Рішенням суду першої інстанції відмовлено у задоволенні позову.
Вважаю висновки суду помилковими.
Усталена практика Верховного Суду свідчить, що зареєстроване місце проживання дитини в Україні не має значення для розгляду справ про повернення дитини до свого постійного місця проживання. Громадянство дитини та батьків не може бути аргументом неповернення дитини до її постійного місця проживання.
В свою чергу, постійне місце проживання дитини в Польщі підтверджується польськими судовими рішення у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини та участі батька у її вихованні; дитина відвідувала там дитячий садок; мала друзів; розуміла польську мову; відвідувала польські медичні заклади тощо.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суддя Є.В.Болотов