П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/337/25
Перша інстанція суддя Хурса О. О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про проходження публічної служби,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, а саме:
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 408 від 14.02.2024р., в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції;
- визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 259 о/с від 23.02.2024р. «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновлення позивача на посаді поліцейського взводу швидкого реагування батальйону поліції особового призначення ГУНП в Одеській області;
- стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області середнього заробітку (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивача протиправно звільнено зі служби в поліції на підставі висновків проведеного службового розслідування, яким встановлено, що позивачем у межах спірних правовідносин порушено Присягу поліцейського та вимоги інших нормативно-правових актів, що регулюють проходження служби в поліції, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, апелянт зазначає, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності раніше ніж розгляд судом справи про адміністративну відповідальність, за ст.130 КпАП, згідно протоколу ААД №649099, є передчасним, так як постановою суду провадження у справі закрито за відсутності події і складу адміністративного порушення. Враховуючи пов'язаність видів провадження з одним фактом вчинення порушення, за умови відсутності адміністративної відповідальності, є відсутність і дисциплінарної відповідальності.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про залишення без задоволення позовних вимог, так як проведеним службовим розслідуванням доведено вину позивача у вчиненні спірного дисциплінарного проступку, а тому його правомірно звільнено зі служби в поліції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив службу в поліції на посаді поліцейського взводу швидкого реагування батальйону поліції особового призначення ГУНП в Одеській області.
Наказом ГУНП в Одеській області № 408 від 14.02.2024р., за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 4, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, абзаців другого, третього, четвертого частини п'ятої статті 14, абзаців третього, восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, пункту 1.3, підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 1 розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 14/A-2022 (зі змінами), підпункту 12 пункту 1, підпунктів 2, 3 пункту 2 наказу ГУНП в області від 04.01.2023 № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», до сержанта поліції ОСОБА_1 (0129232), поліцейського взводу швидкого реагування батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Одеській області № 259 о/с від 23.02.2024 р. «По особовому складу», на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», сержанта поліції поліцейського взводу швидкого реагування батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 27.02.2024р.
Не погоджуючись з правомірністю свого звільнення зі служби в поліції позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як позивача правомірно звільнено зі служби в поліції, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію».
Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва
Згідно ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
При цьому, Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджено Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».
В даному випадку, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Згідно ч. 1 ст. 1 Статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 2 встановлено, що службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно ч. 1 ст. 11 Статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Статуту встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно ч. 1 ст. 13 Статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Частиною 3 вказаної статті встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
При цьому, згідно ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Згідно ч. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності звільнення позивача зі служби в Національній поліції України на підставі висновків проведеного службового розслідування, які затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В даному випадку, з висновків проведеного службового розслідування, а також наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області про застосування дисциплінарного стягнення № 408 від 14.02.2024р. вбачається, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення Присяги поліцейського, ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських та Правили дорожнього руху.
Приводом і підставою є той факт, що 03.02.2024 о 00:29 у с. Захарівка, на вулиці Першого Травня, 37, т. в. о. інспектора ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП рядовим поліції Сусловим Віктором Сергійовичем, складено протокол стосовно ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянина України; місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ; особу встановлено: в/п ВХР659567 від 08.11.2017; транспортний засіб: «VOLKSWAGEN CC»; номерний знак НОМЕР_1 . Згідно фабули встановлено, що 03.02.2024 о 00:17 в у с. Захарівка, на вулиці Першого Травня, 37, водій ОСОБА_2 керував автомобілем «VOLKSWAGEN CC», номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager ARLM-0413». Результат 1.54 проміле. Тест № 01675. Від керування Т/З відсторонений. Зафіксовано на портативний відеореєстратор. У ході службового розслідування 06.02.2024 було відібрано пояснення від сержанта поліції ОСОБА_2 , який пояснив, що 02.02.2024 вживав цукерки з коньяком та безалкогольне пиво.
В подальшому 03.02.2024 о 00:17 під час дії комендантської години він керував автомобілем «VOLKSWAGEN CC», номерний знак НОМЕР_1 , в с. Захарівка, де був зупинений працівниками поліції. Водночас сержант поліції ОСОБА_2 зазначив, що після вживання алкогольних напоїв сів за кермо автомобіля у комендантську годину, оскільки в той час повинна була бути повітряна тривога і виникла необхідність перегнати транспортний засіб до гаражу. Разом з тим, сержант поліції ОСОБА_2 визнав свою провину у порушенні 03.02.2023 Правил дорожнього руху України. Крім того, останній під час опитування зазначив, що про подію за своєю участю повідомив командиру ВШР БПОП ГУНП майору поліції ОСОБА_3 .
В свою чергу, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції реалізовано наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 259 о/с від 23.02.2024р.
Між тим, перевіряючи правомірність звільнення позивача зі служби в поліції, а також законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також бути вірним Присязі поліцейського.
При цьому, зі змісту Присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, вбачається, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, колегія суддів вважає, що поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та які є несумісним із подальшим проходженням служби.
Враховуючи викладене, порушення Присяги поліцейського слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції й унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тому, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Між тим, з аналізу матеріалів та висновків службового розслідування, а також наданих сторонами пояснень та доказів вбачається, що факт порушення Присяги позивачем, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють проходження службу в Національній поліції України та Правил дорожнього руху, встановлено за наслідком дослідження дій позивача, що вчиненні останнім 03 лютого 2024 року.
Вказані дії позивача зафіксовано на відеозаписах з відеореєстраторів поліцейських Департаменту патрульної полії, а також в письмових поясненнях учасників подій, які покладено в основу висновків проведеного службового розслідування.
В свою чергу, за наслідком дослідження матеріалів службового розслідування, а також наданих суб'єктом владних повноважень відеозаписів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, 03 лютого 2024 року о 00:17 годині, під час дії комендантської години, позивач керував автомобілем «VOLKSWAGEN CC», номерний знак НОМЕР_1 , в с. Захарівка, в стані алкогольного сп'яніння.
Стан алкогольного сп'яніння підтверджується технічним приладом «Drager ARLM-0413» (результат 1.54 проміле, тест № 01675), а факт керування у комендантську годину -протоколом про адміністративне порушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком службового розслідування та суду першої інстанції про те, що такі дії позивача безумовно створювали загрозу для оточуючих позивача людей, підривають довіру до позивача, як до носія влади, призводить до приниження авторитету Національної поліції, а як наслідок унеможливлюють подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги про те, що постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 03.05.2024, у справі №511/790/24, закрито провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння), у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Тобто, відсутність адміністративного стягнення не спростовує наявності в діях особи дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, суб'єкт призначення має право накласти дисциплінарне стягнення.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 806/2555/17), від 13 жовтня 2020 року (справа № 805/3079/17-а), від 26 липня 2020 року (справа № 580/1415/19), від 24 вересня 2020 року (справа № 420/602/19), від 28 листопада 2019 року (справа № 120/860/19-а).
При цьому, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи наявні відеозаписи, підтверджуючі факт керування позивачем автомобілем у стані алкогольного сп'яніння під час коменданської години.
Враховуючи вищеописані обставини справи, колегія суддів, вирішуючи питання достатності підтверджених судом висновків службового розслідування для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, звільнення зі служби в поліції, як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу на поліцейського.
Проте, враховуючи характер вчиненого позивачем проступку, а також факт вчинення відповідного проступку в умовах дії воєнного стану, колегія суддів вважає недостатніми попередні здобутки позивача для скасування накладеного на позивача дисциплінарного стягнення.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам позивача, якими не спростовано факту вчинення спірного дисциплінарного проступку, а також правильності висновків суду про залишення без задоволення позовних вимог.
Між тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук