Єдиний унікальний номер 205/9754/24
Номер провадження1-кп/205/266/26
Провадження №1-кп205\266\26
Справа №205\9754\24
11 березня 2026 року Новокодацький районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, раніше неодноразово засудженого, останній раз 12.022024 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська за ст.125 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, з іспитовим строком 1 рік; не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним, що згідно з Указом Президента України №64\2022 від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан та вчиняючи злочин повторно, 30 червня 2024 року, приблизно о 19 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебував на пляжі жм Парус, в м.Дніпро (більш точна адреса під час досудового розслідування не встановлена), де побачив мобільний телефон «Iphone 14 pro max», який належить потерпілій ОСОБА_5 та знаходився на поверхні колонки «JBL», після чого у нього виник злочинний умисел на крадіжку чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 , в той же день та час, перебуваючи у зазначеному вище місці, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих міркувань, в умовах воєнного стану, взяв з рукою з колонки мобільний телефон «Iphone 14 pro max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 », фіолетового кольору, вартістю 34100 грн., після чого з місця злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність та вчиняючи злочин повторно, обвинувачений ОСОБА_6 , 04 грудня 2025 року, близько 21 години (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебував поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , огородженого парканом, де у нього виник злочинний умисел на крадіжку чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний умисел, обвинувачений ОСОБА_6 , в той же день та час, перебуваючи у зазначеному вище місці, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих міркувань, в умовах воєнного стану, переліз через паркан на територію домоволодіння та направився до сараю, де за допомогою невстановленого знаряддя пошкодив металеву решітку на вікні, після чого проник до приміщення сараю, звідки викрав майно потерпілого ОСОБА_7 , а саме: мотокосу «DniproM 52», вартістю 3900 грн. та ланцюгову бензопилу «DniproM DSG-52H», вартістю 2910 грн., після чого з місця злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 6810 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся і пояснив суду, що дійсно, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, 30 червня 2024 року, близько 19 години, він перебував на пляжі жм Парус, де побачив мобільний телефон «Iphone pro max», який лежав на поверхні колонки, після чого, скориставшись тим, що поруч нікого не було, взяв зазначений мобільний телефон та з місця злочину зник, завдавши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 34100 грн. Крім того, 04 грудня 2025 року, приблизно о 21 годині, він переліз через паркан на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , де шляхом пошкодження металевих решіток вікна проник у сарай, звідки викрав мотокосу та ланцюгову бензопилу «DniproM», після чого зник, завдавши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 6810 грн.
Винуватість ОСОБА_6 також повністю підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_5 , а також свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які підтвердили суду, що 30 червня 2024 року, у вечірній час, коли вони перебували на пляжі жм Парус, обвинувачений ОСОБА_6 непомітно викрав мобільний телефон «Iphone 14 pro max», який належить потерпілій та який знаходився на поверхні колонки «JBL» поза їх увагою, завдавши потерпілій майнову шкоду на суму 34100 грн.; показаннями свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила, що 30 червня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 здав у ломбард «Оникс», в якому вона працює, мобільний телефон «Iphone 14 pro max», який в подальшому був вилучений; висновком судової товарознавчої експертизи №2427 від 08 липня 2024 року (Т.1., а.с.20-25), згідно з яким вартість мобільного телефону «Iphone 14 pro max» складає 34100 грн.; протоколом огляду мобільного телефону «Iphone 14 pro max» від 01 липня 2024 року (Т.1., а.с.27-28); протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10 (Т.1., а.с.34-36, 47-49); протоколом огляду ломбарду «Онікс» від 01 липня 2024 року (Т.1., а.с.40-42), а також долученими до справи речовими доказами (Т.1., а.с.42, 52), якими визнано мобільний телефон «Iphone 14 pro max», договір про надання ломбардного кредиту під заставу №DP-5.108628\0 від 02 липня 2024 року.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи та правильно розуміють зміст цих обставин; у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції. Роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним допит потерпілого та свідків в судовому засіданні, а також дослідження письмових доказів за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_7 та на підставі ч.3 ст.349 КПК України, обмежився за вказаним епізодом допитом обвинуваченого.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілу ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також дослідивши письмові докази та матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вони поза всяким розумним сумнівом доводять в повному обсязі винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень в обсязі обвинувачення, яке було підтримано прокурором та кваліфікує дії обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у сховище.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, належать до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше засуджений, під наглядом у лікаря-нарколога не перебуває, відшкодував завдану шкоду.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , передбаченою ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , передбаченою ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
При цьому суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 , а також попередження нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки підстави для призначення покарання більш м'якого, ніж передбачене законом, судом не встановлені, виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції останнього від суспільства і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 , вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2024 року був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і засуджений до 1 року обмеження волі, з іспитовим строком 1 рік, в період якого вчинив нові злочини, у зв'язку з чим суд вважає необхідним призначити йому покарання за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання не відбуту частину покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.02.2024 року.
На підставі ст.122 ч.2, 124 ч.2 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта при проведенні експертиз у сумі 378,64 грн., 200 грн. та 1337,10 грн.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню згідно вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання не відбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року у виді одного місяця позбавлення волі, із розрахунку що один день позбавлення волі відповідає двом дням обмеження волі, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років та один місяць.
Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з 26 грудня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_6 в строк покарання термін тримання під вартою: з 23 липня 2024 року до 25 вересня 2025 року, включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний ОСОБА_6 - залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні:
- судової товарознавчої експертизи №2427 від 08 липня 2024 року в розмірі 378 гривень 64 копійки;
- судової товарознавчої експертизи №2910 від 19 грудня 2025 року в розмірі 200 гривень;
- судової товарознавчої експертизи №СЕ-19\104-25\49947-Д від 26 грудня 2025 року в розмірі 1337 гривень 10 копійок.
Речові докази по справі:
- мобільний телефон «Iphone 14 pro max», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 », фіолетового кольору - залишити у потерпілої ОСОБА_5 ;
- мотокосу «DniproM 52» та ланцюгову бензопилу «DniproM DSG-52H» - залишити у потерпілого ОСОБА_7 ;
- договори про надання ломбардного кредиту під заставу №DP-99.103923\0 та №DP-99.103922\0 від 04 грудня 2025 року; договір про надання ломбардного кредиту під заставу №DP-5.108628\0 від 02 липня 2024 року; СD-R диск з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1