Справа № 185/3045/26
Провадження № 1-кс/185/222/26
11 березня 2026 року слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2026 року за № 12026041370000259 про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, Одеської області, громадянина України, маючого базову середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, не маючого неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -
Клопотанням слідчого, яке надійшло до суду 11 березня 2026 року, погодженим прокурором, порушується питання про застосування до підозрюваного в скоєнні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 55 днів із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Відповідно до матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, ОСОБА_7 , 18.02.2026 року, приблизно о 10 годині 06 хвилин, перебуваючи на першому поверсі лікарні КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» ПМР Дніпропетровської області, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шевченка, 63, де в приміщенні вказаної лікарні в коридорі на першому поверсі, що знаходиться поруч ліфта побачив інвалідну коляску Invacare Action3 NG, яку визначив як об'єкт свого злочинного посягання та в цей час у ОСОБА_7 , раптово виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Надалі, ОСОБА_7 , у той же день та той же час, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на протиправне, повторне викрадення чужого майна та звернення його на свою користь, скориставшись тим, що в цей час за ним ніхто не спостерігає та його дії є непоміченими, розуміючи протиправний характер своїх дій, але не відмовляючись від них, в умовах воєнного стану, знаходячись в приміщенні лікарні КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» ПМР Дніпропетровської області, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Шевченка, 63, на першому поверсі, що знаходиться поруч ліфта, викрав інвалідну коляску Invacare Action3 NG, вартістю 7 700,00 грн., яка перебуває на балансі КНП «Павлоградська міська лікарня № 1» ПМР Дніпропетровської області.
В послідуючому ОСОБА_7 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд.
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
19 лютого 2026 року слідчим відділом Павлоградського РВП ГУНП у Дніпропетровській області відомості про вказане кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР за № 12026041370000259.
04 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
На думку слідчого, що погоджено з прокурором, відносно підозрюваного ОСОБА_7 має бути застосований запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою у зв'язку з обґрунтованою підозрою у вчиненні ним кримінальних правопорушень, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, перебуваючи під загрозою застосування до нього суворого покарання, у разі доведеності його вини у вигляді позбавлення волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий та прокурор у судовому засіданні підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_7 заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати домашній арешт.
Захисник адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати цілодобовий домашній арешт. Крім того зазначив, що розмір застави який просить застосувати сторона обвинувачення є непомірним для ОСОБА_7 .
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою, та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням приходжу до наступного висновку.
Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора.
Слідчим доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_7 проводиться досудове розслідування, оскільки даний факт за № 12026041370000259 від 19 лютого 2026 року зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
04 березня 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
11 березня 2026 року підозрюваним було отримано копію клопотання з доданими матеріалами про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Так статтею 178 КПК України зазначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На виконання вказаних вимог Закону, відповідно до матеріалів клопотання відносно ОСОБА_7 , останній є особою, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років, не одружений, не має офіційного місця роботи, що свідчить про відсутність законного достатнього джерела доходу, раніше судимий: 14.06.2023 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу за ч. 4 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 5 років. На підставі ст. 75, 76 ч.1 п.1-2; 76 ч.3 п. 2,4; 104 ч. 1-3 КК України звільнений з іспитовим строком 2 роки; 25.03.2024 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 4 ст. 186, ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано 6 місяців позбавлення волі за вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 14.06.2023 року. Остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі; 27.09.2024 року на підставі ухвали Первомайського міського суду Харківської області від 19.09.2024 року відповідно до ст. 81-1 КК України, умовно-достроково звільнений для проходження військової служби за контрактом В/Ч НОМЕР_1 . Не відбутий строк 5 років 9 днів; 16.06.2025 року Солом'янським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень.
Суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик впливу на свідків, а також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Враховуючи те, що обґрунтованість підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений слідчим суддею, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Відтак, приходжу до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.
У чинність ч. 4 с. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 згідно ст. 12 КК України належать до тяжких злочинів, обставини вчинених злочинів, майновий стан підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, а також те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд вважає за необхідне застосувати до нього розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків, що передбачено ч. 3 ст. 182 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 372, 395 КПК України -
Клопотання начальника відділення СВ Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, Одеської області, громадянина України, маючого базову середню освіту, не одруженого, не працевлаштованого, не маючого неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 52 дні, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту проголошення ухвали, а саме з 16.15 год. 11 березня 2026 року до 16 год. 15 хв. 02 травня 2026 року в межах строку досудового розслідування.
Визначити суму застави у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № UA158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року у справі № 185/3045/26 (провадження № 1-кс/185/222/26) відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ. Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_7 з - під варти у зв'язку з внесенням застави. Після внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання;
3) здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави, строк дії покладених на ОСОБА_7 обов'язків не може перевищувати двох місяців.
У випадку невиконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених обов'язків, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ст. 194 КПК України.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою - протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.
Cлідчий суддя: ОСОБА_1