Справа № 183/967/24
№ 1-кп/183/1080/25
10 березня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючої ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання прокурора Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 09.11.2023 року до ЄРДР за № 62023170030001728, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про надання дозволу на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що солдат ОСОБА_5 , будучі військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період та проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 закону України « Про оборону України», ст. 1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», без поважних причин 22грудня 2022 року самовільно залишив місце служби та проводив час на власний розсуд та був незаконно відсутній на службі до 18березня 2024 року.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розгляду належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Прийнятими заходами встановити місце знаходження обвинуваченого на теперішній час не вдалось. На виклик суду обвинувачений ОСОБА_5 не з'являється.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/ або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Згідно із вимогами ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається із відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.
09.05.2024 року у відповідності до ст.ст. 276 - 278 КПК України складено та вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу.
Крім того, гарантії того, що обвинувачений не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 при застосуванні більш м'якого запобіжного заході ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи вищевказані обставини, та практику ЄСПЛ, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В обґрунтування необхідності застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважаю за доцільне звернути увагу суду на наступні обставини, які в силу ст. 178 КПК України, мають враховуватись судом при обранні запобіжного заходу :
1. Вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
2. Тяжкість покарання.
Санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На підставі викладеного вважаю, що з урахуванням реальної наявності вказаних ризиків, забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та належної поведінки можливо лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів не можливо з причини їх порушення.
Відповідно до ч.2 ст. 188 КПК України клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу подається одночасно з поданням про застосування запобіжного заходу, а згідно положень ч. 1 ст. 184 КПК України, клопотання про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Тому прокурор звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, суд вважає, що дане клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Під час розгляду клопотання судом встановлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини вказують на наявність підстав для затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою приводу.
При вирішенні питання про затримання обвинуваченого з метою приводу суд враховує, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, обґрунтована. Також вказані під час судового розгляду прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, дійсно наявні.
Тому суд приходить до висновку, що обвинувачений, розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Аналізуючи вищевикладене, суд прийшла до висновку, що існують обставини, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 189 КПК України, що має важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою приводу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190 КПК України, суд, -
Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Контроль за виконанням ухвали доручити прокурору Самарівської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , який буде здійснювати процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1