10 березня 2026 року Справа № 280/11168/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, викладені у рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №084450011198 від 14.11.2025, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2025, з урахуванням висновків суду у даній справі, щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26, пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 969,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії, з наступного. У оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач має страховий стаж 42 роки 10 місяців 08 днів, що в повній мірі узгоджується із вимогами ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а перебування на лікарняному після звільнення (29.08.2025) у період з 01.09.2025 по 29.09.2025 є поважною та об'єктивною причиною, яка унеможливила звернення позивачки у встановлений ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення» 30-ти денний строк для постановки її на облік, проте, як зазначено у листах цента зайнятості 01.10.2025 позивач звернулась до територіального центру зайнятості, який визнав таку причину поважною, поставив на облік позивача як безробітну, та надав відповідні документи до органу пенсійного фонду, у яких клопотав про призначення пенсії заявниці. Пропуск 30-денного строку звернення до Центру зайнятості через лікарняний не є автоматичною підставою для відмови у пенсії, але може вплинути на статус безробітного та розмір допомоги, оскільки закон дозволяє поважні причини (лікарняний). Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 23 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Від відповідача до суду 02 січня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області заперечує в повному обсязі проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. У зв'язку з тим, що дата реєстрації у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції - 01.10.2025, що перевищує термін 30 календарних днів, передбачених ст. 49 Закону України «Про зайнятість населення», Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішенням від 14.11.2025 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дії органів Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії є правомірними, такими, що відповідають чинному законодавству України. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Позивача 29.08.2025 звільнено з посади у зв'язку зі скороченням штату та чисельності працівників за п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Позивач звернулась до Запорізької філії Запорізького центру зайнятості із поясненням від 01.10.2025, у яких повідомила, що не змогла звернутись до служби зайнятості протягом 30 календарних днів з дати звільнення, тому що хворіла та знаходилась на лікуванні.
10.10.2025 позивач подала Запорізькій філії Запорізького обласного центра зайнятості заяву про отримання клопотання до Пенсійного фонду України та про припинення реєстрації в центрі зайнятості.
Вільнянським відділом Запорізької філії Запорізького обласного центра зайнятості сформоване клопотання на достроковий вихід на пенсію від 10.10.2025 №К080110102025001 з метою реалізації права зареєстрованого безробітного ОСОБА_1 визначеного частиною першою статті 49 Закону України «Про зайнятість населення», щодо розгляду питання про її достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.11.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 07.11.2025 у відповідності до пункту 6 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви від 07.11.2025, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 14.11.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У рішенні зазначено, що особою надана інформація про знаходженні на амбулаторному лікуванні і з поважних причин позивач не змогла зареєструватися у територіальному центрі зайнятості протягом 30 календарних днів з дати звільнення, оскільки це не передбачено законодавством, право на призначення дострокової пенсії за віком відсутнє.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч.2 ст.26 Закону №1058-IV).
Поряд з цим, згідно з п.6 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону.
Водночас, відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови їх реєстрації протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності протягом семи календарних днів підходящої для них роботи, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене, спірні у цій справі правовідносини врегульовані двома законодавчими актами, а саме Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про зайнятість населення».
При цьому, вказані норми по-різному регулюють питання дострокового виходу на пенсію.
Так, п.6 ч.1 ст.115 Законом №1058-IV вказує на те, що умовою для дострокового виходу на пенсію є, з-поміж іншого, умови реєстрації особи у державній службі зайнятості, а ч.1 ст.49 Закону України «Про зайнятість населення» вказує на таку умову для дострокового виходу на пенсію, як реєстрація протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, а також з огляду на принцип правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, обов'язкові умови для дострокового виходу на пенсію мають визначатись відповідно до п.6 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV.
Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
До того ж, на користь застосування у спірних правовідносинах норм п.6 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV свідчить і те, що цей закон є спеціальним і визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
В свою чергу, Закону України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.
Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії через те, що не дотримані умови зазначені у п. 6 частини першої ст. 115 Закону №1058-IV.
А як уже встановив суд, у вказаних нормах відсутня така умова для дострокового виходу на пенсію, як реєстрація у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції протягом 30 календарних днів з дати звільнення.
Також, суд враховує, що позивач була зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади як безробітна, звернулась з заявою про отримання клопотання до Пенсійного фонду України та про припинення реєстрації в центрі зайнятості, та Вільнянським відділом Запорізької філії Запорізького обласного центра зайнятості сформоване клопотання на достроковий вихід на пенсію від 10.10.2025 №К080110102025001 з метою реалізації права зареєстрованого безробітного ОСОБА_1 визначеного частиною першою статті 49 Закону України «Про зайнятість населення», щодо розгляду питання про її достроковий вихід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, позивачем дотримані умови зазначені у п. 6 частини першої ст. 115 Закону №1058-IV в частині реєстрації особи у державній службі зайнятості.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку проте, що під час прийняття оскаржуваного рішення дії відповідача не були розсудливими та обґрунтованими, тобто відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд зауважує, що спір щодо віку позивача та необхідного стажу для призначення дострокової пенсії у цій справі відсутній, страховий стаж позивача складає 42 роки 10 місяців 08 днів.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивачки про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (оскільки останнім розглядав заяву про призначення пенсії), то саме цей орган і має повторно переглянути заяву позивача.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір у сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №084450011198 від 14.11.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 від 07.11.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі, щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст.26, пункту 6 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885).
Повне судове рішення складено 10.03.2026.
Суддя Б.В. Богатинський