Номер провадження: 33/813/225/26
Номер справи місцевого суду: 494/2390/25
Головуючий у першій інстанції Римар І. А.
Доповідач Назарова М. В.
18.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Березівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП,
Постановою Березівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 34000 грн з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 26.10.2025 о 14.20 год по вул. Пристанційній в м. Березівка Одеської області, керуючи автомобілем марки DAEWO LANOS НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на відбійник, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.1. ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Також 26.10.2025 о 14.20 год по вул. Пристанційній, в м. Березівка, Одеської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки DAEWOО LANOS НОМЕР_1 , здійснив наїзд на дорожній відбійник та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п. 2.10.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 122-4 КУпАП.
Крім того, 26.10.2025 о 14.20 год по вул. Пристанційній, в м. Березівка, Одеської області ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки DAEWOО LANOS НОМЕР_1 , при цьому вживав алкоголь (алкогольне пиво), після дорожньо-транспортної пригоди з його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.10.є ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду в частині притягнення за ч. 4 ст. 130 та 122-4 КУпАП скасувати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:
- оскаржувана постанова не містить посилань на належні докази;
- працівниками поліції під час складання протоколу допущені грубі порушення, зокрема фіксації події, фрагменти, які відображені на диску не дають уявлення про загальну картину обставин справи від початку до моменту складання протоколу;
- долучений працівниками поліції DVD-диск не може бути взятий до уваги як належний доказ, оскільки не долучені до справи працівниками поліції свідоцтво, що стосується технічного приладу «відеокамери», не дають встановити той факт, що відеозапис на камеру у відношенні заявника було проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху;
- направлення на огляд, як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не здійснювалося;
- посилається на постанову Верховного Суду від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17, в якій зроблено правовий висновок, що відеозапис не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб;
- в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD-диск, що є копією відеозапису, тобто відсутнє джерело походження відеозапису;
- на відеозаписі не зафіксовано роз'яснення поліцейськими прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що є порушенням п. 2 Розділу ІІ Інструкції № 1395.
До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 отримав копію постанови в день виготовлення повного тексту 04.12.2025.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлений, а саме: судову повістку-повідомлення доставлено до електронного кабінету 04.02.2026 о 22:50:17 годині, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 85) та відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 24.11.2025 за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Повний текст постанови складено 04.12.2025.
До Єдиного державного реєстру судових рішень надіслано судом: 04.12.2025, зареєстровано: 04.12.2025, забезпечено надання загального доступу: 05.12.2025.
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду 08.12.2025.
Враховуючи, що повний текст постанови складено 04.12.2025, надання загального доступу в ЄДРСР 05.12.2025, апеляційний суд вважає, що вказані підстави для поновлення є поважними причинами пропуску строку та за можливе поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови.
Щодо суті апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов'язковому з'ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов'язаний з'ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з апеляційної скарги, ОСОБА_1 оскаржує постанову суду в частині притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130 та ст. 122-4 КУпАП.
За ст. 124 КУпАП вина ОСОБА_1 встановлена судом та постанова в наведеній частині не оскаржується заявником, тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП не переглядається апеляційним судом.
Згідно з диспозиції ст. 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Пункт 2.10. Правил дорожнього руху України встановлює, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:
а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;
б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;
в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
г) вжити можливих заходів для надання до медичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я;
ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди;
є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Невиконання пункту 2.10.є Правил дорожнього руху України має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Частина 4 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає, зокрема, у вживанні особою, яка керувала транспортним засобом, алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди за її участю або до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння після зупинки ТЗ на вимогу поліцейського.
Отже, при розгляді справи необхідно встановити факт наявності дорожньо-транспортної пригоди та факт вживання алкоголю водієм після ДТП до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Визнаючи винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 122-4 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення від 26.10.2025; рапортом від 26.10.2025; схемою місця ДТП, відеозаписом та фотознімками.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ст. 122-4 та ч. 4 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494711 від 26.10.2025, ОСОБА_1 26.10.2025 о 14:20 годині в м. Березівка, по вул. Пристанційній, 14, керуючи автомобілем марки DAEWOО LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на дорожній відбійник та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив п. 2.10.а ПДР. (а.с. 21).
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494629 від 26.10.2025 зафіксовано, що 26.10.2025 о 14.20 год по вул. Пристанційній, в м. Березівка, Одеської області, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки DAEWOО LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , вживав алкоголь (алкогольне пиво), після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.10.є ПДР (а.с. 4).
Від підпису вказаних протоколів ОСОБА_1 відмовився.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно з рапортом поліцейського Іщенка М.М. 26.10.2025 о 14:19 надійшло повідомлення зі служби 102, що 26.10.2025 о 13:16 годині за адресою: Березівський район, м. Березівка, вул. Пристанційна, буд. 14а, авто Део ланос без д/н чорного кольору, водій ОСОБА_1 . Під час патрулювання було виявлено автомобіль марки Daewoо Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , зі слідами механічних пошкоджень, які вказували на причетність даного автомобілю до ДТП, в ході перевірки було виявлено: деформований дорожній відбійник, водій ОСОБА_1 знаходився з явними ознаками алкогольного сп'яніння (а.с. 5).
Зі схеми місця ДТП від 26.10.2025 вбачається розташування автомобілю Daewoо Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , напрямок руху, місце зіткнення, а також наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП: пошкодження передньої частини авто (а.с. 7).
Виходячи із диспозиції за ст. 122-4 КУпАП слідує, що для кваліфікації дій правопорушника за даною статтею, необхідною умовою є наявність факту дорожньо-транспортної пригоди, усвідомлення особою, що притягується до адміністративної відповідальності причетності до неї та умисел вказаної особи на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи доведеність причетності ОСОБА_1 до ДТП 26.10.2025, пояснення останнього в суді першої інстанції, що дійсно 26.10.2025 в м. Березівка по вул. Пристанційній, керуючи своїм автомобілем, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, при цьому розгубився та поїхав з місця ДТП та через деякий час повернувся і чекав поліцейських, можна дійти висновку, що в діях ОСОБА_1 наявне порушення п. 2.10.а ПДР, що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до вимог ПДР ОСОБА_1 , будучи причетним до ДТП, зобов'язаний був негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Заразом апеляційний суд зауважує, що момент вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 , який причетний до ДТП, до проведення уповноваженою особою огляду, у даному випадку, зафіксовано на відеозаписах (13:55:53 хв), що підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Всупереч доводам скарги, що оскаржувана постанова не містить посилань на належні докази, апеляційний суд вказує, що вищевказані докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів скарги, що фрагменти, які відображені на диску не дають уявлення про загальну картину обставин справи від початку до моменту складання протоколу, апеляційний суд вказує таке.
Оглянутий апеляційним судом відеозапис, дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, зокрема поведінку та факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.
Доводи про те, що відсутність у матеріалах справи свідоцтв щодо технічного приладу «відеокамери» не дає можливості встановити, що відеозапис здійснено спеціальним технічним засобом, не заслуговують на увагу, оскільки законодавством не передбачено обов'язку долучення до матеріалів справи таких свідоцтв для підтвердження допустимості відеозапису як доказу та не спростовує факт фіксації події за допомогою технічного засобу.
Твердження про те, що направлення на огляд як водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не здійснювалося, не спростовує встановлених у справі обставин, оскільки, як зауважив апеляційний суд, момент вживання алкогольних напоїв ОСОБА_1 , який причетний до ДТП, до проведення уповноваженою особою огляду зафіксовано на відеозаписах (13:55:53 хв), що підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Посилання скарги, що в матеріалах справи відсутній оригінал відеозапису з нагрудної камери, а лише міститься DVD-диск, що є копією відеозапису, не спростовує встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, у даній справі не підлягає застосуванню судом правовий висновок Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладений у постанові від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, на який посилається заявник, оскільки у вказаній справі висновки стосуються дотримання вимог ст. 283 КУпАП при складанні працівниками поліції постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, як остаточного рішення у справі, а не при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Більш того, вказана справа стосується інших обставин вчинення адміністративних порушень, розглянуті в порядку КАС, а не КУпАП, а отже висновки, викладені у них не є обов'язковими для судів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення в порядку, визначеному КУп АП.
Доводи скарги, що не зафіксовано роз'яснення поліцейськими прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, не є безумовною підставою для скасування постанови.
Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що особа була позбавлена можливості реалізувати надані їй законом права під час розгляду справи.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 289, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Березівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Березівського районного суду Одеської області від 24 листопада 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова