Справа №: 343/1657/25
Провадження №: 2/343/159/26
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi у складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/1657/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позицій сторін:
позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 67109,31 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 27719,59 грн, заборгованості за відсотками - 12954,20 грн, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту - 26435,52 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 гривень та 7000,00 гривень витрат за правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.12.2018 АТ "Ідея Банк" та відповідач уклали кредитний договір № Z62.00104.004644854, відповідно до умов якого останньому було надано кредит в розмірі 35306,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Банк надав кредит строком до 10.12.2021. За користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 15 % річних. Відповідно позичальник сплачує сплату за кредитне обслуговування щоміячно в розмірі відповідно до Графіку платежів.
У зв'язку з неповерненням отриманих коштів заборгованість відповідача за договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 станом на 19.12.2023 становила 67109,31 грн, з яких: 27719,59 грн - заборгованість за основним боргом; 12954,20 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками; 26435,52 грн - заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту.
19 грудня 2023 року АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Оптіма Факторинг" уклали договір факторингу № 19/12-2023, згідно з умовами якого ТОВ "Оптіма Факторинг" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ "Ідея Банк", у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № №Z62.00104.004644854 від 10.12.2018.
22 грудня 2023 між ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Профіт Капітал" набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, безпосередньо в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 1-3).
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні неодноразово клопотав про відкладення судових засідань для вреглювання спору в добровільному порядку та для отримання професійного правничої допомоги, а після задоволоння його клопотань в судове засідання повторно не з'явився. Його представник - адвокат Лабік Г.І. сформував у системі "Електронний суд" письмові пояснення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, застосувати строк позовної давності, визнати вимоги щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту незаконними, судові витрати покласти на позивача. Свою позицію мотивував тим, що кредитний договір укладено 10.12.2018, строк його дії закінчився 10.12.2021, тому саме з цієї дати у кредитора виникло право вимоги щодо всієї непогашеної суми, натомість позов подано у 2025 році, тобто після спливу трирічного строку. Позивач не надав доказів переривання позовної давності, визнання боргу, реструктуризації, часткових платежів після 10.12.2021. Також зазначив, що позивач просить стягнути 26435,52 грн як заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту, що становить майже 40 % від загального боргу. Комісія за обслуговування кредиту фактично не є окремою послугою. Позивач не довів, яку саме послугу йому надавав банк, в чому полягало обслуговування, які дії здійснювались, яку економічну цінність має ця послуга. Тобто комісія фактично є прихованими процентами, що є несправедливою умовою договору. Кредитодавеь не має права встановлювати платежі, не передбачені законом, маскувати проценти під комісію, створювати непрозору структуру платежів. Обслуговування кредиту - це частина діяльності кредитодавця, яка вже компенсується процентами. Позичальник ж не замовляв окремої послуги. Комісія у розмірі понад 26000,00 грн при тілі кредиту 35306,00 грн суперечить принципу добросовісності та призводить до значного дисбалансу прав сторони договору, що є порушенням ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Таким чином, заявлена до стягнення комісія є неправомірною та не пілягає до стягнення. Крім того позивач не довів належними доказами, що до нього перейшло право вимоги до позичальника саме за спірним договором. У матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи. Позивач надав тільки довідку-розрахунок, яка не містить графіку руху коштів, дати нарахувань, підтвердження отримання кредиту та платежів.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
зігдно з ухвалою від 28.08.2025, суд відкрив провадження по справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
07 жовтня 2025 року суд протокольною увхалою постановив відкласти розгляд справи та надати відповідачу можливість скористатися правовою допомогою.
21 жовтня 2025 року відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи, яку суд задоволив протокольною ухвалою, надавши відповідачу можливість врегулювати спір у позасудовому порядку.
18 листопада 2025 року суд оголосив перерву в судовому засіданні, повторно надавши відповідачу можливість врегулювати спір у позасудовому порядку, а 22 грудня 2025 року оголосив перерву для забезпечення права відповідача на укладення угоди для отримання правничої допомоги.
15 січня 2026 року адвокат Лабік Г.І. у системі "Електронний суд" сформував заяву про ознайомлення із матеріалами справи, а 12 лютого 2026 року - клопотання про відкладення судового засідання, у зв'язку з зайнятістю в іншій справі.
17 лютого 2026 року представник відповідача у системі "Електронний суд" сформував письмові пояснення на позовну заяву, в якій висловив позицію щодо заявлених позовних вимог.
В судове засідання 09.03.2026 відповідач повторно не з'явився, його представник висловив позицію щодо позовних вимог, надавши письмові поясненя, позивач просив розглядати справу за його відсутності, а відтак суд підстав для відкладення судового засідання не встановив, у зв'язку з чим незалежно від причин повторної неявки відповідача в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулося за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
10 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ "Ідея Банк" та ознайомився з основними умовами кредитування у вказаному Товаристві, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)) та додатком до нього (Графік щомісячних платежів за кредитним договором), які він власноручно підписав (а.с. 9-10, 11).
Після ознайомлення з основними умовами кредитування, ОСОБА_1 10.12.2018 підписав заяву-анкету до кредитного договору № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, в якій вказав свої анкетні дані, заяву № Z62.00104.004644854 про акцепт публічної оферти АТ "Ідея Банк" про використання факсимільного відтворення аналогу підпису та відбитку печатки банку при укладенні договору страхування життя позичальника АТ "Ідея Банк", згоду-повідомлення фізичної особи - клієнта Банку, згоду фізичної особи - суб'єкта кредитної історії, договір страхування життя № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, а також заяву про акцепт на укладення договору про використання аналога власноручного підпису уповноваженої особи страховика та відтиску печатки страховика (а.с. 12-16).
Після цього ОСОБА_1 10.12.2018 уклав із АТ"Ідея Банк" кредитний договір № Z62.00104.004644854, який власноруч підписав.
Відповідно до умов указаного договору, банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 35306,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умов цього договору (п.1.1 договору). Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців (п. 1.2). За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5 % (п. 1.3). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9,5 %, що разом із Маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15% (п. 1.4). За обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зараховування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.10). Банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 (п. 1.13). Позичальник надає свою згоду на укладення за рахунок позичальника як страхувальника та застрахованої особи договору добровільного страхування життя. Цим договором позичальник доручає та дає розпорядження банку: переказати страховику в безготівковій формі кредитні кошти в частині суми страхового платежу, належного страховику через транзитний рахунок банку. Позичальник погоджується на страхування своїх, як застрахованої особи, пов'язаних із життям майнових інтересів, що не суперечать чинному законодавству України, згідно з договором страхування, вигодонабувачем за яким виступає банк. Детальна інформація щодо страхування міститься у заяві на страхування, яка додається до даного договору (п. 1.12) (а.с. 5-8).
З ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту суд установив, що 10 грудня 2018 року АТ "Ідея Банк" видав ОСОБА_1 кредит в сумі 30700,87 грн, підстава: договір № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 (а.с. 17).
Відповідно до виписки з рахунку за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, за вказаним рахунком 10.12.2018 здійснювались видача кредиту на суму 30700,87 грн та оплата страхувальника по договору в розмірі 4605,13 грн(а.с. 18-23), тобто ОСОБА_1 надано кредит на загальну суму 35306,00 грн. У виписці також відображені здійснені сплати на погашення заборгованості за кредитним договором (востаннє 07.08.2020 на суму 500,00 грн).
Згідно з довідкою-розрахунком за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, станом на 19 грудня 2023 року за ОСОБА_1 рахувалася заборгованість за основним боргом - 27719,59 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 12954,20 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями 26435,52 грн, що складає загальну суму заборгованості в розмірі 67109,31 грн (а.с. 24).
19 грудня 2023 АТ "Ідея Банк" та ТОВ "Оптіма Факторинг" уклали договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого перший відступив другому права вимоги до боржників, які визначені в Друкованому реєстрі боржників (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору (п. 2.2. договору факторингу) (а. с. 25-31).
Відповідно до друкованого Реєстру боржників № 2 до вказаного договору факторингу, ОСОБА_1 значиться як боржник під порядковим номером 832 за договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, сума заборгованості за яким 67109,31 грн, із яких: 27719,59 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12954,2 грн сума заборгованості за відсотками, 26435,52 грн - сума заборгованості за комісією (а.с. 32-34).
Факт реального переходу права вимоги за вказаним вище договором факторингу підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 35, 36).
22 грудня 2023 року ТОВ "Оптіма Факторинг" та ТОВ "ФК "Профіт Капітал" уклали договір факторингу № 22/12-2023, згідно з яким перший відступив позивачу право вимоги до боржників, які визначені в друкованому реєстрі боржників (додаток № 2), що підписується сторонами в день укладання цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді (додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладання цього договору (п. 2.2. договору) (а. с. 37-41).
Відповідно друкованого реєстру боржників № 2 до вказаного договору факторингу, ОСОБА_1 під порядковим номером 832 значиться як боржник за договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, сума заборгованості за яким 67109,31 грн, із яких: 27719,59 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12954,2 грн сума заборгованості за відсотками, 26435,52 грн - сума заборгованості за комісією (а.с. 42-44).
Факт реального переходу права вимоги за вказаним вище договором факторингу підтверджується відповідними платіжною інструкцією та актом № 44 про відсутність взаємних претензій від 05.03.2025 (а.с. 45, 46).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на необхідність зменшення суми нарахованих процентів, зазначаючи, що він такі сплачував, про що свідчать відповідні квитанції (а.с. 77-82), однак на даний час не має можливості продовжити сплати через скланий матеріальний стан, на підтвердження чого надав військовий квиток та посвічдення учасника бойових дій (а.с. 83, 85), довідку про стан здоров'я (а.с. 86) та свідоцтво про смерть дружини ОСОБА_2 (а.с. 84). Крім того відповідач указав, що має намір добровільно врегулювати спір, звертався до АТ "Ідея Банк" (а.с. 74, 75, 94), на що отримав відповідь, що підстави для призупинення нарахування процентів за кредитним договором нема (а.с. 97). Водночас суд звертає увагу на те, що відповідь вказаного Банку стосувалася кредитного договору № С-104-004668-18-980 від 16.04.2018 , який не є предметом дослідження у даній справі.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, непогашення відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, до якого перейшло право вимоги за спірним договором. Натомість відповідач через свого представника заперечує проти позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні, в тому числі і за спливом строку позовної давності.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд:
суд, вивчивши позиції сторін, висловлені у письмових заявах, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.
За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідо до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як установив суд у судовому засіданні, ОСОБА_1 10.12.2018 звернувся до АТ "Ідея Банк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим його було ознайомлено з основними умовами кредитування, порядком надання та повернення кредиту в АТ "Ідея Банк", що підтверджується паспортом споживчого кредитування та додатком до нього, які підписані відповідачем. Ознайомившись із умовами кредитування, останній підписав також кредитний договір, в якому визначені основні погоджені сторонами умови кредитування, що підтверджує виникнення кредитних правовідносин між ними на визначених у договорі умовах.
Як факт укладення, так і факт підписання кредитного договору відповідач не заперечив. На підставі укладеного кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на загальну суму 35306,00 грн. Факт їх отримання відповідач також не заперечив.
Тобто АТ "Ідея Банк" свій обов'язок за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 виконало, натомість, як вказав позивач, ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 67109,31 грн, з яких: 27719,59 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12954,20 грн - сума заборгованості за відсотками, 26435,52 грн - сума заборгованості за комісією.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором. Відповідач не підтвердив факту повернення основного боргу в повному обсязі, хоча факт надання кредиту знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підставною до стягнення сумою заборгованості за тілом кредиту є 27719,59 грн, в які ввійшла сума отриманого кредиту та страхового платежу, а також зараховані проведені ОСОБА_1 сплати в рахунок погашення боргу.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за якими позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо іншого не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержавння процентів встановлюються договором, первісний кредитор нараховував позичальнику відсотки, що передбачені умовами кредитного договору, з розміром яких відповідач погодився, такі нараховувалися в межах строку кредитування, а відтак до стягнення також підставно заявлено таку складову заборгованості як нараховані та несплачені проценти в розмірі 12954,20 грн.
Щодо нарахованої суми заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту в розмірі 26435,52 грн, то суд зазначає таке.
В даному спорі договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів").
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Як визначено у кредитному договорі, за обслуговування кредитної заборгованості, що включає в себе: надання інформації по рахунках позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зараховування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. У Графіку щомісячних платежів за кредитним договором визначено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому суд звертає увагу на те, що в позовних вимогах позивач до складу заборгованості включає заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту в сумі 26435,52 грн, яка у довідці-розрахунку відображена як заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 24).
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зазначив, що, відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком у кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.
Згідно із п. 17, 23 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 6 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.
Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором,є нікчемними. Вказане відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
З урахуванням встановленого, суд уважає, що оскільки банком у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно, то з відповідача не підлягає стягненню заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Таким чином, підставно нарахованою сумою заборгованості ОСОБА_1 є заборгованість у розмірі 40673,79 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27719,59 грн, заборгованості за відсотками - 12954,20 грн.
АТ "Ідея Банк" відступило ТОВ "Оптіма Факторинг", а ТОВ "Оптіма Факторинг" у свою чергу відступило право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 позивачу, що підпадає під дію ст. 1077 ЦК України, якою визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Під час розгляду справи суд установив, що перехід права вимоги підтверджено належними доказами, які описано вище. Після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ "ФК "Профіт Капітал" не здійснювало нарахування процентів, штрафних санкцій на суму заборгованості останнього за спірним договором. Договори, укладені між відповідачем та первісним кредитором, договори, за якими перейшло право вимоги до відповідача до ТОВ "ФК "Профіт Капітал", у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Даючи оцінку твердженням представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як установив суд вище, строк кредитування за договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 з ОСОБА_1 погоджено на 36 днів, тобто до 10.12.2021. Доказів протилежного сторони не надали.
Верховний Суд України в постанові від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13) сформував правову позицію, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається, стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті.
У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, починається після першого неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Як устанолвено вище, ОСОБА_1 вносив кошти на погашення відсотків та частково тіла кредиту, що повинен був здійснювати щомісячно до 10 числа. Остання сплата мала місце 07.08.2020. З цього часу будь-яких сплат він не проводить, хоча зобов'язаний здійснювати повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів щомісячно до 10 числа, а відтак, у його кредитора з 10.09.2020 виникло право вимагати належного виконання своїх зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків у межах трирічного строку позовної давності щодо чергового платежу, а щодо повернення кредиту загалом, з урахуванням закінчення строку дії кредитного договору, з 11.12.2021.
Отже, останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності щодо повернення кредиту загалом було 11.12.2024, а щодо чергового платежу - 10.09.2023.
Однак суд звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15 березня 2022 року, який набрав чинність 17 березня 2022 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Тобто законодавцем було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Продовження строків позовної давності в період воєнного стану є безумовним та автоматичним в силу закону.
З урахуванням вказаного вище, вимог ст. 257, ч. 5 ст. 267 ЦК України, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який діяв на час звернення до суду з позовом, належить зробити висновок, що станом на 26.08.2025 позивачем не пропущено позовну давність щодо стягнення платежів, строк виконання яких відповідно до умов кредитного договору настав, оскільки така з 17 березня 2022 року продовжена та тривала до 04 вересня 2025 року, а тому позовну давність позивачем на час звернення до суду з даним позовом не було пропущено.
Таким чином, з огляду на викладене вище, враховуючи, що відповідач порушив умови укладеного договору № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, позивач набув права вимоги за вказаним зобов'язанням, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Профіт Капітал" слід стягнути загальну суму заборгованості в розмірі 40673,79 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27719,59 грн, заборгованості за відсотками - 12954,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з викладених вище мотивів.
Таким чином, позов ТОВ "ФК "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат між сторонами:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 4).
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позову частково і стягнення з відповідача загальної суми боргу в розмірі 40673,79 грн, що є 60,60 % (40673,79 грн*100%/ 67109,31 грн) від задоволених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з нього на користь позивача 1834,97 грн (3028,00 грн*60,60%) сплаченого судового збору, тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 7000,00 гривень надав:
- договір про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, який укладений між ТОВ "ФК "Профіт Капітал" та АО "Правовий курс", в якому його сторони погодили, що клієнт сплачує на користь Об'єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується в акті прийому -передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступеня важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта (п. 3.1) (а.с. 47-50);
- додаткову угоду № 1/1 до договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, згідно з якою його сторони дійшли взаємної згоди щодо доповнення п. 3.1 Договору підпунктом 3.1.1, відповідно до якого клієнт додатково сплачує на користь Об'єднання винагороду у розмірі 7000,00 грн (а.с.51);
- акт № 1 прийому-передачі Реєстру боржників від 16.06.2025 за договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024, у тому числі щодо ведення справи боржника ОСОБА_1 за договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 (а.с. 52);
- акт № 1 прийому-передачі наданої правничої допомоги від 24.07.2025, відповідно до якого Об'єднання надало Клієнту правничу допомогу, а саме вивчення документів та підготовка проєкту позовної заяви для направлення до суду щодо боржника ОСОБА_1 на загальну суду 7000,00 грн (а.с. 53);
- наказ (розпорядження) № 02-К про прийняття на роботу АО "Правовий курс" ОСОБА_3 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 адвоката Ушакевич М.П. (а.с. 54, 60);
- платіжну інструкцію № 1496 від 24.07.2025, яка свідчить про здійснення сплати ТОВ "ФК "Профіт Капітал" АО "Правовий курс" за вказаним вище договором про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 (а.с. 55).
Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами, як і не навів обставини, за яких, як на його думку, заява не підлягала би до задоволення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим.
Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4242,00 грн (7000,00 грн*60,60 %), тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, ст. 204, 207, 256, 257, 261, 267, 509, 610, 625, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень (в редакції, яка дяла на час звернення до суду з позовом) ЦК України, ст. 1, 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та, керуючись ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал" заборгованість за кредитним договором № Z62.00104.004644854 від 10.12.2018 в загальному розмірі 40673 (сорок тисяч шістсот сімдесят три) гривні 79 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 27719,59 гривень, заборгованості за відсотками - 12954,20 гривень, а також 1834 (одну тисячу вісімсот тридцять чотири) гривні 97 копійок сплаченого судового збору та 4242,00 (чотири тисячі двісті сорок дві) гривні понесених витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення його змісту до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Профіт Капітал", місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код ЄДРПОУ 39992082.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя С.М.Монташевич