Справа № 420/39761/25
10 березня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 28.11.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_3 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправним і скасувати висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.11.2025 року, яким ОСОБА_1 визначено «придатним до військової служби»;
2. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №311 від 10.11.2025 про мобілізацію позивача, ОСОБА_1 ;
3. Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 №331 від 10.11.2025 року про зарахування ОСОБА_1 , до військової частини;
4. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести належним чином військово-лікарську комісію ОСОБА_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він 26 жовтня 2025 року приблизно о 19:00 був незаконно затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 без пред'явлення повістки, без складання будь яких процесуальних документів та без участі поліції. Під час затримання до позивача було застосовано фізичну силу - заламування рук і ніг.
Військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 не проходив, а в цей день перебував у підвалі ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно медичних документів (Odrex, Oxford Medical, КНП «Міська лікарня №5», результати МРТ, УЗД, Холтер, дуплексне сканування), у позивача наявні захворювання. Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 не було проведено жодного із обов'язкових досліджень, передбачених п. 2.1, 2.6, 22.1- 22.10 Положення про ВЛК. Не враховано медичну документацію, попри її наявність. Не залучено профільних спеціалістів: кардіолога, невролога, офтальмолога, ортопеда. Огляд ОСОБА_1 взагалі не проводили. Висновок ВЛК не містить діагнозів і не відповідає формі, передбаченій Наказом №402. Позивачу не надали належну копію висновку ВЛК, адвокатські запити також повністю проігноровані. Таким чином, ВЛК проведена з істотними порушеннями процедури, а її висновок є неправомірним.
На підставі незаконного рішення ВЛК були видані: Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №311 ОСОБА_2 від 10.11.2025 та наказ командира військової частини НОМЕР_3 №331 від 10.11.2025. Обидва накази є похідними від протиправного висновку ВЛК, прийнятого з порушенням закону.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 03.12.2025 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:
- висновок військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.11.2025;
- наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №311 від 10.11.2025;
- наказ командира військової частини НОМЕР_3 №331 від 10.11.2025;
- або обґрунтованого клопотання про витребування доказів з урахуванням вимог, передбачених ч. 2 ст. 80 КАС України.
11.12.2025 суддя ухвалив прийняти до розгляду позовну заяву; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати у відповідачів докази.
Копія ухвали від 11.12.2025 була отримана Військовою частиною НОМЕР_5 , 11.12.2025 об 19:10 год. в її Електронний кабінет.
Однак, вказана ухвала в частині витребування досі залишається не виконаною.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 10.04.2020 у справі №560/1370/19, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб'єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб'єктів господарювання, щодо яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров'ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров'ю людей, у зв'язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 та 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.4 ст.77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду по справі №826/3403/16 суди не повинні обмежуватись лише тими доказами, які були надані позивачем під час розгляду справи.
Суддя зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, накладення штрафу.
Керуючись ст.ст.73, 74, 77, 79, 80, 236, 248 КАС України, суд
Повторно витребувати від Військової частини НОМЕР_3 , належним чином завірену копію наказу командира військової частини НОМЕР_3 №331 від 10.11.2025.
Зазначені докази надати до суду у десятиденний строк від дати отримання копії даної ухвали.
Попередити Військову частину НОМЕР_3 , що у випадку ненадання витребуваних доказів судом будуть застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 149 КАС України.
Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА