25 лютого 2026 року Справа № 480/5317/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представника позивача за первісним позовом Кураш О.О.;
представника відповідача (за первісним позовом) - позивача (за зустрічним позовом) Мартиненко Ю.І.;
представника відповідача за зустрічним позовом - Сахнюк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та
за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Головне управління ДПС у Сумській області (далі - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, ГУ ДПС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач за первісним позовом, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача податкового боргу з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 60 148,00 грн на р/р UA678999980313080104000018001, отримувач ГУК Сумська область/Сумська обл./21080900, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).
Свої вимоги мотивувало тим, що відповідачем, всупереч вимог Податкового кодексу України, було порушено строки та повнота сплати узгодженого грошового зобов'язання на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 12618280706 на суму 60148,00грн., у зв'язку з чим станом на момент звернення з позовом до суду за відповідачем утворилась заборгованість з штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Ухвалою суду від 08.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім того, вказаною ухвалою суду було встановлено строки сторонам для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на заперечення на відповідь на відзив.
Представник ФОП ОСОБА_1 подала відзив на первісний позов (а.с.30-34), в якому просила відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що відсутні підстави для визнання за ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання або обов'язку щодо сплати штрафних санкцій. Так, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2025 №12618280706 на суму 60148,00грн., на підставі якого ГУ ДПС у Сумській області просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг, прийнято на підставі акта фактичної перевірки від 22.11.2024 №125535/26/15/07/ НОМЕР_1 , проведеного ГУ ДПС у м.Києві. Перевірка була здійснена шляхом оформлення замовлення на покупку телефону в інтернет-магазині на суму 59999,00грн.+послуги доставки товару партнером на суму 149,00грн., загалом на суму 60148,00грн. Доставка замовлення здійснювалася за вказаною при замовленні адресою кур'єром, який є працівником ФОП ОСОБА_1 . Під час проведення розрахунку за товар кур'єр передав товар покупцю, отримав готівкові кошти, надав копію фіскального чеку, виданого продавцем товару - ФОП ОСОБА_2
ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення 06.01.2025 №12618280706 на суму 60148,00грн. у зв'язку з тим, що фіскальний чек було видано продавцем ( ОСОБА_2 ), а не кур'єрською доставкою (ФОП ОСОБА_1 ).
ФОП ОСОБА_1 з рішенням категорично не погоджується та вказує, що його основним видом діяльності є експедиторські та логістичні послуги за допомогою вантажного транспорту (доставка замовлень, вантажів) та на нього оформлено 9 працівників, у тому числі водії, експедитори та кур'єри. ФОП ОСОБА_1 не є продавцем товару, реалізація якого стала підставою для нарахування податкового боргу, і не здійснював розрахункових операцій, які потребують застосування РРО/ПРРО. Його діяльність полягала виключно у наданні кур'єрських (логістичних) послуг на підставі відповідного договору із продавцем товару - ФОП ОСОБА_2 . Таким чином, відсутні правові підстави для визнання за ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства або обов'язку щодо сплати штрафних санкцій.
ГУ ДПС у Сумській області подало відповідь на відзив на первісний позов (а.с.72-75), в якому представник вказала, що податковий борг у ФОП ОСОБА_1 виник в результаті несплати донарахованих грошових зобов'язань відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 12618280706 на суму 60 148,00 грн, прийнятого на підставі акта фактичної перевірки від 22.11.2024 № 125535/26/15/07/ НОМЕР_1 . Таке податкове повідомлення-рішення направлялося поштовим відправленням ФОП ОСОБА_1 на адресу - АДРЕСА_1 , однак було повернуто з поштового відділення із зазначенням причини повернення “за закінченням терміну зберігання», в судовому порядку на момент подання позовної заяви до суду та відкриття провадження у справі. Відповідачем не оскаржувалось, а відповідно є узгодженим.
Поряд з цим, ФОП ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ГУ ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.01.2025 №12618280706 на суму 60148,00грн. (а.с.46-50).
Зустрічний позов мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 не є продавцем товару і не проводив розрахункову операцію - він лише здійснював доставку замовлення, діючи на підставі договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №03/09/24 від 03.09.2024. Експедитор, як посередник, не є учасником купівлі-продажу, а лише виконує функцію транспортування товару. Згідно з законодавством, обов'язок видачі фіскального чека лежить на продавцеві, а не на експедиторові. Кур'єрська служба не є продавцем товару і не зобов'язана застосовувати РРО/ПРРО щодо операцій, що здійснюються на користь іншого ФОП - продавця. Всі зобов'язання щодо оформлення розрахунків, застосування РРО/ПРРО та дотримання лімітів готівкових розрахунків покладаються виключно на сторону, яка здійснює реалізацію товару, тобто - на ФОП-продавця.
Фізична особа-підприємець, яка є продавцем товару (ФОП ОСОБА_2 ), здійснював роздрібну торгівлю з використанням РРО/ПРРО відповідно до чинного законодавства. Саме цей суб'єкт господарювання: формує та реєструє фіскальні чеки; є стороною у господарських відносинах з покупцем; відповідає за облік товару, оплату податків, РРО/ПРРО, тощо. ФОП ОСОБА_1 є окремим суб'єктом господарювання, з яким укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №03/09/24 від 03.09.2024 року, відповідно до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Зокрема: ФОП ОСОБА_1 не є стороною у продажу товару; не формує чеків та не веде облік товару; виконує технічну функцію доставки відповідно до отриманого маршруту доставки замовлення. До матеріалів перевірки, податковим органом не надано жодного доказу, що продавцем товару є ФОП ОСОБА_1 .
З огляду на вказані у зустрічному позові мотиви ФОП ОСОБА_1 вважає, що податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області від 06.01.2025 року №12618280706 на суму 60 148,00 грн. є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 24.07.2025 зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до спільного розгляду з первісним та об'єднано їх вимоги в одне провадження. Ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.08.2025 (а.с.70).
Ухвалою суду від 28.07.2025 проведення засідання 07.08.2025 та подальший розгляд справи за участю представника ФОП Фоменко О.О. забезпечено в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв'язку (а.с.83).
Підготовчі засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в Сумському районі Сумської області, яка тривала довгий час, залученням до участі у розгляді справи третьої особи (а.с.95, 127, 135, 139, 151-153).
При цьому, ухвалою суду, занесеною до протоколу засідання від 16.12.2025, до участі у розгляді справи залучено ГУ ДПС у м.Києві як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та встановлено строк для надання пояснень (а.с.151-153).
ГУ ДПС у Сумській області подано відзив на зустрічний позов (а.с.100-103), в якому представник контролюючого органу просив відмовити у задоволенні такого зустрічного позову з огляду на те, що аналіз положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР дає підстави для висновку, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та створювати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції, а п.1 ст.17 цього Закону встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) видачі відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Фактичною перевіркою проведеною посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві встановлено факт незастосування реєстратора розрахункових операцій / програмного реєстратора розрахункових операцій та факт невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми при реалізації товару та послуги на загальну суму 60 148,00 грн, що підтверджується виданим нефіскальним чеком (талоном замовлення) №4 018 513 від 14.11.2024.
Відтак, просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
У відповіді на цей відзив представник ФОП ОСОБА_1 підтримала викладені у зустрічному позові вимоги та його обґрунтування та наголосила, що ФОП ОСОБА_1 є окремим суб'єктом господарювання, з яким укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №03/09/24 від 03.09.2024, та ФОП ОСОБА_1 не є стороною у продажу товару; не формує чеків та не веде облік товару; виконує технічну функцію доставки відповідно до отриманого маршруту доставки замовлення.
Ухвалою суду занесеною до протоколу засідання від 21.01.2026, постановлено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 16.02.2026 (а.с.160-167).
Пояснень на первісну позовну заяву та на зустрічну позовну заяву від ГУ ДПС у м.Києві не надходило.
Представник ФОП Фоменко О.О. в судовому засіданні просила суд задовольнити зустрічний позов та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 12618280706 на суму 60148,00грн., а у задоволенні первісного позову ГУ ДПС у Сумській області просила відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю.
Представники ГУ ДПС у Сумській області в судовому засіданні 16.02.2026 заперечували проти задоволення зустрічного позову з викладених у відзиві підстав, та просили задовольнити первісну позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовної заяви ГУ ДПС у Сумській області до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового збору, а зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити, виходячи з наступного.
У судовому засіданні було встановлено, що згідно наказу ГУ ДПС у м.Києві від 13.11.2024 №7618-п "Про проведення фактичних перевірок" та виданих на підставі нього направлень від 14.11.2024 (а.с.114-114зворот, 115), посадовими особами ГУ ДПС у м.Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці - Кур'єрської доставки "Stylus", що здійснював суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та за результатами якої ГУ ДПС у м.Києві складено відповідний акт фактичної перевірки від 22.11.2024 за №125535/26/15/07/ НОМЕР_1 (а.с.11-12, 55-56, 106-107).
Зокрема, в акті перевірки вказано, що в ході фактичної перевірки встановлено, що кур'єрська доставка "Stylus" здійснювалася ФОП ОСОБА_1 через кур'єра ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . Перед початком перевірки здійснено замовлення в інтернет-магазині "Stylus.ua" смартфону Apple Iphone 16 PRO 128 GB вартістю 59 999,00 грн. При цьому доставка відбулась кур'єром ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно баз даних ДПС працевлаштований з 17.07.2024 у ФОП ОСОБА_1 (вартість доставки смартфона 149,00грн.). Під час проведення розрахунку кур'єр ОСОБА_3 отримав кошти у розмірі 60 148,00грн. та надав фотокопію фіскального чеку, виданого ФОП ОСОБА_2 . При цьому жодного фіскального чеку саме від ФОП ОСОБА_1 видано не було. Таким чином, встановлено факт проведення розрахункової операції без застосування РРО або ПРРО ФОП ОСОБА_1 та без видачі відповідного розрахункового документа на загальну суму 60148,00грн.
За встановлених в акті обставин перевірки, посадовими особами ГУ ДПС у м.Києві встановлено серед іншого, порушення ФОП ОСОБА_1 пунктів 1,2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР.
На підставі акта фактичної перевірки, ГУ ДПС у Сумській області, як контролюючим органом, на обліку у якого ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку за податковою адресою (м.Суми), прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2025 №12618280706, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900) у розмірі 60148 грн. 00 коп. (а.с.8, 58, 116).
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон №265/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За змістом пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов'язано:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено відповідальність у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання у наступних розмірах штрафних санкцій:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків:
1) непроведення розрахункової операції через РРО/ПРРО;
2) проведення розрахункової операції через РРО/ПРРО, однак, на неповну суму покупки;
3) невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції;
4) проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення, за яке настає відповідальність за пунктом 1 статті 17 вказаного Закону.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, від 16.05.2024 у справі №520/4564/23.
Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР, терміни у цьому Законі вживаються у такому значенні:
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;
місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
У цій справі позивача за зустрічним позовом притягнуто до фінансової відповідальності за невиконання обов'язків, встановлених пунктом 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Отже, фактично підлягає дослідженню належними та допустимими доказами обставина здійснення розрахункової операції безпосередньо суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 та не проведення такої операції через РРО/ПРРО, не формування ним, у зв'язку з цією операцією, та не видача відповідного розрахункового документа на повну суму проведеної операції, як про це стверджує податковий орган, тобто фактів, з якими останній пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Так, в обґрунтування вчиненого відповідачем-позивачем правопорушення, податковий орган посилається на викладене в межах акта перевірки фіксування коментованих обставин. За висновком акта фіскальний чек було видано продавцем ( ОСОБА_2 ), а не кур'єрською доставкою (ФОП ОСОБА_1 ).
Натомість відповідач-позивач заперечує ці обставини та стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не є продавцем товару і не проводив розрахункову операцію - він лише здійснював доставку замовлення, діючи на підставі договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №03/09/24 від 03.09.2024. Експедитор, як посередник, не є учасником купівлі-продажу, а лише виконує функцію транспортування товару.
Досліджуючи доводи платника податків щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення в частині порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд керується наступним.
Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) продаж (реалізація) товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем встановлює Закон України "Про електронну комерцію" від 03.09.2015 року № 675-VIII (надалі по тексту також Закон № 675-VІІІ). Цей Закон також визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до статті 3 Закону №675-VIII інтернет-магазин засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Частиною 2 статті 7 Закону №675-VIII встановлено, що продавець (виконавець, постачальник) під час вчинення електронного правочину зобов'язаний забезпечити повну відповідність предмета електронного договору, погодженого сторонами, кількісним та якісним характеристикам.
Згідно зі статтею 8 Закону №675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 за №1023-XII (надалі по тексту також Закон №1023-XII). У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством. У випадках, передбачених договором, покупець (замовник, споживач) повинен повідомити адресу доставки товару, виконання роботи чи надання послуги.
Обов'язок надати розрахунковий документ Законом №1023-XII обумовлений можливістю реалізувати споживачем права, надані йому цим Законом, у разі придбання ним товару неналежної якості.
Частиною 7 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина 10 статті 11 Закону №675-VIII).
Зокрема, відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 2 статті 664 цього Кодексу передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з частиною 11 статті 11 Закону №675-VIII покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Стаття 13 Закону №675-VIII визначає порядок розрахунків у сфері електронної комерції. Так, розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
За визначеннями, наведеними у Законі України "Про платіжні послуги" від 30.06.2021 за №1591-ІХ (надалі по тексту також Закон №1591-ІХ), еквайринг платіжних інструментів (далі еквайринг) - платіжна послуга, що полягає у прийнятті платіжних інструментів, результатом якої є переказ коштів отримувачу та/або видача коштів у готівковій формі; платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача; суб'єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг; платіжна операція будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.
Згідно з пунктом 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення) готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна. Комерційний агент (агент) - юридична особа або фізична особа- підприємець, яка діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок особи, яку вона представляє під час надання платіжних послуг на підставі відповідного договору; оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції.
Пунктом 10 Положення регламентовано, що розрахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб'єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
У цій справі судом встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт (код 49.41), також ФОП ОСОБА_1 здійснює, серед іншого, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код 46.18) (а.с.52-53). У відповідача-позивача працевлаштований, зокрема, на посаду кур'єра ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) (а.с.40).
Відповідачем-позивачем для надання послуг з організації перевезення відправлень 03.09.2024 був укладений договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №03/09/24 з ФОП ОСОБА_2 (а.с.60-61). Відповідно до умов договору експедитор (відповідач-позивач у справі) - особа, що здійснює організацію перевезення відправлень та надає комплекс інших пов'язаних послуг, у тому числі видачі відправлень Одержувачам. Замовник - відправник відправлення (ФОП ОСОБА_2 ). Відправлення - вантаж, документ, або інше майно.
Відповідно до умов пунктів 2.1, 2.3 Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, Експедитор (відповідач-позивач у справі) зобов'язується за плату та за рахунок Замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (далі Послуги), а Замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором. За надані Експедитором послуги Замовник сплачує Експедитору винагороду згідно з актами приймання-передачі послуг, підписаними сторонами.
Зокрема, до обов'язків Експедитора належить організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною Замовником, або через приміщення Експедитора (підпункт 3.1.1 Договору)
Отже, на підставі вказаного Договору, відповідач-позивач здійснює перевезення відправлень (товарів), наданих ФОП ОСОБА_2 до третіх осіб (одержувачів), за плату та за рахунок Замовника - ФОП ОСОБА_2 .
Тобто кур'єр позивача - ОСОБА_3 , здійснюючи передачу товару та отримуючи кошти для ФОП ОСОБА_2 (а.с.110зворот), діяв від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок ФОП ОСОБА_2 , якого фактично відповідач-позивач представляв у цьому випадку на підставі укладеного договору.
Таким чином, відповідач-позивач у межах укладеного договору виконував функції посередника, а не суб'єкта господарювання, який бере участь у реалізації товару або формуванні договірних зобов'язань між продавцем і покупцем.
При цьому факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, саме продавець ФОП ОСОБА_2 , а не ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару (що у цьому випадку і мало місце). Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону № 265/95-ВР, а застосування РРО при її проведенні є обов'язковим.
На правильність вказаного свідчить й те, що оскільки в розумінні Закону №675-VIII та статті 664 Цивільного кодексу України момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар у разі укладання електронного договору із умовами доставки товару покупцеві через перевізника або організацію зв'язку співпадає з моментом здачі товару такому перевізникові чи організації зв'язку, а визначення місця проведення розрахунків в розумінні Закону №265/95-ВР визначається і як місце, де безпосередньо здійснюється розрахунок, так і як місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів із застосуванням платіжних карток, то у такому випадку місцем проведення розрахунків виступає або місце отримання продавцем коштів за товар, або місце передачі продавцем товару перевізникові чи організації зв'язку.
Пункт 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР передбачає, що суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов'язано: надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у разі доставки поштою або кур'єрською службою товару (у цьому випадку відповідачем-позивачем), придбаного через сайт в мережі Інтернет, суб'єкт господарювання (у цьому випадку ФОП ОСОБА_2 ) повинен вкласти у поштове відправлення раніше роздрукований з використанням РРО/ПРРО розрахунковий документ установленої законодавством форми і змісту на повну суму проведеної операції, що підтверджує факт купівлі-продажу товарів.
Подібні за своїм змістом висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2021 у справі №520/7835/19, в якій Верховний Суд зазначив, що факт виконання договору купівлі-продажу товару обумовлений саме отриманням товару покупцем, а тому, продавець зобов'язаний забезпечити отримання покупцем розрахункового документа, який підтверджує факт оплати покупцем товару. Відповідно, така операція має ознаки розрахункової в розумінні Закону № 265/95-ВР, а застосування РРО при її проведенні є обов'язковим.
Відтак, є слушними доводи представника відповідача-позивача, що відповідно до наведених вище умов договору, суб'єктами (учасниками) безпосередньо операції купівлі-продажу товару є лише суб'єкт господарювання (продавець), який здійснює продаж товарів, і споживач (покупець), як отримувач такого товару. Саме тому продавець, а не експедитор/кур'єрська служба чи фінансова компанія, зобов'язаний видати відповідний документ, що підтверджує право власності на товари покупцю, тобто розрахунковий документ встановленої форми та змісту. Застосування РРО/ПРРО суб'єктом господарювання, формування та надсилання разом із товаром розрахункового документу встановленої форми та змісту є обов'язковим, щодо усіх договорів купівлі-продажу, укладених з покупцями.
У цій справі передача товару покупцеві службою доставки (відповідачем-позивачем) поєднана з обов'язком його оплати, що свідчить про завершення господарської операції купівлі-продажу саме у момент такої передачі, а отже про наявність розрахункової операції, яка здійснюється саме ФОП ОСОБА_2 у розумінні статті 2 Закону № 265/95-ВР. Вказане спростовує доводи податкового органу про необхідність додатково відповідачем-позивачем, як службою доставки, роздрукувати та вручити окремий фіскальний чек.
Залучення відповідача-позивача для приймання коштів не свідчить про відсутність розрахункової операції саме між продавцем та покупцем, а є лише способом виконання грошового зобов'язання покупцем за договором купівлі-продажу. За таких обставин саме обов'язок продавця (а не служби доставки) щодо формування та видачі розрахункового документа встановленої форми виникає у момент відпуску товару, незалежно від фактичного моменту зарахування коштів на його рахунок.
Окремо суд вважає необхідним відмітити, що законодавець, допустивши на законодавчому рівні можливість реалізації товару через мережу Інтернет та обов'язковість надання особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі, не врегулював зазначену процедуру належним чином та не визначив обов'язки сторін щодо правовідносин у сфері постачання товару перевізниками чи переказу коштів платіжними установами.
Втім складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).
Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм. (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційними поданнями Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та 65 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 5 частини першої статті 3, абзацу третього частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції, пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Верховна Рада України, приймаючи закони, створює для суб'єктів правозастосування правові підстави бути впевненими в отриманні відповідних можливостей, а тому цих суб'єктів слід вважати такими, які мають законні очікування, що підлягають захисту.
При цьому у цій справі роздрукування фіскального чека за поставлений товар продавцем, яким є саме ФОП ОСОБА_2 (а не відповідач-позивач), податковим органом не заперечується, та це підтверджується матеріалами справи (а.с.11-12).
В контексті зазначеного, суд зауважує, що сама суть проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО та видачі відповідних розрахункових документів (фіскальних чеків) при розрахунках із суб'єктами господарювання у готівковій формі чи за допомогою банківських карток полягає у тому, щоб суб'єкт господарювання вів прозорий та відкритий облік господарської діяльності, показував усі доходи та не приховував будь-якої готівки, яка не обліковується, внаслідок чого до державного бюджету у повному обсязі надходитимуть податки.
При цьому, якщо звернути увагу на об'єктивну сторону складу правопорушення, а саме: дії, які складають суть протиправної поведінки платника податків, то в контексті пункту 1 статті 17 Закону відповідальність настає за дії, які за своєю суттю та способом спрямовані на приховування належного обліку здійсненої розрахункової операції на повну суму з використанням реєстраторів розрахункових операцій, тощо.
У судовому засіданні встановлено, що фіскальний чек на повну суму покупки 60148грн. як післяплата товару (а.с.42), був сформований продавцем товару - ФОП ОСОБА_2 під час передачі товару кур'єром відповідача-позивача. Тобто зазначена розрахункова операція здійснена відкрито, без її приховування на повну суму з використанням реєстратора розрахункових операцій. Працівник відповідача-позивача надав покупцю документ, сформований продавцем товару - ФОП ОСОБА_2 , що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку. Податковий орган цей факт не заперечував (а.с.11-12).
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийняте воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем за зустрічним позовом (ФОП ОСОБА_1 ) надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем за зустрічним позовом (ГУ ДПС у Сумській області) не надано належних доказів на підтвердження законності спірного рішення.
Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 - задоволенню у повному обсязі.
За приписами положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, беручи до уваги, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2025 № 12618280706 про застосування до відповідача-позивача штрафних санкцій на суму 60 148,00 грн, підлягають задоволенню, позовні вимоги податкового органу про стягнення не сплачених ФОП ОСОБА_1 60148,00грн на підставі такого податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, з огляду на задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 за зустрічним позовом, суд вважає за необхідне стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 1211,20грн., сплаченого ним за подання зустрічної позовної заяви згідно платіжної інструкції від 22.07.2025 №645 (а.с.51).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви Головного управління ДПС у Сумській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - відмовити.
Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13,м. Суми,Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 43995469) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 06.01.2025 №12618280706, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900) у розмірі 60148 грн. 00 коп.
Стягнути з Головного управління ДПС у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі зустрічного позову судовий збір в розмірі 1211грн. 20коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.03.2026.
Суддя І.Г. Шевченко