Справа № 502/440/26
11.03.2026 м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у спрощеному провадженні,
кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12026167150000025 від 20.02.2026 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кілія Ізмаїльського (колишнього Кілійського) району Одеської області, з середньою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
-05.05.2025 Кілійським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року пробаційного нагляду,
яка обвинувачується у вчиненні кримінального проступку,
передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України
Органом дізнання встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що вироком Кілійського районного суду Одеської області від 05.05.2025, який набрав законної сили 05.06.2025, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та їй призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
Відповідно до вказаного вироку на ОСОБА_3 покладено обов'язки, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До Ізмаїльського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області 10.06.2025 для виконання надійшов вищезазначений вирок суду, того ж дня ОСОБА_3 поставлена на облік.
Службовими особами Ізмаїльського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області 12.06.2025 ОСОБА_3 належним чином ознайомлено з порядком та умовами відбуття призначеного покарання у виді пробаційного нагляду та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування вказаного покарання, яка передбачена ст. 389 КК України.
Ізмаїльським районним відділом № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, а саме: ІІІ середа кожного місяця.
ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що відповідно до вимог ст. 49-1 КВК України та ст. 59-1 КК України повинна дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних діянь та бажаючи їх настання, ухилилась від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у наступному.
Так, ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду 17.09.2025, 19.11.2025, 18.02.2026, ОСОБА_3 не з'явилась без поважних причин на обов'язкові дні для реєстрації до Ізмаїльського РВ № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, чим порушила порядок та умови пробаційного нагляду, а також обов'язки, покладені вироком суду.
Таким чином, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленою з порядком та умовами відбування призначеного судом покарання, письмово попередженою про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, діючи умисно, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій, неодноразово не з'являлась для реєстрації, тим самим ухилилась від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, маючи реальну можливість виконувати визначене їй судом покарання.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
Разом з обвинувальним актом прокурор звернувся з клопотанням, в якому зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрювана беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акту за її відсутності. У зв'язку з чим прокурор на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України просив розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта додана письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_4 , щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінальниого проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, тобто ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Частиною 2 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 382 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт, щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами частини другої статті 381 КПК України.
Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку, її дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.
При призначенні обвинуваченій покарання суд враховує:
- відсутність обставин, які обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України;
- обставини, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (проступку).
Вивченням відомостей про особу обвинуваченої встановлено, що вона є раніше судимою, має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, на спеціальних обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не перебуває.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Санкцією ч. 3 ст. 389 КК України визначено безальтернативний вид покарання - обмеження волі на строк до трьох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.
З матеріалів кримінального провадження №12026167150000025 вбачається, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 зареєстрованого 12.07.2017 року та виданого повторно 10.08.2017 року Кілійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 12.07.2017 року було складено відповідний актовий запис. Батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 /а.с.17/.
На момент розгляду кримінального провадження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилось повних 8 (вісім) років, відповідно обвинувачена ОСОБА_3 є жінкою, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, з урахуванням чого, покарання у вигляді обмеження волі, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, їй не може бути призначене, при тому, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.
Відповідно до роз'яснень п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» - у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані, суд, за наявності до того підстав, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до неї застосований як до жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, суд дійшов висновку, що обвинувачена підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв'язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Оскільки покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, не може бути застосовано до ОСОБА_3 , підстави для призначення їй покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України - відсутні.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 71 КК України, не відбуте покарання за попереднім вироком може бути приєднано лише до покарання, призначеного за новим вироком.
Враховуючи, що даним вироком ОСОБА_3 не призначено жодного покарання, суд приходить до висновку, що вирок Кілійського районного суду Одеської області від 05.05.2025 слід виконувати самостійно.
Цивільний позов не заявлено.
У кримінальному провадженні процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої не обирався та підстави для його обрання відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 74 КК України, з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.
Вирок Кілійського районного суду Одеської області від 05.05.2025 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України - виконувати самостійно.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні відносно обвинуваченої не обирати.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ухвалення).
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1