Номер провадження: 22-ц/813/4444/26
Справа № 522/12139/22
Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.
Доповідач Назарова М. В.
10.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк, відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі свого представника Сокуренко Наталії Вікторівни
на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Шенцевої О.П. в приміщенні того ж суду,
у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 29.04.2025, якою заяву представника ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду задоволено.
Відстрочено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2023, зміненого постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024, по цивільній справі № 522/12139/22 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, терміном на один рік, тобто до 29.04.2025 (а.с. 157-159).
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» в особі свого представника Сокуренко Наталії Вікторівни просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду.
Доводами апеляційної скарги є те, що заявником не наведено беззаперечних доказів, які б дозволили б задовольнити заяву про відстрочку виконання судового рішення. Введення воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для відстрочки виконання рішення суду та не позбавляє можливості боржника за наявності відповідних доходів виконувати рішення суду. Також скаржник вважає, що заявником не наведено аргументів чому потрібно відстрочити виконання рішення суду саме на рік і що зміниться в майновому стані заявника після закінчення цього терміну. При укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, ОСОБА_1 повинна була враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів. Крім того, як наголошує скаржник, за нормами ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Тому, на думку скаржника, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення такої заяви (а.с. 166-168).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 ст. 367 ЦПК України).
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач АТ КБ «Приватбанк» та їх представник Сокуренко Н.В. - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 10.03.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 23.12.2025 о 04:14:35 та 04:18:01 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 201-201 зв.), відповідач ОСОБА_1 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судову повістку-повідомлення на 10.03.2026 отримала особисто 29.12.2025, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, до судового засідання не з'явилися (а.с. 202).
Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2023 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 1331737,40 грн за кредитним договором № ODA6GK00000360 від 19.01.2021 року, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 19976,06 гривень (а.с. 62-64).
Постановою Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 червня 2023 року змінено. Викладено резолютивну частину судового рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № ODA6GK00000360 від 19 січня 2021 року в сумі 1257140,59 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 19000 гривень.
В решті позову відмовити» (а.с. 120-122).
05.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, в якій просила відстрочити виконання постанови Одеського апеляційного суду від 14.05.2024 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № ODA6GK00000360 від 19 січня 2021 року в сумі 1257140,59 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 19000 гривень на 12 місяців до 04.03.2026.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що станом на день звернення із даною заявою ОСОБА_1 не має можливості здійснювати оплату по кредиту в зв'язку з тим, що після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, рятуючись від війни, вона у зв'язку із небезпекою та загрозою для життя вимушена була залишити країну, залишити своє місце проживання аби врятуватися від смерті, тому через запровадження воєнного стану на території України не може повернутися в Україну.
У зв'язку із об'єктивними обставинами фінансове становище ОСОБА_1 погіршилося та вона не має можливості сплатити борг в повному обсязі через низький дохід, а звернення стягнення на нерухомість, яка є у відповідача не може мати місце, так як це є її єдиним місцем проживання (а.с. 129-131).
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником обґрунтована необхідність відстрочення виконання рішення суду, у зв'язку зі складним фінансовим становищем ОСОБА_1 , яка не має змоги виконати рішення суду одразу в повному обсязі, щоб це не призводило до її скрутного матеріального становища, оскільки вона не має офіційних доходів, однак при цьому має намір виконати рішення добровільно.
Вирішуючи вказане в заяві питання про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції врахував, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки заінтересована виконати його.
Проаналізувавши всі обставини справи, приймаючи до уваги те, що на підставі зібраних доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у скрутному матеріальному становищі, що ускладнює виконання нею рішення суду, однак визнає наявність обов'язку виконання рішення у даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, має намір виконати та сплатити заборгованість перед позивачем, суд вважав за можливе заяву про відстрочку виконання рішення суду задовольнити.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналогічні положення щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення містяться у ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з частиною першою якої, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
За змістом наведених норм матеріального та процесуального права можна зробити висновок, що відстрочення/розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових (виключних) випадках, які суд визначає з урахуванням установлених обставин, які ускладнюють або виключають виконання рішення.
Така винятковість пов'язана із тим, що державою гарантована обов'язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили, зокрема, це встановлено ст. 18 ЦПК України, ст. 129, 129-1 Конституції України, і при вирішенні питання відстрочення/розстрочення виконання судового рішення суди повинні з'ясовувати питання дотримання балансу інтересів обох сторін (стягувача і боржника), та враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Як вже зазначалося вище, заявниця обґрунтовує необхідність відстрочення виконання рішення суду обставинами введення на території України воєнного стану, у зв'язку з чим вона вимушена була покинути країну та погіршенням її матеріального становища.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник (заявник) не має змоги виконувати рішення суду, оскільки до вказаної заяви на підтвердження своїх доводів заявником не надано жодного доказу (як щодо виїзду за кордон, так і щодо матеріального становища).
При цьому, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішення суду.
Винятковості випадку, з яким закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення суду - в межах наданих заявником доказів -, під час перегляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи також відсутні докази того, що за період перебування на розгляді суду питання щодо розстрочки виконання рішення боржник вживала дій для його виконання.
У постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 19 грудня 2018 року у справі № 264/2548/16-ц провадження № 61-629св18 вказано, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивності необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання такого додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання строку для відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджує доводи скаржника про те, що заявником не наведено беззаперечних доказів, які б дозволили дійти висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.
Принцип змагальності передбачає активну процесуальну поведінку учасників справи у процесі доведення обраної учасником процесуальної позиції і такий обов'язок, в якому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідачем-боржником ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду не виконано, у зв'язку з чим помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення такої заяви.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, колегія суддів вважає за потрібне скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028 грн (а.с. 169), який з огляду на задоволення апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі свого представника Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2025 року скасувати та постановити нову.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення суду у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Дата складення повного тексту постанови - 10 березня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький