Справа № 420/6420/26
10 березня 2026 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/6420/26, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу від 26.02.2026 року №10 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період у зв'язку з тим, що він є членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайнятий постійним доглядом за нею;
- зобов'язати Комісію з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочку ОСОБА_1 на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
09.03.2026 року, одночасно з позовною заявою, представником позивача адвокатом Вуїв О.В. було подано клопотання про забезпечення позову, в якій вона просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь-яким іншим районним територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням по цій справі.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначила, що особа, яка має право на відстрочку не повинна підлягати призову на військову службу під час мобілізації. Водночас, призов на військову службу під час мобілізації унеможливить реалізацію права позивача на відстрочку від призову на військову службу. Так, предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації позивача. Представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та долучив документи, що підтверджують підстави для надання відстрочки. У випадку призову позивача на військову службу під час мобілізації в нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця. Разом з тим, ще до того, як суд висловиться з приводу законності та обґрунтованості відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, на позивача будуть покладені також і обов'язки при проходженні військової служби, а тому дії відповідача щодо призову на військову службу до набрання рішенням по справі законної сили можуть призвести до істотних складнощів та неефективності, неможливості поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З метою запобігання цих негативних наслідків для позивача до ухвалення рішення по цій справі, на думку представника позивача, наявні підстави для забезпечення позову, передбачені п.1 ч. 2 ст.150 КАС України.
На думку представника позивача, є достатньо підстав та доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також істотно ускладнить захист цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Дослідивши вказане клопотання представника позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Вирішуючи питання про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи та керуючись законом.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У частині 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Правовий інститут забезпечення адміністративного позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Згідно п.6 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560), призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Суд зазначає, що матеріали адміністративного позову та заяви про забезпечення позову не містять доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не надано доказів на підтвердження факту того, що останній, на момент подання адміністративної справи до суду, призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Недостатніми для вжиття заходів забезпечення позову є ті доводи заявника, котрі сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
З наданого до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову судом не вбачається наявності доказів існування перелічених у ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, представником позивача у клопотанні не було наведено чітких підстав, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити виконання рішення суду по даній справі.
Крім того, суд не може оцінювати оскаржуване позивачем рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі протоколу від 26.02.2026 року №10 щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову під час мобілізації, та вважати рішення таким, що містить фактичні ознаки протиправності до моменту прийняття рішення по справі, оскільки в цьому випадку буде втрачено мету розгляду даної справи по суті, під час якого судом і має бути досліджено та надано оцінку правомірності зазначеного індивідуального акту та вирішено похідні позовні вимоги, заявлені стороною позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/6420/26.
На підставі викладеного, керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 150-154, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №420/6420/26 - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.