20.02.2026 Єдиний унікальний номер 205/2138/26
20 лютого 2026 року м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Остапенко Н.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
18.02.2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 20.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі.
Разом з позовом від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить:
-накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
- заборонити суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Вимоги обґрунтовані тим, що в разі задоволення позову відчуження відповідачкою, яка є титульним власником спірної квартири, може ускладнити виконання рішення суду або зробити його виконання неможливим.
Суддя, ознайомившись з матеріалами позовної заяви та заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечуються, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
З матеріалів справи вибачається, що предметом позову є визнання права власності на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 .
У заяві позивач вказує, що відповідач, дізнавшись про бажання позивача поділити квартиру, погрожувала її відчуженням, тому накладення арешту на нерухоме майно, а також заборона вчиняти реєстраційні дії щодо квартири зможе забезпечити реальне виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2021 року по справі № 643/12369/19, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, якщо їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна, тобто перешкода у вільному розпорядженню майном, без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Як вбачається з заяви про забезпечення позову, позивач просить накласти арешт на нерухоме майно відповідача, а також заборонити вчиняти реєстраційні дії щодо спірної квартири.
Суд, з урахуванням того, що відчуження спірного нерухомого майна у разі задоволення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову та, враховуючи співмірність та адекватність заходу забезпечення позову, баланс інтересів сторін задовольнити заяву частково шляхом накладення заборони суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти заборону суб'єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя Наталія Георгіївна Остапенко
.