Справа № 357/3728/26
1-кс/357/539/26
10 березня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква, Київської області, в приміщенні суду, в залі судових засідань №6, по кримінальному провадженню №12026111030000397 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно,
Прокурор Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, по матеріалам кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111030000397 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 06.03.2026 під час огляду місця події, а саме автомобіль марки «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є громадянин іноземної держави та який перебував у користуванні ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурором зазначено, що слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12026111030000397 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.03.2026 року близько 07 год., 50 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає АДРЕСА_2 , останній є військовослужбовцем, військової частини НОМЕР_2 , звання: солдат, посада: кулеметник керуючи автомобілем TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в бік міста Біла Церква не впорався із керуванням в результаті чого транспортний засіб перекинувся, в даному транспортному засобі перебувала жінка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 , остання отримала тілесні ушкодження, а саме: попередній діагноз: перелом лівої ключиці, ОСОБА_5 , було госпіталізовано до БЦ МЛ№2. Водій освідований тверезий.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 встановлено, що власником автомобіля марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 є громадяни іноземної держави.
Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що автомобіль TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
06.03.2026 вказаний автомобіль по кримінальному провадженні визнано речовим доказом.
На даний час по кримінальному провадженні необхідно призначити інженерно-технічну експертизу з метою встановлення технічного стану автомобіля марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , і використати його при проведенні слідчого експерименту.
В свою чергу, повернення данного автомобіля може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення або псування, та у подальшому унеможливить їх використання як речового доказу у кримінальному провадженні, унеможливить проведення необхідних судових експертиз з ними, в тому числі інженерно-технічних експертиз та слідчого експерименту.
Враховуючи вищевикладене та те, що з метою повного та неупередженого розслідування вказаного кримінального провадження та з'ясування обставин, що мають значення для досудового розслідування, необхідно провести інженерно-технічну експертизу при цьому дослідивши автомобіль марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є речовим доказом та несе на собі інформацію про обставини скоєного кримінального правопорушення, а тому необхідно накласти арешт на вказане майно.
В судове засідання прокурор не з'явився, про час та дату розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву в якій клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити та розглянути дане клопотання без участі прокурора.
Таким чином прокурр підтвердив свою зацікавленість у розгляді зазначеного клопотання. З огляду на викладене, слідчим суддею неявка прокурора в судове засідання визнана з поважних причин.
Користувач майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву в якій клопотання просив розглянути без його участі, проти накладення арешту на автомобіль не заперечував.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12026111030000397 від 06.03.2026 а ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.03.2026, проведеного з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання засобів та знарядь вчинення кримінального правопорушення, які зберегли на собі його сліди, слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області проведено огляд місця події, за адресою: м. Біла Церква, вул. Терезінська, 4. Під час огляду місця події вилучено автомобіль марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Цього ж дня вказаний автомобіль визнано речовим доказом.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 встановлено, що власником автомобіля марки TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 є громадяни іноземної держави.
Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що автомобіль TOYOTA HILUX, реєстраційний номер НОМЕР_1 перебував у користуванні ОСОБА_4 .
Враховуючи, що майно вилучене під час проведення огляду місця події від 06.03.2026 без ухвали слідчого судді, отже на вказане майно відсутній дозвіл слідчого судді на його відшукання, тому останнє вважається тимчасово вилученим майном і, згідно з ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене.
Отже в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, тимчасово вилучене 06.03.2026, а прокурор звернувся з клопотанням 09.03.2026, тобто на наступний робочий день після вилучення майна. Отже, достеменно встановлено, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, тобто в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України.
Таким чином у слідчого судді наявні всі підстави вважати, що майно, вилучене під час огляду місцевості від 06.03.2026 відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та підлягає арешту.
Згідно зі ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей і грошей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій ст. 167 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: - збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володіння яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливість володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Так, прокурор у клопотанні зазначає, що на даний час по кримінальному провадженні вбачається необхідність у призначенні інженерно-технічної експертизи з метою встановлення технічного стану автомобіля марки марки «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також використати його при проведенні слідчого експерименту.
В свою чергу, повернення вказаного автомобіля може призвести до його приховування, пошкодження, знищення або псування, що у подальшому унеможливить його використання як речового доказу у кримінальному провадженні, унеможливить проведення необхідних судових експертиз з ним, в тому числі інженерно-технічних експертиз та слідчого експерименту.
Отже, з наведеного вбачається, що вилучений під час огляду місця події від 06.03.2026 транспортний засіб підлягає арешту з забороною користування, відчуження та розпорядження.
Вказані обставини є достатніми підставами, передбаченими ст. 98, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, для арешту тимчасово вилученого майна.
Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 167, 170-173, 175, 309, 392, 532, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно по кримінальному провадженню №12026111030000397 від 06.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - задовольнити.
Накласти арешт автомобіль марки «TOYOTA HILUX», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є громадянин іноземної держави та який перебував у користуванні ОСОБА_4 , який був вилучений 06.03.2026 під час огляду місця події, шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження вказаним майном із зберіганням транспортного засобу на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів.
Копію ухвали негайно скерувати прокурору Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 - для виконання, користувачу майна ОСОБА_4 - для відома.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддяОСОБА_6