11 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1064/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Іванчулинця Д.В. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ, третя особа - відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ (пл. Ш Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
02 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ, третя особа - відповідач Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ, яким просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ щодо невиконання вимоги надсилати документи виконавчого провадження виключно в електронній формі та зобов'язати здійснювати всі надсилання виключно у спосіб передбачений ЗУ Про виконавче провадження; 2) винести окрему ухвалу суду за фактом самоуправства Державним виконавцем та завдання фінансової шкоди державним органам влади, які мають статус Боржника у виконавчих провадженнях.
06 березня 2026 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
09 березня 2026 року позивачем подано до суду клопотання в якому заявляє відвід судді, оскільки суддя не ознайомився з відеодоказами по справі та не дав оцінку доказам неможливості правильного зазначення процесуального статусу у Відповідача, що свідчить про некомпетентність судді та предвзяте ставлення. Суддя порушує право на доступ до суду, в тому числі право бути почутим суддею, висуває незаконні вимоги щодо зазначення інформації про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.
10 березня 2026 року ухвалою суду визнано необґрунтованим клопотання позивача від 09 березня 2026 року (вх. №6805/26 від 09.03.2026 року) про відвід судді Іванчулинець Д.В. Передано справу №260/1064/26 до відділу документообігу та забезпечення судового процесу Закарпатського окружного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви про відвід.
10 березня 2026 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву про відвід головуючого судді Іванчулинця Д.В. передано для розгляду судді Скраль Т.В.
Відповідно до частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Суд не вбачає підстав для вирішення питання про відвід судді у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Крім того, враховуючи терміновість розгляду поданої заяви, суд вважає за можливе розглянути таку в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 11 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Розглянувши подану заяву про відвід головуючого судді Іванчулинця Д.В., суд дійшов наступних висновків.
Норми КАС України регламентують принцип незмінності складу суду, відповідно до якого справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Разом з тим, з метою уникнення сумніві в неупередженості судді, положеннями статті 36 КАС України визначені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), серед яких:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У цьому зв'язку суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді, а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter ), рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи заявника зводяться до незгоди з процесуальними діями головуючого судді у межах розгляду справи № 260/1064/26.
Між тим, згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Разом з цим, нормами чинного законодавства визначено засади та окремі механізми реалізації прав всіх учасників судового процесу, в тому числі, забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, що може бути реалізовано у передбаченому чинним КАС України порядку у разі непогодження з процесуальними рішеннями судді.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній у заяві про відвід судді, суд прийшов до висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість Іванчулинця Д.В. як судді щодо позивача, відповідача, або обставин цієї справи, можливу її необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті її розгляду.
Отже, мотиви заявленого позивачем відводу не є тим чинником, який може свідчити про упередженість та необ'єктивність суді та не може слугувати підставою для відведення судді Іванчулинця Д.В., оскільки фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальним рішенням суддів.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді Іванчулинця Д.В. або його необ'єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 09 березня 2026 року про відвід судді Іванчулинця Д.В. від участі у розгляді справи слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтею 36, 37, 40, 248, 256 КАС України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 09 березня 2026 року про відвід судді Іванчулинця Д.В. у справі № 260/1064/26 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддяТ.В.Скраль