Справа № 420/31200/25
10 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №645р від 19.08.2025 року у частині відмови ОСОБА_1 та членам його сім'ї у складі 4 осіб (він, дружина, два сина) у постановці на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов;
- зобов'язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради поставити на квартирний облік, як потребуючого поліпшення житлових умов, ОСОБА_1 та членів його сім'ї у складі 4 осіб (він, дружина, два сина).
В обґрунтування позовних зазначено, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок війни. Брав безпосередню участь у захисті Батьківщини у період з 11.06.2023 по 08.08.2023 та з 20.08.2023 по 13.11.2023 у складі Збройних Сил України.
Позивач та члени його сім'ї, у склад якої входить дружина та двоє синів, не мають власного житла та будь-якого нерухомого майна, не брали участь у приватизації, у зв'язку з чим проживають у квартирі, яка належить на праві приватної власності іншій особі. Враховуючи вказане, 28.07.2025 року позивачем була подана заява до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради із проханням поставити його із складом сім'ї з 4-х осіб на квартирний облік за місцем проживання у Пересипської райадміністрації.
Водночас, розпорядженням від 19.08.2025 року Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради відмовила позивачу у заяві, посилаючись на те, що на кожного з 6 осіб, які зареєстровані у 3-кімнатній квартирі житловою площею 38,9 кв.м, припадає по 6,48 кв. м житлової площі.
Не погоджуючись із вищезазначеною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом в адміністративному судочинстві.
Ухвалою суду у справі №420/31200/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Під час розгляду справи до суду від Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що позивач не є громадянином, який потребує поліпшення житлових умов з наступних підстав. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.08.2025 року №440584035 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 - належить ОСОБА_2 , та має житлову площу 38,90 кв.м. Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб № П7-153878-ф/о від 01.07.2025 року, в зазначеному житловому приміщенні зареєстровано 6 осіб. Враховуючи вищезазначене, 38,90 кв.м/6 осіб = 6,48 кв.м жилої площі, яка припадає на кожного проживаючого члена сім'ї, що не дозволяє вважати позивача громадянином потребуючого поліпшення житлових умов в розумінні чинного законодавства. Також відповідач звернув увагу на те, що до заяви від 28.07.2025 року позивачем було також додано копію договору про здачу житлового приміщення в оренду від 01.06.2025 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 здає позивачу житлове приміщення у тимчасове користування строком до 2 років 11 місяців. Натоміть, відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб №П7-153878-ф/о від 01.07.2025 року позивач зареєстрований за вказаною адресою ще 11.01.2012 року, а договір оренди укладений тільки у 2025 році. В розумінні пп. 5 пункту 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних Спілок від 11.12.1984 року №470 (зі змінами), на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: 5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності. 19.08.2025 року на засіданні громадської комісії з житлових питань позивачу на склад сім'ї 4 особи (він, дружина та два сина) відмовлено у постановці на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, так як на кожного з 6 осіб, які зареєстровані у вищевказаній 3-х кімнатній квартирі, житловою площею 38,90 кв.м припадає по 6,48 кв.м жилої площі, що суперечить пункту 13 «Правил обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та надання їм житлових приміщень» та пункту 3 Постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок від 16.01.1985 року №52. Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради також у відзиві зазначає про те, що підставою відмови від 19.08.2025 року у постановці на облік осіб, що потребують поліпшення житлових вимог є саме право перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, а не черговість забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що договір про здачу житлового приміщення в оренду є строковим, тому укладався він з позивачем та власником квартири не вперше. Саме перед тим, як прописатися у квартирі, 15.12.2011 року було укладено терміном на п'ять років аналогічний договір про оренду вказаного приміщення.
Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, на підтвердження чого надано посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач брав безпосередню участь у захисті Батьківщини у період з 11.06.2023 по 08.08.2023 та з 20.08.2023 по 13.11.2023 у складі Збройних Сил України, на підтвердження чого надано довідку Військової частини НОМЕР_2 від 25.05.2025 року №3233 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Позивач та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
У позивача та ОСОБА_3 є два сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на підтвердження чого надано свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 .
Згідно довідок комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 18.07.2025 року, у позивача, його дружини та двох синів нерухоме майно у м. Одесі на праві приватної власності станом на 31.12.2012 не зареєстровано.
Також, згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 16.07.2025 року у позивача, його дружини та двох синів нерухоме майно у м.Одесі на праві приватної власності не зареєстровано.
Згідно довідок комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» від 17.07.2025 року вбачається, що позивач, його дружина та двоє синів не приймали участі в приватизації державного житла.
Також до суду надано договір про здачу житлового приміщення в оренду від 01.06.2025 року, укладений між позивачем (як винаймачем) та ОСОБА_2 (як квартиронаймачем), про оренду житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, до суду надано примірник попереднього договору №295 про здачу житлового приміщення в оренду від 15.01.2011 року, між тими ж сторонами, про оренду житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років.
Враховуючи вищевказане, позивач звернувся із заявою до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради 28.07.2025 за №В-944, в якій просив поставити його складом сім'ї з 4-х осіб на квартирний облік за місцем проживання в Пересипській райадміністрації, а також зазначивши, що проживає в кількості 6-х осіб у 3-кімнатній квартирі, житловою площею 38,90 кв.м.
Водночас, розпорядженням №645р від 19.08.2025 року Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради відмовила позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що на кожного з 6 осіб, які зареєстровані у 3-кімнатній квартирі житловою площею 38,9 кв.м., припадає по 6,48 кв. м. житлової площі.
Не погоджуючись із вищевказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши адміністративний позов, відзив, відповідь на відзив, та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, та судову практику, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
За ст.7 Закону №3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, але не виключно, військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що позивач відноситься до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно п.18 ст.13 Закону №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.
При цьому, відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Регулювання житлових відносин здійснюється Житловим кодексом України від 30.06.1983 року №5464-X (далі - ЖК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування закріплені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Згідно приписів ст.30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, зокрема щодо: обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності або яке отримано в оренду, користування (у тому числі комунальними підприємствами, установами, організаціями); вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Згідно ч. 1 ст.34 ЖК України потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках.
Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.
Статтею 36 ЖК України передбачено, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
Відповідно до законодавства України у випадках і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
За ст.39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов, зокрема, але не виключно, за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.
Відповідно до ст.43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.
Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).
Законодавством України окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
Статтею 60 ЖК України закріплено, що Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Кабінетом Міністрів України і Українською республіканською радою професійних спілок.
Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок було затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року №470 (далі - Правила №470).
Згідно п. 2, 3 Правил №470 жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
За п.13 Правил №470 на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов.
Потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок. Цей рівень періодично переглядається вказаними органами;
2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам. Перелік випадків, коли жилі будинки (жилі приміщення) вважаються такими, що не відповідають санітарним і технічним вимогам, визначається Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР і Держбудом УРСР;
3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров'я УРСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок. Порядок видачі медичних висновків зазначеним хворим встановлюється Міністерством охорони здоров'я УРСР;
4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають не менше 5 років за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім'ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати);
8) внутрішньо переміщені особи з числа учасників бойових дій відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 та осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7, та членів їх сімей, а також членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, визначених абзацами першим та четвертим пункту 1 статті 10, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Згідно п.14 Правил №470 закріплено, що тими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни; члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, "За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР" усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до п.15 Правил №470 на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті.
За п.18 Правил №470 заява про взяття на квартирний облік подається відповідно виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, сільському голові (у разі, коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) за місцем проживання громадян (у випадку, передбаченому абзацом четвертим пункту 8 цих Правил, - за місцем перебування внутрішньо переміщеної особи на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб) та адміністрації підприємства, установи, організації чи органу або іншому громадському об'єднанню (організації) за місцем їх роботи. Заява підписується членами сім'ї, які разом проживають, мають самостійне право на одержання жилого приміщення і бажають разом стати на облік.
Відповідно до п.19 Правил №470 Попередній розгляд заяв про взяття на квартирний облік у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів провадиться громадською комісією з житлових питань при виконавчому комітеті, а на підприємстві, в установі, організації - комісією по житлово-побутовій роботі профспілкового комітету.
Вказані комісії перевіряють житлові умови громадян і про результати перевірки складають акт.
Заяви і матеріали перевірки житлових умов громадян розглядаються на засіданні відповідної комісії, яка вносить свої пропозиції виконавчому комітетові місцевої Ради або адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або
іншої громадської організації і профспілковому комітетові. На засідання комісії при необхідності запрошується заявник.
За п.20 Правил №470 рішення щодо взяття на квартирний облік повинно бути винесене у місячний строк з дня подання громадянином необхідних документів.
Відповідно до п.21 Правил №470 у рішенні виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів або у спільному рішенні адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і профспілкового комітету, які розглядали заяви громадян, вказуються дата взяття на облік, склад сім'ї, підстава для взяття на облік, вид черговості надання жилих приміщень (загальна черга, в першу чергу), а при відмові у взятті на облік - підстава відмови.
Аналізуючи вищевказані приписи, суд доходить висновку, що на квартирний облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. При цьому, варто акцентувати увагу на тому, що особам з інвалідністю внаслідок війни надається пільга у вигляді позачергового забезпечення житлом як для осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач звернувся із заявою до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради 28.07.2025, в якій просив поставити його складом сім'ї з 4-х осіб на квартирний облік за місцем проживання в Пересипській райадміністрації, а також зазначивши, що проживає в кількості 6-х осіб у 3-кімнатній квартирі, житловою площею 38,90 кв.м.
Водночас, розпорядженням №645р від 19.08.2025 року Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради відмовила позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що на кожного з 6 осіб, які зареєстровані у 3-кімнатній квартирі житловою площею 38,9 кв.м., припадає по 6,48 кв. м. житлової площі. Підстава: п.13 Правил №470 та пп. 3.1 п.3 постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок від 16.01.1985 року №52 «Про порядок надання жилих приміщень» (зі змінами, внесеними постановою №378 від 17.09.1991 року), згідно якого визначено, що на квартирний облік приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов та хто займає житлову площу до 6 кв. метрів виключно на кожного члена сім'ї, що проживає.
Суд критично відноситься до посилань відповідача в оскаржуваному розпорядженні як на підставу відмови позивачу у постановці на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, на пп. 3.1 п. 3 постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок від 16.01.1985 року №52 «Про порядок надання жилих приміщень» (зі змінами від 17.09.1991 року), з огляду на наступне.
Позивач, його дружина та двоє синів проживають не менше 5 років (з 15.12.2011 року) за договором найму (оренди) в квартирі, що належить громадянці ОСОБА_6 на праві власності. Докази, надані позивачем в обґрунтування цих обставин, відповідачем спростовані не були.
Згідно пп.3.1 п. 3 Постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок від 16.01.1985 року №52 «Про порядок надання жилих приміщень» (зі змінами від 17.09.1991 року), примірник якої надано відповідачем разом із відзивом на адміністративний позов, на квартирний облік приймаються громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, зокрема, ті, які займають житлову площу до 6 кв. метрів виключно на кожного члена сім'ї, що проживає.
На переконання суду, застосування приписів постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок №52 від 16.01.1985 року до позивача є необґрунтованим з тих підстав, що позивач та члени його сім'ї відповідно по приписів п. 5 ч. 1 ст.34 ЖК України та п. 5 п. 13 Правил №470 є особами, потребуючими поліпшення житлових умов, як громадяни, які проживають тривалий час (не менше 5 років) за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності.
При цьому посилання відповідача на мінімальну (санітарну) норму житлової площі - 6 кв.м, яку повинен займати позивач та кожен з членів його родини є помилковим, оскільки зазначені умови можуть бути застосовані до осіб, що забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному цим Кодексом та іншими актами законодавства України (виконавчими комітетами обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок), тобто з іншої підстави для постановки на квартирний облік громадян (п. 1 ч. 1 ст.34 ЖК України та п. 1 п. 13 Правил №470). При цьому, на думку суду, позивач з членами його сім'ї не забезпечені жилою площею, оскільки проживають в квартирі, що належить на праві власності іншій особі, при цьому у позивача, його дружини та 2-х синів на час вирішення справи не перебуває на праві власності будь-яке нерухоме майно.
За таких умов застосування відповідачем до спірних правовідносин положень щодо мінімальної норми житлової площі є помилковим.
Крім того суд зазначає, що за ст. 47 Житлового кодексу України (у чинній редакції) норма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.
Застосування відповідачем на теперішній час приписів постанови Виконкому Одеської обласної Ради народних депутатів та Президії Обласної ради професійних спілок №52 від 16.01.1985 року (зі змінами від 17.09.1991 року), що не відповідає нормі жилої площі в Україні, встановленої ЖК України, на думку суду, є необґрунтованим та таким, що обмежує гарантоване право особи на належний соціальний захист, передбачене статтею 47 Конституції України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
На думку суду, позивач, будучи особою з інвалідністю внаслідок війни, має право на забезпечення жилою площею, як особа що потребує поліпшення житлових умов, водночас, відповідачем, при прийнятті розпорядження 19.08.2025 року №645р, цього факту враховано не було.
Вищевказані обставини свідчать про необґрунтованість прийнятого Пересипською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядження №645р від 19.08.2025 року, яким позивачу було відмовлено у взятті його сім'ї на квартирний облік.
Суд при вирішенні справи також виходить із того, що зазначене вищевказане рішення органу місцевого самоврядування є актом індивідуальної дії.
На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків лише чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому (яким) він адресований.
Головною рисою такого акту є його конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов'язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.
Натомість, оскаржуване рішення не відповідає критеріям повноти та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або обов'язків особи при виконанні юридичного волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Зазначений висновок суду узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року є джерелом права.
У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №645р від 19.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 та членам його сім'ї в прийнятті на квартирний облік.
Суд також зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
З огляду на встановлені фактичні обставини у справі №420/31200/25 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 року та прийняти рішення щодо постановки ОСОБА_1 та членів його сім'ї у складі 4 осіб (він, дружина, два сина) на квартирний облік, як потребуючих поліпшення житлових умов, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині позовні вимоги зобов'язального характеру задоволенню не підлягають з вищенаведених мотивів.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради №645р від 19.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 в прийнятті на квартирний облік.
Зобов'язати Пересипську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 року та прийняти рішення щодо постановки ОСОБА_1 та членів його сім'ї у складі 4 осіб (він, дружина, два сина) на квартирний облік, як потребуючих поліпшення житлових умов, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне найменування сторін по справі:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач - Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради (65025, м.Одеса, просп. Князя Володимира Великого, 106, код ЄДРПОУ 26303235).
Суддя О.В. Білостоцький