформації про розгляд заяви ОСОБА_1 від 18.06.2024. (т.1 а.с.65-66)
19.08.2024 листом ГУ ДПС в Одеській області повідомлено, що заяву від 18.06.2024 про списання штрафних санкція за актом перевірки від 18.08.2022 №5375/15-32 та ППР від 11.10.2022 №6846/15-32 було отримано та прийнято до розгляду та повідомлено про право оскарження податкового повідомлення рішення, надане платнику. (т.1 а.с.67-69)
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 №6846/15-32 протиправним, звернувся до суду з позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення про задоволення позовних вимог. При вирішенні справи, суд першої інстанції враховував приписи п.13.4 ст.13 ПК України, відповідно до яких суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом. Надалі, суд зупинився на ч.2 ст.23 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою, якою визначено усунення подвійного оподаткування. З урахування вказаних положень, суд першої інстанції зазначив, що сума податків, сплачених позивачем у Швейцарії склала 19,69%, що є більшим ніж визначена суму податкового зобов'язання з ПДФО в Україні у розмірі 18%, а тому сума податку, сплаченого у Швейцарії, з метою уникнення подвійного оподаткування, враховується при сплаті податку на доходи в Україні. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що відповідач з метою встановлення наявності чи відсутності порушень позивачем податкового законодавства, за наслідками не отримання відповіді на запит щодо надання податкової інформації та відсутності відповідних документів щодо підстав зменшення суми річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, повинен був провести документальну позапланову перевірку.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).
Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Згідно п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Пунктами 13.3-13.5 ст.13 ПК України передбачено, що доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Згідно пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Підпунктом 170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України передбачено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пп.170.11.2 пп.170.11 ст.170 ПК України, у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 цього Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами.
Законом України від 10.01.2002 №2929-III ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, підписану 30.10.2000 в м. Києві (надалі - Конвенція), яка застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.
Відповідно до п.п.2, 3 ст.2 Конвенції, податками на доходи і на капітал вважаються всі податки, що стягуються із загальної суми доходу, із загальної вартості капіталу або з елементів доходу чи капіталу, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна, податки на загальну суму заробітної плати або жалування, сплачуваних підприємством.
Існуючими податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є: а) у Швейцарії - федеральні, кантональні та комунальні податки (i) з доходу (загальний доход, прибуток від заробітної плати, прибуток з капіталу, промисловий і комерційний прибуток, доход від відчужування майна та інші види доходу); і (ii) з капіталу (загальна вартість майна, рухоме та нерухоме майно, виробничі активи, сплачена частина акціонерного капіталу і резервних фондів та інші види капіталу); b) в Україні: (i) податок на прибуток підприємств; і (ii) прибутковий податок з фізичних осіб.
Згідно п.1 ст.4 Конвенції, для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місцеперебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію.
Відповідно до п.2 ст.23 Конвенції, в Україні подвійне оподаткування усувається таким чином: a) з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на швейцарський податок, сплачуваний за законодавством Швейцарії, та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування, на прибуток, або доходи з джерел, розташованих у Швейцарії, або на капітал, що підлягає оподаткуванню, який міститься у Швейцарії, буде робитися знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно таких прибутку, доходу або капіталу, стосовно яких обчислюється швейцарський податок;
b) ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або податку з капіталу, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або капіталу, що можуть оподатковуватись в цій другій Державі залежно від обставин;
c) якщо відповідно до будь-якого положення Конвенції одержуваний доход або капітал резидента Договірної Держави звільнено від податку в цій Державі, ця Держава може, незважаючи на це, при підрахунку суми оподаткування на частину доходу або капіталу цього резидента, що залишилась, взяти до уваги звільнений доход або капітал.
З матеріалів справи вбачається, що за 2021 рік позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік, в якій задекларував загальну суму отриманого доходу з джерел за межами України (Швейцарія, швейцарський франк), у розмірі 3252513,23грн. (101069 швейцарських франків).
Позиція відповідач у даній справі обґрунтовується тим, що всупереч п.170.11.1 п.170.11 ст.170 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування у сумі 585452,38грн. (3252513,23грн.х18%).
Надаючи оцінку вказаним обставинам, слід врахувати, що з довідки про доходи від 12.08.2021, виданої на ім'я ОСОБА_1 роботодавцем Averton Bulk SA, вбачається, що у період з 01.02.2021 по 31.07.2021, останнім отримано заробітну плату на загальну суму 109890 швейцарських франків, з яких утримано податків на загальну суму 22269 швейцарських франків. Також, з довідки Кантональної окружної податкової адміністрації від 29.10.2024, ОСОБА_2 за 2021 рік подав декларацію про доходи загальною сумою на 122927 швейцарських франків (період з 01.01.2021 по 31.07.2021), з якого сума у розмірі 24200 швейцарських франків стягнута як податок на джерело виплати, включаючи муніципальний, кантональний і прямий федеральний податок. (т.1 18-19, а.с.221-223)
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнута сума у відсотковому значенні, як податок на джерело виплати у Швейцарії, є більшою ніж визначена п.167.1 ст.167 ПК України, тобто 18%, у зв'язку з чим, задля усунення подвійного оподаткування, з урахуванням положень п.13.4 ст.13 ПК України, суми податків та зборів, сплачених позивачем у Швейцарії, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні.
Крім того, колегія суддів зауважує про те, що в контексті даних обставин, податковий орган повинен був провести документальну позапланову перевірку, а не камеральну, з огляду на наступне.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
З аналізу наведених правових норм слідує, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв'язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів). Натомість, інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому ст.77, 78 ПК України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо достовірності нарахування ОСОБА_1 сум податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування та військового збору за 2021 рік, за результатами якої складено акт від 18.08.2022. В подальшому, відповідач направив позивачу запит від 19.08.2022 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень з метою підтвердження правомірності застосування позивачем податкового звільнення. При цьому, не отримавши жодної відповіді на вказаний запит, відповідачем, на підставі акту, прийнятого за результатом проведення камеральної перевірки, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
З урахуванням наведених вище положень, судова колегія зазначає, що відповідач, провівши камеральну перевірку з питання, яке не може бути предметом її дослідження з формалізацією її результатів у відповідному акті, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені ПК України, а тому таке порушення є істотним, призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки.
При цьому, слід врахувати, що у запиті від 19.08.2022 податковий орган самостійно роз'яснив позивачу, що ненадання пояснень та їх документального підтвердження є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до вимог ст.78 ПК України.
В свою чергу, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, визначених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 11.10.2022 №6846/15-32, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 585452,38грн. та нараховано штраф у сумі 146363,10грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог порушень матеріального і процесуального права не допущено, а наведені в скарзі відповідача доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги, покласти на Головне управління ДПС в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених у п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян