10 березня 2026 року м.Суми
Справа №950/218/23
Номер провадження 22-ц/816/79/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності :
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кирилкіна Радіона Олеговича,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кирилкіним Радіоном Олеговичем,
на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 січня 2025 року у складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедин Сумської області, повне судове рішення складено 17 січня 2025 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за несплату аліментів,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 113 233 грн 50 коп.
Свої вимоги мотивувала тим, що судовим наказом Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року з ОСОБА_2 , починаючи з 14 грудня 2017 року, на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до їх повноліття щомісячно, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Станом на 07 грудня 2022 року виникла заборгованість зі сплати аліментів, а тому представник позивачки звернувся до суду та просив стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 113 233 грн 56 коп. та понесені судові витрати по справі.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 13 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Кирилкіна Р.О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивував тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №461/7406/18, щодо покладення обов'язку доведення відсутності вини у несплаті аліментів саме на платника аліментів.
Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги доводи відповідача про спільне проживання сторін до липня 2021 року, що не підтверджуються доказами. Більш того, на переконання заявника апеляційної скарги, спільне проживання сторін не є доказом надання відповідачем матеріальної допомоги позивачу на утримання спільних дітей.
Наголошує на тому, що судовий наказ про стягнення аліментів набрав законної сили і дана обставина відповідачем не оскаржується. У рамках виконавчого провадження наявна заборгованості обрахована державним виконавцем, яка відповідачем погашена не була. Доказів на підтвердження надання відповідачем у період з 14 грудня 2017 року до липня 2021 року коштів на утримання дитини надано не було.
Також вказує на те, що відповідачем не було надано доказів неможливості працевлаштуватися через інвалідність.
ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги просить залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, що переглядається суд першої інстанції встановив, що сторони мають спільних дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Лебединського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із заявою про прийняття до виконання судового наказу №580/2335/17 від 25 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частина від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ними повноліття. Просила провести розрахунок заборгованості по аліментам починаючи з 14 грудня 2017 року (а.с. 194).
19 липня 2021 року державним виконавцем Лебединського відділу ДВС у Сумському району Сумської області Матюк Я.Б. видано постанову про відкриття виконавчого провадження, з примусового виконання судового наказу №580/2335/17, виданого 25 січня 2018 року Лебединським районним судом Сумської області про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини з ОСОБА_2 , стягувач - ОСОБА_1 , документ вступив у закону силу 25 січня 2018 року (а.с. 3).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по судовому наказу №580/2335/17 від 25 січня 2018 року розмір заборгованості зі сплати аліментів відповідача станом на 07 грудня 2022 року становить 113 233 грн 56 коп. Починаючи з серпня 2021 року відповідач частково перераховував кошти на погашення заборгованості по аліментам (а.с. 4-5).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства, перебуває на обліку в Білопільському об'єднаному управління ПФУ в Сумській області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, а також соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 3 групи (а.с. 140-144).
Постановами державного виконавця від 01 вересня 2021 року та від 14 жовтня 2024 року звернуто стягнення на доходи, що отримує ОСОБА_2 у Головному УПФУ в Сумській області та із заробітної плати, що отримує він в КНП «Лебединська лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника» (а.с.197, 199).
Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було доведено існування винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновками суду першої інстанції, так як вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Частинами 1 та 2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Парламент встановив у частині першій статті 196 СК максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Окрім цього в сфері судового розсуду перебуває вирішення питання про зменшення пені (ч. 2 ст. 196 СК).
Тобто алгоритм визначення розміру пені, який підлягає стягненню на користь одержувача аліментів, полягає в наступному: спочатку, з урахуванням максимальної межі, визначається пеня; після цього з'ясовується чи є підстави для її зменшення. При вирішенні питання про стягнення пені (стаття 196 СК) законодавець надає суду право зменшувати розмір пені, а не звільняти платника аліментів від її сплати.
Тлумачення ч. 2 ст. 196 СК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох підстав, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки враховує матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів.
Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів як підстав для зменшення розміру пені. Такий матеріальний та/або сімейний стан платника аліментів має доводитися платником на момент коли відбулося прострочення чи повна несплата аліментів.
Визначення справедливого та розумного розміру пені при застосуванні конструкції зменшення розміру пені належить до суддівського розсуду. Суд має забезпечити, щоб зменшення пені не порушувало права одержувача аліментів, але водночас не створювало надмірного фінансового навантаження для платника аліментів. Пеня має бути співрозмірною з правопорушенням (зокрема, прострочення, невиконанням зобов'язань, наявність/відсутність часткової оплати). Розмір пені має залишатися співрозмірним із розміром основного зобов'язання, тому суд не може зменшувати пеню до такої міри, що виключала б її роль як «стимулу» для своєчасного виконання аліментних зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 02 квітня 2025 року у справі 725/4115/21 (провадження № 61-7782св24), від 18 квітня 2025 року у справі № 932/541/23 (провадження № 61-185св25) та інші.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 %. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Встановлено, що судовим наказом Лебединського районного суду Сумської області, виданим 25 січня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх його доходів.
Виконавче провадження з примусового виконання вказаного судового наказу державним виконавцем відкрито 19 липня 2021 року.
Згідно складеного державним виконавцем Богомоловим Д.С. розрахунку заборгованості, станом на 07 грудня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 становить 113 233 грн 56 коп.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог з посиланням на недоведеним існування винних дій відповідача, що призвели до виникнення заборгованості, не взяв до уваги те, що норми чинного законодавства покладено саме на відповідача обов'язок довести, що борг виник не з його вини, але таких доказів надано не було.
Зокрема, та обставина, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи не звільняє його від обов'язку утримувати своїх неповнолітніх дітей. При цьому розмір стягуваних з відповідача аліментів відповідає гарантованому розміру аліментів, визначеному ч. 2 ст. 182 СК України.
Зазначені у довідці до акту огляду медико-соціальної експертною комісією висновки про протипоказані умови та характер праці, а саме: тяжка фізична праця та переохолодження не перешкоджали ОСОБА_2 працевлаштуватися.
Недостатність отриманих відповідачем доходів для повного погашення щомісячних платежів за аліментами, в гарантованому законом розмірі, не звільняє платника аліментів від відповідальності за невиконання зобов'язання зі сплати аліментів на утримання двох дітей.
Постановою Сумського апеляційного суду від 10 лютого 2026 року у справі №950/1560/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення його від сплати аліментів на утримання дітей, рішення Лебединського районного суду Сумської області від 27 лютого 2025 року у цій справі скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах на утримання дітей за період з 14 грудня 2017 року до 01 липня 2021 року, стягнутих відповідно до судового наказу Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року у розмірі 92 935 грн 64 коп. відмовлено (а.с. 237-239). Апеляційний суд при ухваленні постанови, виходив з того, що з того, що не було доведено існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 197 СК України для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, борг за сплати аліментів, нарахований державним виконавцем за період з березня 2018 року до червня 2021 року виник не з вини відповідача.
Зокрема, встановлено, що судовий наказ від 26 грудня 2017 року, виданий 25 січня 2018 року було пред'явлено стягувачкою до виконання лише в липні 2021 року. Однак, позивачем та її представником не було наведено обґрунтувань, підстав не звернення судового наказу до примусового виконання протягом більш ніж трьох років.
Натомість, за ствердженням представника відповідача, ОСОБА_2 не був обізнаним з існуванням судового наказу Лебединського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року. Доказів на спростування таких тверджень позивачем суду надано не було.
До того ж, під час розгляду справи №950/1560/21 за позовом ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, ОСОБА_1 не заперечувала, що у 2018-2021 роках належна відповідачу банківська платіжна картка, на яку зараховувалася пенсія з втрати годувальника та по інвалідності, була в її розпорядженні, що не заперечувалося і представником позивача в суді апеляційної інстанції під час розгляду даної судової справи. Тому, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості самостійно використовували належні відповідачу кошти на утримання дітей.
В період з відкриття виконавчого провадження №66116138 з примусового виконання судового наказу, ОСОБА_2 сплачував аліменти несвоєчасно та не у повному обсязі, доказів на підтвердження того, що борг по аліментам виник не з його вини ним не надано, тому колегія суддів вважає, що є підстави для покладення на відповідача відповідальності, за прострочення сплати аліментів за період з липня 2021 року до 07 грудня 2022 року.
Обчислюючи розмір неустойки (пені), апеляційний суд виходить із розміру заборгованості, який був визначений державним виконавцем у розрахунку станом на 07 грудня 2022 року і який не спростований відповідачем.
Ураховуючи викладене, колегія судів визначає розмір пені за період прострочення сплати аліментів з липня 2021 року до 07 грудня 2022 року, в який встановлено вину відповідача у несплаті аліментів, яка складає: нарахована сума аліментів у липні 2021 року - 2 510,00 грн x 1 x 550 дні : 100=13805 грн 00 коп., серпні 2021 року - 251,92 грн x 1 x 519 дні: 100=1 307 грн 46 коп., жовтні 2021 року - 58,00 грн x 1 x 458 дні : 100=265 грн 64 коп., листопаді 2021 року - 1 518,00 грн x 1 x 428 дні: 100=6 497 грн 04 коп., грудні 2021 року - 48,00 грн x 1 x 397 дні : 100=190 грн 56 коп. січні 2022 року - 1 518,00 грн x 1 x 366 дні: 100=5 555 грн 88 коп., лютому 2022 року - 1 518,00 грн x 1 x 338 дні: 100=5 130 грн 84 коп., березні 2022 року - 2 618,00 грн x 1 x 307 дні: 100=8 037 грн 26 коп., квітні 2022 року - 318,00 грн x 1 x 277 дні: 100=880 грн 86 коп., травні 2022 року - 1 468,00 грн x 1 x 246 дні : 100=3 611 грн 28 коп., червні 2022 року - 1 468,00 грн x 1 x 216 дні : 100=3 170 грн 88 коп., липні 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 185дні : 100=2 948 грн 90 коп., серпні 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 154 дні: 100=2 454 грн 76 коп., вересні 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 124 дні : 100=1 976 грн 56 коп., жовтні 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 93 дні : 100=1 482 грн 42 коп., листопаді 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 63 дні : 100 = 1 004 грн 22 коп., грудні 2022 року - 1 594,00 грн x 1 x 32 дні : 100=510 грн 08 коп. Всього на загальну суму 58829 грн 64 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів за період з липня 2021 року до 07 грудня 2022 року включно у сумі 58829 грн 64 коп.
Також, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, рішення суду належить змінити і в частині розподілу судових витрат.
Враховуючи те, що позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, пропорційно до частки задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь держави належить стягнути 588 грн 30 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 882 грн 45 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Кирилкіним Радіоном Олеговичем, задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з липня 2021 року до 07 грудня 2022 року включно у сумі 58829 гривень 64 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 588 гривень 30 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 882 гривні 45 копійок судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов