10 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/49/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною,
05 січня 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної казначейської служби України (надалі - відповідач, ДКС України), у якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, щодо невиконання протягом тривалого часу наданих Державою Україна гарантій у пункті 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 №440/3166/25, ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року по справі №440/3166/25 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму заборгованої пенсії та сплачено судового збору у термін, вказаний у пункті 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено розумні строки виконання судового рішення, зокрема, допущено бездіяльність щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №440/3166/25 та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_2 заборгованості по пенсії у розмірі 167927,26 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн., що є порушенням пункту 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якого перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/49/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
21 січня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 39-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма, іншими рішеннями суду. Пояснює, шр заборгованість ГУПФУ в Полтавській області перед позивачем за виконавчими листами у справі №440/3166/25 відносяться до першої черги (виконавчий лист щодо перерахунку пенсії) та до третьої черги (виконавчий лист про стягнення судового збору). Зазначає, що Законами про Державний бюджет на 2025-2026 роки не встановлено бюджетних призначень, достатніх для безспірного списання коштів державного бюджету, а Казначейство не має повноважень щодо здійснення списання коштів Державного бюджету понад обсяг призначень, визначений Верховною Радою України, та/або всупереч передбаченій законом черговості погашення заборгованості. Вказує, що після передбачення у Державному бюджеті України достатніх видатків для виконання судового рішення за КПКВК 3504040 Казначейство в порядку черговості здійснить перерахування коштів позивачеві на виконання судового рішення у справі №440/3166/25.
30 січня 2026 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 103-107 /, у якій зазначено, що відповідач не надав до суду доказів того, що ГУ ПФУ в Полтавській області у 2024-2025 роках були відсутні бюджетні призначення бюджетні асигнування за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрало законної сили 12 червня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії позивача ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФП68315/474/1, №ФП68315/474/2, №ФП 68315/474/3, №ФП68315/474/4 від 09.01.2025 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023. Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, Постанови КМ України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданих ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУ Пенсійного Фонду України в Полтавській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за № ФП68315/474/1 від 09.01.2025року, №ФП168315/474/2 від 09.01.2025 року, №ФП68315/474/3 від 09.01.2025 року, №ФП168315/474/4 від 09.01.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /а.с. 110-113/.
26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/3166/25 про зобов?язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року, Постанови КМ України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданих ІНФОРМАЦІЯ_2 до ГУ Пенсійного Фонду України в Полтавській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за № ФП68315/474/1 від 09.01.2025року, №ФП168315/474/2 від 09.01.2025 року, №ФП68315/474/3 від 09.01.2025 року, №ФП168315/474/4 від 09.01.2025 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 з урахуванням раніше проведених виплат. /а.с. 90/.
26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/3166/25 про стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою від 30 червня 2025 року про виконання виконавчого листа №440/3166/25 від 26 червня 2025 року, зокрема, просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок /а.с. 15/.
До цієї заяви від 15 вересня 2025 року позивачем було додано: виконавчий лист №440/3166/25, виданий 26 червня 2025 року; копію картки платника податків.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, заяву державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення - задоволено. Змінено спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/3166/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати у розмірі 167927 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок /а.с. 114-117/.
Позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою від 15 вересня 2025 року (вх. №10-18377) про виконання виконавчого листа №440/3166/25 від 26 червня 2025 року та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, зокрема, просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь нараховану суму заборгованості з виплати пенсії у розмірі 167927,26 грн. /а.с. 16/.
До цієї заяви від 15 вересня 2025 року позивачем було додано: виконавчий лист №440/3166/25, виданий 26 червня 2025 року; копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, копію картки платника податків.
Листом Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області №12-12-12/23420 від 23 жовтня 2025 року на запит позивача повідомлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" за загальним фондом державного бюджету головному розпоряднику бюджетних коштів Міністерству соціальної політики, сім'ї та єдності України (далі - Мінсоцполітики) передбачено бюджетну програму 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду". Відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157, головним розпорядником бюджетних коштів визначено Мінсоцполітики. Відповідальним виконавцем бюджетної програми та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня є Пенсійний фонд України (далі - Фонд). На виконання зазначеної програми до мережі головного розпорядника Бюджетних коштів Мінсоцполітики включено Фонд, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня /а.с. 19/.
Листом Державної казначейської служби України №5-11-11/27158 від 09 грудня 2025 року позивача повідомлено, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" (далі - бюджетна програма) обліковуються:
з 30.06.2025 - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/3166/25 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача судового збору в сумі 4844,80 грн.;
з 15.09.2025 - виконавчий лист Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/3166/25 (з урахуванням ухвали про зміну способу та порядку виконання) про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача доплати в сумі 167927,26 грн.
Вказано, що виконання виконавчого документа по справі №440/3166/25 про стягнення доплати в сумі 167927,26 грн. Казначейство планує здійснити в порядку черговості (після виконання виконавчих документів, що обліковуються раніше за бюджетною програмою по першій черзі), за умови належного фінансування бюджетної програми та за наявності актуальних реквізитів банківського рахунку позивача.
Стосовно виконання виконавчого листа по справі №440/3166/25 про стягнення судового збору роз'яснено, що, враховуючи абзац другий підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, пункт 3 Порядку № 845, Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконання Казначейством судових рішень, які відносяться до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, не здійснюється до повноти виконання судових рішень, які відносяться до першої та другої черг /а.с. 23-24/.
Вважаючи протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні протягом тривалого часу рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 №440/3166/25, ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року по справі №440/3166/25 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суми заборгованої пенсії та сплаченого судового збору у термін, вказаний у пункті 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрало законної сили 12 червня 2025 року, та ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, підлягають обов'язковому виконанню з моменту набрання ними законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 6 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.
Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.
Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі по тексту - Порядок №845, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
За приписами пункту 6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);
оригінал виконавчого документа;
судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Пунктом 8 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Згідно з пунктом 15 Порядку №845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Відповідно до пункту 24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до пунктів 9, 17 цього Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.
За приписами пункту 1 Положення про управління (відділення) Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 716) (чинного до 31.10.2025), Управління Державної казначейської служби України та відділення Державної казначейської служби України у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.
Управління (відділення) Казначейства підпорядковані Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідному Головному управлінню Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління Казначейства).
Згідно з пунктом 17 цього Положення Управління (відділення) Казначейства є юридичними особами публічного права, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в установах Казначейства та банках.
Як встановлено судом, позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою від 30 червня 2025 року про виконання виконавчого листа №440/3166/25 від 26 червня 2025 року, зокрема, просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок /а.с. 15/. До цієї заяви від 15 вересня 2025 року позивачем було додано: виконавчий лист №440/3166/25, виданий 26 червня 2025 року; копію картки платника податків.
Також позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області із заявою від 15 вересня 2025 року (вх. №10-18377) про виконання виконавчого листа №440/3166/25 від 26 червня 2025 року та ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, зокрема, просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на його користь нараховану суму заборгованості з виплати пенсії у розмірі 167927,26 грн. /а.с. 16/. До цієї заяви від 15 вересня 2025 року позивачем було додано: виконавчий лист №440/3166/25, виданий 26 червня 2025 року; копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, копію картки платника податків.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання регулюються Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VІ (далі по тексту - Закон № 4901-VІ).
Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону № 4901-VІ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Частинами 1, 2, 4 статті 3 Закону № 4901-VІ передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4901-VI заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до приписів пунктів 24, 25 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
В силу абзаців 1, 3 пункту 31 Порядку №845 у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов'язані протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органу Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ними з метою виконання судового рішення, та у разі, коли в результаті здійснення таких заходів не забезпечено виконання судового рішення у повному обсязі, - надсилати щомісяця повідомлення про вжиті заходи.
В силу приписів пункту 33 Порядку № 845 у разі коли судове рішення стосується спорів фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг або судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника. У разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком.
Відповідно до підпункту 1 пункту 47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
У силу вимог пункту 48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
За змістом пункту 49 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд зазначає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється органом Казначейства, в якому обслуговується боржник, після подання заяви стягувача про виконання рішення суду. У разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
У разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження заяви стягувача із відповідними документами орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості з метою безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів.
Отже, на територіальні органи Державної казначейської служби України покладено обов'язок виконати рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а у разі неможливості виконання рішення суду протягом двох місяців, обов'язок виконати таке рішення має Державна казначейська служба України у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей шляхом безспірного списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень у порядку черговості надходження виконавчих документів.
З матеріалів справи судом встановлено, що боржником за виконавчими листами №440/3166/25, виданими 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, є Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, тобто державний орган, а тому виконання такого рішення підлягає здійсненню з урахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та прийнятих відповідно до нього підзаконних нормативних актів, зокрема, Порядку № 845.
У зв'язку з тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не має відкритих рахунків в органах Казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, виконання такого виконавчого листа здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.
Станом на час звернення позивачем до суду з позовом та на час розгляду справи судом виконавчі листи №440/3166/25, видані 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25 про зміну способу та порядку виконання рішення, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, не виконано, тоді як Порядком № 845 передбачений тримісячний строк для перерахування коштів при безспірному списанні коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень.
При цьому, суд звертає увагу, що встановлений Порядком № 845 строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень.
Суд враховує, що заборгованість на користь позивача за судовим рішенням у справі №440/3166/25 (витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн) не пов'язана із соціальними виплатами та трудовими правовідносинами, а відтак згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI належить до третьої черги і підлягає погашенню у порядку черговості, тоді як заборгованість нарахованої суми доплати пенсії у розмірі 167927 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок відноситься до пенсійних виплат, а отже належить до першої черги погашення заборгованості.
Суд бере до уваги, що ДКСУ у зв'язку із недостатністю коштів державного бюджету для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті Казначейством до обліку за КПКВК 3504040, вживались заходи, передбачені пунктом 49 Порядку № 845, а саме: подавалися до Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України /а.с. 48-67/.
Водночас, частина цих пропозицій складена ще до моменту звернення позивачем до органів Казначейства з питання виконання рішення суду у справі №440/3166/25.
При цьому, пропозиції не містили переліку виконавчих документів, щодо виконання яких недостатньо коштів, а тому не виявляється можливим встановити, чи включено під час складання таких пропозицій виконавчі листи у справі №440/3166/25 та у будь-якому випадку вжиті заходи не мали наслідком виконання судового рішення у справі №440/3166/25.
Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21, приписи пункту 49 Порядку №845 вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Міністерства фінансів України, направлене з дотримання строку, встановленого Порядком №845.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що Казначейство у 10-денний строк з моменту надходження від позивача виконавчих документів зверталося до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у зв'язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їхню недостатність.
Стосовно доводів відповідача про те, що затримка із перерахуванням коштів зумовлена не протиправною бездіяльністю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів, та передбаченими у Законах про Державний бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями, суд зазначає таке.
З аналізу вказаного вище законодавства вбачається, що Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган, шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органу - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
При цьому, обов'язковість судових рішень гарантується статтею 129-1 Конституції України, Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу сукупності з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Остання у силу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ як джерело права.
У пункті 40 рішення ЄСПЛ «Hornsby v. Greece» (Горнсбі проти Греції) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.
Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.
Якщо вбачати у статті 6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов'язані виконати рішення цього суду. У зв'язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України» від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого стаття 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі Войтенко проти України від 29 червня 2004 року № 18966/02).
Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак, обставина відсутності бюджетних коштів за відповідною бюджетною програмою та наявність значної кількості виконавчих документів, що перебувають на виконанні в органах Казначейства, не може слугувати підставою для невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №385/1550/16-а(2-а/385/66/16), від 23 квітня 2020 року у справі №816/2089/17, від 03 лютого 2021 року у справі 812/413/18 та від 21 лютого 2023 року у справі №500/5748/21.
Зважаючи на положення частини 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд доходить висновку, що Державною казначейською службою України порушено граничні строки виконання виконавчих листів №440/3166/25, виданих 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, якою змінено спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/3166/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати у розмірі 167927 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок, що свідчить про бездіяльність відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №440/3166/25, виданого 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, та виконавчого листа №440/3166/25, виданого 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/3166/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми доплати у розмірі 167927 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37567646) про визнання бездіяльності протиправною задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа №440/3166/25, виданого 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927), та виконавчого листа №440/3166/25, виданого 26 червня 2025 року Полтавським окружним адміністративним судом, з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі №440/3166/25, що набрала законної сили 03 вересня 2025 року, про зміну способу та порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №440/3166/25 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) нарахованої суми доплати у розмірі 167927 (сто шістдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять сім) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Сич