про залишення позовної заяви без розгляду
11 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/1900/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторії Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторії Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчого провадження у виконавчому провадженні 79248457, відкритого 02.10.2025.
Підставою для звернення до суду позивач визначила порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з винесенням відповідачем постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчого провадження від 02.10.2025 ВП №79248457.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом; позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Клопотання мотивоване тим, що оскільки боржником постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про стягнення основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 79248457 та № 79248521 згідно трекінгу була отримана 12.10.2025 року, то останній термін оскарження постанови про розмір мінімальних витрат 22.10.2025 року. Оскаржувана постанова винесена 02.10.2025 та направлена 03.10.2025 року, а вручена позивачу 12.10.2025 року (всі підтверджуючі документи даного факту надані в запереченні приватного виконавця від 26.02.2026 року. Проте скаржником позов подано до суду лише 20.02.2026 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на оскарження постанови про витрати виконавчого провадження за ВП№ 79248457. Позивачем не наведено та не надано суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 04.03.2026 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із пропуском строку звернення, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, та надано позивачу строк для подачі заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням відповідних доказів на їх підтвердження.
09.03.2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою про усунення недоліків, у якій просить визнати поважними причини пропуску звернення до суду та поновити строк звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначив, що з метою досудового урегулювання спору позивач 08.12.2025р. звернулася з заявою до приватного виконавця з метою скасування постанови про розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні. Натомість, 19.01.2026р. ОСОБА_1 отримала лист від приватного виконавця, який містив відповідь на заяву. Даною відповіддю приватний виконавець повідомив про відмову у задоволені заяви, оскільки з посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» містяться підстави для стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. (Постанова ВПВС від 04.10.2018, № 800/304/17). Тож, 19.01.2026р. позивач дізнався про порушене своє право, оскільки приватним виконавцем було відмовлено у скасуванні постанови.
Розглядаючи подану заяву та клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 287 КАС України Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин та обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Згідно ч.1ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2ст.123 КАС України).
Отже, суд зобов'язаний з'ясувати в кожному випадку чи адміністративний позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Судом встановлено, що постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, про виконавчий збір та мінімальні витрати виконавчого провадження у виконавчому провадженні 79248521 від 02.10.2025 були надіслані позивачу 03.10.2025 рекомендованим повідомленням №R067011294194, №R067011292566 та отримані позивачем 12.10.2025, що підтверджується трекінгами поштового відправлення "Укрпошти".
Отже, позивач був обізнаний про існування спірної постанови ще 12.10.2025.
При цьому представник позивача в позовній заяві та заяві про усунення недоліків вказує, що позивач зверталася до відповідача, приватного виконавця, зі заявою про скасування постанови про витрати виконавчого провадження. Отримала відмову листом приватного виконавця. Представник позивача відраховує 10-денний термін звернення до суду від дати отримання відповіді приватного виконавця на заяву про скасування постанови самим приватним виконавцем. Вказує, що з дотриманням цього строку звернулася до суду зі скаргою, однак за помилковою підсудністю. Ухвалою Подільського районного суду м.Полтави від 13.02.2026 року провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 було закрито у зв'язку з порушенням правил підсудності.
Представник позивача відраховувала 10-денний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом від дати отримання згаданої ухвали суду про закриття провадження та стверджувала, що його не пропущено.
Відповідно до частини четрветої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень
Суд зазначає, що за нормами Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено ні можливості, ні обов'язку досудового порядку вирішення спору щодо скасування постанов приватного виконавця про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.
Тому факт звернення до приватного виконавця із заявою про скасування оскаржуваної постанови суд не визнає досудовим порядком вирішення спору, що може створити об'єктивні передумови для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та стати належною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку для звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак звернення до приватного виконавця зі заявами чи запитами не зупиняє та не перериває перебігу процесуального строку звернення до адміністративного суду. Це звернення не має жодного правового значення для обрахунку строку звернення до суду.
Предметом оскарження у даній справі є саме постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.10.2025 року, яка отримана позивачем у жовтні 2025 року, а не відповідь приватного виконавця від 19.01.2026 року.
Тобто юридичним фактом, з яким закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, є отримання позивачем оскаржуваної постанови, оскільки саме з цього моменту особа дізналася про порушення своїх прав.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Таким чином, перебіг десятиденного строку звернення до адміністративного суду розпочався з наступного дня після отримання постанови 12.10.2025 року та не пов'язується з подальшим листуванням сторін.
На думку суду, викладений в ухвалі Полтавського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 24.02.2026 висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом є передчасним.
З матеріалів справи встановлено, що 28.01.2026, тобто поза межах встановленого законом строку, позивач звернувся до суду, в порядку цивільного судочинства, зі скаргою на постанову приватного виконавця про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 02.10.2025.
Ухвалою Подільського районного суду м.Полтави від 13.02.2026 провадження у справі щодо розгляду скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця закрито, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку ЦПК України та мають бути розглянуті адміністративним судом за правилами КАС України.
Суд наголошує на тому, що помилкове оскарження постанови приватного виконавця від 02.10.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства є поважною причиною та належною підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду. Однак у випадку, якщо вперше позивач звернувся до суду з позовом з дотриманням строку звернення встановленого законом, і в діях позивача відсутня триваюча пасивна поведінка, яка призвела до пропущення строку. В той же час обставинами справи не підтверджено факту вчинення невідкладних дій після отримання необхідної інформації (оскаржуваної постанови).
Водночас, десятиденний строк звернення до адміністративного суду, що розпочався 13.10.2025 року сплив як на день звернення ОСОБА_1 до Подільського районного суду м.Полтави у січні 2026 року, так і станом на дату подання адміністративного позову 20.02.2026 року.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, лише після того як позивач 27.11.2025 дізнався про прийняття приватним виконавцем постанови про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження №79250711, позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом значного проміжку часу після того, як дізнався про порушення своїх прав.
Суд визнає неповажними причини пропуску строку звернення до суду, які наведені в заяві.
Варто відмітити, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними і після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Позивачем не наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи передчасний висновок суду щодо наявності підстав для поновлення позивачеві строку звернення до суду із цим позовом, а також не наведення у заяві поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Клопотання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторії Юріївни про залишення позову без розгляду задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Мороз Вікторії Юріївни про визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва