Справа № 420/43010/25
11 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ткача Сергія Анатолійовича про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 29.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» відомостей про знаходження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовому обліку;
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей «ОБЕРІГ» про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку з 30.08.2019 року на підставі заяви Позивача від 26.11.2025 року та рішення Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2025 року у справі №947/28603/25;
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБРІГ» відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку з 30.08.2019 року, без попереднього направлення його для проходження військово-лікарської комісії.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він в 1999 році у віці 20 років виїхав з України на постійне місце поживання у Сполучені Штати Америки. У зв'язку з виїздом на постійне місце поживання в Сполучені Штати Америки Позивач був знятий з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , при цьому в нього були вилучені паспорт громадянина України та приписне свідоцтво. У 2009 році Позивач отримав громадянство Сполучених Штатів Америки та до цього часу постійно проживає у США. Оскільки позивач до 2019 року (до досягнення ним 40 років) не отримав ані військово-облікову, ані споріднену з нею спеціальність, він підлягав виключенню з військового обліку з 30.08.2019. З цього випливає, що позивач має вважатися таким, що з 30.08.2019 року виключений з військового обліку на підставі пункту 8 частини 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ( в редакції, що діяла станом на 2019 рік). 13.10.2025 року Київський районний суд м. Одеса розглянув справу №947/28603/25 за заявою позивача про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту виключення Позивача з військового обліку 30.08.2019 року, та виніс рішення, яким заяву задовольнив в повному обсязі.
20.11.2025 позивачу з Електронного реєстру «ОБЕРІГ» стало відомо, що 25.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 поновив його на військовому обліку. 26.11.2025 року Позивач, вважаючи, що його поновлення на військовому обліку є протиправним, надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію стосовно позивача про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних з 30.08.2019 на підставі п.8 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 09.08.2019 року, що встановлено рішенням Київського районного суду м. Одеса у справі №947/28603/25, копія якого додавалася до вказаної заяви. Вказана заява отримана відповідачем 29.11.2025 року, що підтверджується інформацією з сайту АТ «УКРПОШТА», однак до цього часу відповідь Позивачу не надіслана, інформація про перебування його на військовому обліку досі міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, про що свідчать дані Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг».
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 01.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , а також документ про сплату судового збору у розмірі 1937,92 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
07.01.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/2284/26) на виконання вимог ухвали від 01.01.2026 про долучення в якості додатку наступні документи:
1. Копія паспорту громадянина США ОСОБА_1 .
2. Копія рішення Київського районного суду м. Одеса від 13.10.2025 р. у справі №947/28603/25.
3. Копія скріншоту з Єдиного електронного реєстру «ОБЕРІГ» щодо ОСОБА_1 .
4. Копія заяви ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 .
5. Копія накладної УКРПОШТА №6501230309370.
6. Копія роздруківки з сайту УКРПОШТА з інформацією про доставлення листа відповідачу.
7. Квитанція про сплату судового збору №8235-4401-8671-0069 від 06.01.2026 у розмірі 1937,92 грн.
Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» судовий збір за платіжною інструкцією №8235-4401-8671-0069 від 06.01.2026 у розмірі 1937,92 грн зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою судді від 09.01.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Ухвалою суду від 09.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів надсилання позовної заяви та копій доданих документів відповідачу, з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
13.01.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/4660/26) про приєднання до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви з додатком, що підтверджується наданою накладеною №6504800201268 Укрпошти.
Ухвалою суду від 14.01.2026 постановлено продовжити розгляд справи №420/43010/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 03.03.2026 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження до розгляду справи №420/43010/25 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі на 11 березня 2026 року об 12 год. 00 хв. у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх).
10.03.2026 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ткача С.А. надійшла заява про забезпечення позову (вх. №25795/26), в якій заявник просить суд забезпечити адміністративний позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам Національної поліції України, іншим органам державної влади та їх посадовим особам на всій території України до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі:
- затримувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доставляти його (примусово супроводжувати) до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на обмеження його свободи пересування, якщо підставою для таких дій є відомості, внесені щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБРІГ»;
- використовувати відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ», щодо перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розшуку або на військовому обліку, як підставу для вчинення до нього будь-яких дій;
2. До набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі зупинити дію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розшуку.
В обгрунтування вказаного зазначив, що у державному реєстрі «Оберіг» щодо мене містяться відомості, які не відповідають дійсності, зокрема: відомості про перебування мене на військовому обліку; відомості про наявність зареєстрованого місця проживання на території України (Луганська область); відомості про перебування мене у розшуку.
Разом з тим наявність у державному реєстрі недостовірних відомостей створює реальну та безпосередню загрозу порушення моїх прав, оскільки на підставі таких відомостей посадові особи органів державної влади можуть вчиняти щодо мене дії, пов'язані із: затриманням; доставленням до територіальних центрів комплектування; примусовим супроводженням; іншими діями, спрямованими на обмеження свободи пересування.
Такі дії можуть бути вчинені будь-якими територіальними центрами комплектування та органами Національної поліції України на всій території України, оскільки інформація з державного реєстру використовується посадовими особами як підстава для відповідних дій. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичного протиправного обмеження моєї свободи, що становить істотне втручання у мої права та свободи. Крім того, у разі незастосування заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті відновлення порушених прав ОСОБА_1 буде істотно ускладненим.
Заява про забезпечення позову подана до суду через систему «Електронний суд».
До заяви додано квитанцію про сплату судового збору у сумі 798,00 грн.
10.03.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС25924/26) про долучення додаткових доказів.
За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову За правилами частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач пов'язує з тим, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням норм процесуального права та вказаних доводів та аргументів заявника, суд вказує наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, з урахуванням обставин справи, вжиття заходів забезпечення позову відповідатиме завданню адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Згідно роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
У вказаній заяві позивач просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також будь-яким іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам Національної поліції України, іншим органам державної влади та їх посадовим особам на всій території України до набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справ:
- затримувати та доставляти його (примусово супроводжувати) до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на обмеження його свободи пересування, якщо підставою для таких дій є відомості, внесені щодо нього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ»;
- використовувати відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ», щодо перебування у розшуку або на військовому обліку, як підставу для вчинення до нього будь-яких дій.
До набрання законної сили рішенням суду у даній адміністративній справі зупинити дію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ОБЕРІГ» про перебування у розшуку.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні.
Суд зауважує, що заявник не додав до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів того, що відповідач вживає заходів для призову заявника на військову службу під час мобілізації в особливий період, при цьому суд не приймає до уваги, твердження позивача, що він за даними системи «Оберіг» перебуває в статусі «в розшуку», оскільки вказане свідчить лише про порушення правил військового обліку або неявку за повісткою, а не про автоматичний призов на військову службу.
У заяві про забезпечення позову представник наводить свої побоювання стосовно можливого затримання позивача та доставлення позивача до ТЦК та СП.
Однак, матеріали справи не містять жодного документального підтвердження щодо здійснення відповідачем чи іншими особами подальших дій щодо подальшої мобілізації заявника.
Суду не надано докази, що відповідачем чи іншими особами вчиняються активні заходи по відношенню до позивача, які полягають у зарахуванні останнього до особового складу військової частини та факту існування реальної загрози вжиття заходів, спрямованих на проходження заявником військової служби під час мобілізації, позивачем також не надано.
Сам по собі факт не вчинення дій, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що така бездіяльність є очевидно протиправною і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку, тобто підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цих обставин може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Окрім того, лише сам факт направлення відповідачем до органів поліції звернення щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, не дає достатніх підстав для висновку про те, що відповідач саме вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не підтверджує факту того, що останній надалі буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
При цьому, суд звертає увагу, що питання правомірності внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників даних щодо наявності порушень правил військового обліку позивачем є спірним між сторонами і відповідні обставини підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті.
При цьому необхідно наголосити, що на час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову обґрунтованість вимог останнього не досліджується.
Водночас, заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
У ході розгляду поданої заяви судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, з огляду на вказані в заяві обставини, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ткача С.А. (вх. №25795/26 від 10.03.2026) про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА