про відмову у задоволенні клопотання
11 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4079/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача в порядку ст. 382 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання звільнити з військової служби, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2, в/ч НОМЕР_1 ), про визнання протиправним та скасування наказу № 564 від 10.05.2025 року тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особі її керівника звільнити ОСОБА_1 з військової служби.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання звільнити з військової служби - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 року за № 574 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2025 року. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду набрало законної сили 18 грудня 2025 року.
05 березня 2026 року до суду надійшло клопотання позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому просить:
- зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади у відставку розпорядженням керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду №242 від 05.03.2026 ця адміністративна справа передана для призначення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2026 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинцю Д.В.
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення передано судді Іванчулинець Д.В.
З огляду на вищенаведене суддя Іванчулинець Д.В. вважає за необхідне прийняти дане клопотання до розгляду.
Розглянувши подане ОСОБА_1 клопотання, суд зазначає наступне.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №260/4079/25 було визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2025 року за № 574 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час загальної мобілізації та інші заходи» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до військової частини НОМЕР_1 з 13.05.2025 року.
Згідно з втіленим у листі від 24 грудня 2025 року №1/11431 рішенням компетентної військової посадової особи Військової частини НОМЕР_1 (командиром військової частини) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі №260/4079/25 розглянуто по суті рапорт солдата ОСОБА_1 з приводу звільнення з військової служби було вчинено управлінське волевиявлення у формі не звільнення з військової служби у зв'язку з перебуванням останнього в СЗЧ.
Вирішуючи питання здійснення судового контролю, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведеного слідує, що за правовою природою та суттю міра юридичної відповідальності у вигляді накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу у порядку ч. 2 ст. 382 КАС України є тотожній мірі юридичної відповідальності у вигляді накладеного на боржника у виконавчому провадженні штрафу згідно з ч. 2 ст. 63 та ч. 1 ст. 75 (або згідно з ч .2 ст. 63 та ч. 2 ст. 75) Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», котрі підлягають застосуванню за вчинення учасником суспільних відносин одного і того ж протиправного діяння - невиконання рішення суду без поважних причин, але до різних суб'єктів права.
При цьому, за змістом ч. 2 ст. 382 КАС України штраф підлягає застосуванню саме до керівника суб'єкта владних повноважень незалежно від ймовірності видання керівником суб'єкта владних повноважень внутрішнього розпорядчого документа з приводу передання компетенції на виконання судових актів, котрі набрали законної сили у відання іншої посадової (службової) особи такого суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі №160/13013/19: 1) обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 1291 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 КАС України; згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права, п. 68 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Піалопулос та інші проти Греції» якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс; 2) правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати; 3) зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов'язком (постанова Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19); 4) за змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення; 5) за сформульованими у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №560/523/19 правовими позиціями, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи; 6) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, саме позивач обтяжений процесуальним законом обов'язком довести адміністративному суду існування очевидного ризику або явної небезпеки невиконання конкретного судового акту за рахунок реалізації наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
У межах спірних правовідносин судом не виявлено існування згаданих вище підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю як обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком подати звіт у порядку ст. 382 КАС України рішення суду залишиться невиконаним з боку відповідача суб'єкта владних повноважень або для виконання рішення суду доведеться докласти значних зусиль понад обсяг дій згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Окрім того, суд доходить до переконання про те, що положення ст. 382 КАС України в частині обтяження учасника справи обов'язком подати звіт про виконання рішення суду (безвідносно до події одержання позивачем виконавчого листа, ініціювання процедури примусового виконання та стану виконавчого провадження з примусового виконання судового акту) не повною мірою узгоджуються з положеннями Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», який за загальним правилом вимагає безумовно обов'язкового одержання позивачем виконавчого листа та подання цього документа до державного виконавця (приватного виконавця).
Тому випадок застосування судом згаданого вище правового механізму судового контролю слід вважати виключенням із загального правила, котрий повинен мати істотні та вагомі причини, і не нівелювати значення правових процедур Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».
У ході розгляду поданого заявником процесуального документа судом з матеріалів справи існування таких причин не виявлено.
Відтак, підстав для застосування у даному конкретному випадку приписів ст. 382 КАС України суд не знаходить.
Окремо суд зважає, що за викладеними у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 в адміністративній справі №260/4079/25 мотивами та підставами перевірка відповідності закону управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень у формі втіленого у листі від 24 грудня 2025 року №1/11431 рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні військовослужбовця з військової служби виходить поза межі захисту, наданого судом публічному праву заявника у справі №260/4079/25, позаяк у задоволенні позову за епізодом вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 в особі її керівника звільнити ОСОБА_1 з військової служби згідно з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №260/4079/25 було відмовлено.
Оскільки за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №260/4079/25 суб'єкт владних повноважень - Військова частина НОМЕР_1 був обтяжений обов'язком розглянути по суті відповідний рапорт військовослужбовця та прийняти рішення по суті цього рапорту і таке рішення було прийнято у формі листа від 24 грудня 2025 року №1/11431 командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні військовослужбовця з військової служби, то рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в адміністративній справі №260/4079/25 слід визнати виконаним.
При цьому, рішення суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 у формі листа від 24 грудня 2025 року №1/11431 командира Військової частини НОМЕР_1 є новим управлінським волевиявленням суб'єкта владних повноважень (котре призводить до виникнення нового, раніше неіснуючого публічно-правового спору), перевірка якого на відповідність критеріям за ч. 2 ст. 2 КАС України повинна відбуватись у межах іншої адміністративної справи, а не у спосіб судового контролю у порядку ст. 382 КАС України у справі №260/4079/25.
Наведене є окремою і самостійною підставою для залишення поданого заявником процесуального документу без задоволення.
При розв'язанні поданого заявником процесуального документу, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 року у справі «Красуля проти росії», від 05.05.2011 року у справі «Ільяді проти росії», від 28.10.2010 року у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії)»; вичерпано реалізував усі існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення процесуального документу аргументів сторін; інших джерел здобуття об'єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання позивача в порядку ст. 382 КАС України в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та скасування наказу, зобов'язання звільнити з військової служби - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець