11 березня 2026 року Справа № 480/2734/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2734/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у розмірі 3940,72 грн. на місяць, починаючи з 1 березня 2018 року по 23 квітня 2021 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 3940,72 грн. на місяць за період з 1 березня 2018 року до 23 квітня 2021 року включно в загальній сумі 149747,36 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 26 вересня 2013 до 23 квітня 2021 року. За період з 1 березня 2018 року по 23 квітня 2021 року відповідачем не в повному обсязі нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення позивачу. Так, обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 до 23 квітня 2021 року було здійснено без урахування вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у частині визначення індексації як різниці між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації-різниці у спірний період, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 12.06.2024 скасував ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
30.07.2024 справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
28.08.2024 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що усупереч вимогам ч.5 ст.160 КАС України, позивач не навів у позовній заяві розрахунок величини приросту індексу споживчих цін (ІСЦ), який, як він вважає, станом на березень 2018 склав 253,3 %. Як на доказ правильності визначення такої величини, позивач послався на «калькулятор розрахунку» на ресурсі «Ліга Закон», достовірність і допустимість якого, як джерела доказів, жодним нормативним актом не визначена.
Слід припускати, що величину наростаючого індексу споживчих цін (ІСЦ) - 353,3 % (а відповідно і величину приросту ІСЦ - 253,3 %) позивач визначив обрахунком ІСЦ від січня 2008, як від місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців.
Таке правило визначення місяця для обчислення індексації грошового забезпечення запроваджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (якою внесено зміни до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078). Ця Постанова Кабінету Міністрів України № 1013 застосовується з 01.12.2015.
До цього такий місяць для працюючих осіб визначався залежно від моменту підвищення мінімальної заробітної плати або від моменту зростання грошових доходів населення.
Оскільки правила визначення місця обчислення ІСЦ з 01.12.2015 змінилися, Урядом у Постанові Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 визначено : «для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня2003 р. № 1078».
Іншими словами, за «нульовий» розмір доходів позивача для обрахунку розміру їх підвищення вважається розмір його доходів у грудні 2015.
Виходячи з зазначеного, передусім враховуючи позицію позивача щодо визначення місяця, з якого починається обрахунок величини приросту ІСЦ (згідно правил, що діють з 01.12.2015), - «відправною точкою», від якої слід обраховувати підвищення доходів позивача, є грудень 2015.
Таким чином, починаючи з квітня 2018 року, розмір підвищення грошового забезпечення позивача, у порівнянні з розміром такого забезпечення у грудні 2015, становить 4 529,93 грн.
Отже, розмір підвищення доходів позивача випереджаючим шляхом щомісяця за період квітня 2018 - березня 2021 склав : 4 529,93 грн. х 35 міс. = 158 547,55 грн. (не рахуючи підвищення ГЗ у березні 2018).
Запропонований позивачем розмір підвищення доходів позивача внаслідок індексації ГЗ становить 149 747,36 грн.
Таким чином очікуваний позивачем (внаслідок індексації ГЗ) розмір підвищення його доходів є навіть менше, ніж розмір підвищення доходів позивача внаслідок їх підвищення випереджаючим шляхом.
Просив у задоволенні позовної заяви відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 26 вересня 2013 до 23 квітня 2021 року.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 квітня 2021 року № 80 (по стройовій частині) старшого сержанта військової служби ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення і продовольчого забезпечення за нормою №1.
Вищевказані обставини визнаються обома сторонами по справі, а також були встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 480/7347/21, яке набрало законної сили, а тому в силу приписів ч.ч. 1, 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Як встановлено із карток особового рахунку військовослужбовця за 2018-2021 роки (а.с. 82-85) та довідки військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 4972 (а.с. 12) за період з 01.03.2018 по 23.04.2021 позивачу було нараховано та виплачено поточну індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 5978,29 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року по справі №480/7347/21, яке набрало законної сили 20.12.2021, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійснені нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26 вересня 2013 року по 23 квітня 2021 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 26 вересня 2013 року по 28 лютого 2018 року - базовий місяць січень 2008, за період проходження служби з 01 березня 2018 по 23 квітня 2021 року - базовий місяць березень 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101393694).
На виконання вищевказаного рішення суду Військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок поточної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , проте нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 по 23 квітня 2021 року здійснено не було, про що свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 4972 (а.с. 12), лист військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 № 691/80 (а.с. 11) та не заперечувалось представником відповідача у відзиві на позовну заяву.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Статтями 2 та 4 Закону № 1282-ХІІ, зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини 2 статті 5 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 6 Закону № 1282-ХІІ).
Постанова №704 вступила в дію 01 березня 2018 року, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.
Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної індексації та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Таким чином, з 01 грудня 2015 року нормами Порядку №1078 було запроваджено два види індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці", при цьому суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так й окремо одна від одної.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
Відтак, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21.
Зі змісту картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік суд встановив, що у лютому 2018 року позивачу нараховане грошове забезпечення у загальній сумі 10496,64 грн., а у березні 2018 року - 11019,07 грн., тобто дохід збільшився на 522,43 грн. (а.с. 82).
Разом з тим, відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.
Пунктом 14.1 розділу XIV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям строкової військової служби виплачується надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя (далі - надбавка за особливі умови служби).
Пунктом 31.4. розділу XXXI Інструкції №260 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виплата премії військовослужбовцям здійснюється щомісяця за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира військової частини (командирам військових частин - наказу вищих командирів (начальників)), який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання.
Отже, надбавка за виконання особливо важливих завдань та премія є складовими грошового забезпечення позивача та включаються в суму грошового забезпечення за лютий та березень 2018 року для розрахунку індексації-різниці грошового забезпечення.
Суд зауважує, що згідно з п. 6 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 02.02.3016 року № 73 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби; начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників.
З 01.03.2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода позивачу не нараховувалась, у зв'язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн. * 253,30%/100 = 4463,15 грн.) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22).
Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4463,15 грн. - 522,43 грн. = 3940,72 грн.
Під час розгляду справи встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази про нарахування та виплату відповідачем суми індексації-різниці.
Тобто, відповідач зобов'язаний був з березня 2018 року виплачувати позивачу суму індексації-різниці грошового забезпечення, визначену на підставі наведених вище положень Порядку №1078, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Однак, відповідач вказаного не здійснив, що свідчить про його протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення 1364,27 грн. в місяць за період з 01.03.2018 до 23.04.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Спірний період з 01.03.2018 до 23.04.2021 включно складає 37 місяців і 23 дні.
Отже, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 до 23.04.2021 включно становить: (3940,72 грн. х 37 місяців) + (3940,72 грн./30 днів х 23 дні) = 148827,86 грн.
Таким чином, відповідач мав би нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року до 23.04.2021 року у загальному розмірі 148827,86 грн.
Враховуючи наведене, встановивши, що позивач має право на отримання індексації-різниці та що це право порушене відповідачем, суди мають провести відповідний розрахунок і визначити суму індексації, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу.
Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанову від 11.04.2025 у справі № 560/752/24.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на встановлені під час розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на неточність здійсненого позивачем розрахунку загальної суми належної йому індексації-різниці за період з 01.03.2018 року до 23.04.2021 року.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у розмірі 3940,72 грн. на місяць, починаючи з 1 березня 2018 року по 23 квітня 2021 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3940,72 грн. на місяць за період з 1 березня 2018 року до 23 квітня 2021 року включно в загальній сумі 148827,86 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах