Справа № 354/137/26
Провадження № 3/354/134/26
10 березня 2026 року м.Яремче
Суддя Яремчанського міського суду Івано-Франківської області Ваврійчук Т.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянтна України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №2681 від 11.12.2025, проведеною головним інспектором ГУ ДПС в Івано-Франківській області Левицьким Н.Л. фактичною перевіркою ВК «Diamond Chalet», за адресою: с.Микуличин, ур.Горби, Надвірнянського району, Івано-Франківської області,встановлено, що громадянин ОСОБА_1 здійснив провадження господарської діяльності без державної реєстрації, а саме надання послуг з тимчасового проживання, чим порушено ст.2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб від 09.01.2025 №4196. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, проте направив до суду заяву, у якій просив розгляд даної справи відкласти, посилаючись на те, що перебуває на лікарняному, на підтвердження чого долучив копію медичного висновку від 09.03.2026.
За таких обставин, суд враховуючи вимоги ч.2 ст.38 та ч.2 ст.268 КУпАП вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що провадження у даній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положеннями ст.ст.254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною першою ст.164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Об'єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення виражається у таких формах: 1) провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання; 2) провадження господарської діяльності без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до положень ст.3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Згідно із ч.1 ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Господарською діяльністю відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно ч.ч.1,2 ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно роз'яснень, викладених у п.п.4,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: акт фактичної перевірки №091380 від 11.12.2025, згідно якого проведеною перевіркою ВК «Diamond Chalet», за адресою: АДРЕСА_2 що належить громадянину ОСОБА_1 встановлено, що надано послуги з поселення в будинок тимчасового розміщення «Diamond Chalet» на дві доби на загальну суму 8000,00 грн (2000,00 грн аванс, 6000,00 грн при поселенні), за адресою: АДРЕСА_2 ; письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він вказав, що 11.12.2025 отримав кошти в сумі 6000,00 грн та 2000,00 грн аванс, на даний час підприємцем не зареєстрований; опис готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, всього на загальну суму 1400,00 грн; копію платіжної інструкції Р24А5216592935D3929 від 09.12.2025 на суму 2000,00 грн.
Таким чином, наявними доказами підтверджується надання ОСОБА_1 разової послуги з поселення.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 систематично (більше трьох разів протягом року) здійснював діяльність з надання послуг з тимчасового розміщення, що є однією з основних ознак господарської діяльності та отримував дохід від надання зазначених послуг.
Так до акту перевірки не долучено доказів, які б засвідчували наявність у ОСОБА_1 зафіксованого доходу від систематичного провадження вказаного виду господарської діяльності.
При цьому суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.5 Закону України «Про туризм» суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність є: інші суб'єкти господарювання, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг.
Відповідно до п.3 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №297 від 15.03.2006 року зі змінами та доповненнями, послуги з тимчасового розміщення (проживання) - це діяльність юридичної та фізичної особи з надання місця для ночівлі у засобі розміщення за плату, а також інша діяльність, пов'язана з тимчасовим розміщенням (проживанням), передбачена законом.
За умовами п.п.6,7 Порядку фізичні особи - власники або орендарі колективних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання)
за умови державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.
Фізичні особи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) без державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.
Фізичні особи - власники або орендарі індивідуальних засобів розміщення зобов'язані подавати у визначений законодавством строк органу відповідної податкової служби декларацію за встановленою формою про дохід, отриманий від надання таких послуг, вести книгу реєстрації, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові мешканця, рік народження, місце проживання (перебування) та документ, який посвідчує особу, дата прибуття та вибуття, вартість наданих послуг. Статистичні відомості подаються до місцевих органів виконавчої влади за встановленою ними формою.
Відповідно до положень п.2 Порядку готелі та інші об'єкти, призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) (далі - засоби розміщення), поділяються на: колективні - засоби розміщення загальною кількістю місць 30 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами; індивідуальні - житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 30). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної.
Згідно з п.п.4.2, 4.3 ДСТУ 4268:2003 Національний стандарт України «Послуги туристичні. Засоби розміщування» до індивідуальних засобів розміщування відносять власне житло, в якому за плату або безоплатно надають обмежену кількість місць; у цьому разі всі одиниці розміщування(кімната, житло) є незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу як другий будинок або будинок для відпочинку(дачу).
Таким чином, надання особами послуг з тимчасового розміщення (проживання) у індивідуальних засобах розміщення не потребує державної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності.
Водночас до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 згідно ДСТУ 4269:2003 Національний стандарт України «Класифікація готелів», відноситься до категорії колективних засобів розміщення.
Відповідно до приписів ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За встановлених обставин даної справи, суд приходить до висновку про те, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження факту провадження ОСОБА_1 господарської діяльності з надання послуг з поселення без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Із урахуванням викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає, що провадження у даній адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.7, 9, 164, 247, 251, 254, 256, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Адміністративну справу, порушену відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст.164 КУпАП - провадженням закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови до Івано-Франківського апеляційного суду України через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області.
Суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК