11 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/3500/25
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення коштів.
Підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду стала не виплата йому у 2023-2024 роках разової щорічної грошової допомоги до Дня Незалежності України, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, він, як учасник бойових дій, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який становить п'ять мінімальних пенсій за віком.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою суду провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 (провадження №Пз/9901/14/20).
Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на адресу суду надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства соціальної політики України.
Ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі №240/3500/25.
Ухвалою суду у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача відмовлено.
Ухвалою суду залучено Військової частини НОМЕР_1 до участі у справі №240/3500/24, як другого відповідача.
Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 - 26 лютого 2024 року. Крім того, представник військової частини повідомив, що відповідно Архівних відомостей ОСОБА_1 за 2023 рік, позивач отримав разову винагороду в розмірі 1000,00 грн. у вересні 2023 року. Виплата здійснена у вересні, оскільки нарахування грошового забезпечення, з урахуванням всіх разових винагород, здійснюють в серпні, а до виплати вони підлягають у вересні.
Ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відомості щодо виплаченої ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік (у разі непроведення виплати надати підтверджену інформацію).
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік не проводилася.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 № 754 “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» (далі - Постанова № 754) позивачу проведено нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності у розмірі 1000,00 грн.
Виплата разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік позивачу не проводилася.
Посилаючись на необхідність виплати такої допомоги у розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються винятково законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері. Одним з таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України» забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
За змістом Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує уряд України.
Отже, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, зокрема, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтями 12-16 названого Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX) передбачено проведення ветеранам війни щороку до Дня Незалежності України разової грошової виплати.
За змістом частини 5 статті 12 Закону України № 3551-XII щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
21.07.2023 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову “Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» № 754, якою затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і “Про жертви нацистських переслідувань».
Вказаним порядком, зокрема, передбачено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24.08.2023 у таких розмірах:
особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- I групи - 3100 гривень;
- II групи - 2900 гривень;
- III групи - 2700 гривень;
учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Суд звертає увагу, що шляхом прийняття закону Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати учасникам бойових дій, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 зазначила:
“ … аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, зважає також на те, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Згідно з висновками Конституційного Суду України, наведеними в Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII “Прикінцеві положення» Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік», визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, з огляду на наявний фінансовий ресурс бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2).
Надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України потрібно розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проєкту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, зокрема й щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України (абзаци 7, 8 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012).
Політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Кабінет Міністрів України може регулювати порядок та розміри соціальних виплат та допомоги на підставі наданого йому Верховною Радою України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги».
Наведене дає підстави для висновку, що на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо Законом № 3551-XII у редакції Закону № 2983-IX було передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови № 369.
Здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 1000 грн відповідач застосував правила статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною 5 статтею 12 Закону № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.
Щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що передбачена частиною 5 статті 12 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата учасникам бойових дій є додатковою державною допомогою, має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Додатково суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.06.2014 у справі “Великода проти України» зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині нарахування щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік.
Щодо виплати разової грошової виплата до Дня Незалежності України за 2024 рік.
Так, відповідно до Постанови № 369 разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 року у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 3100 гривень; членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, статус яким установлено згідно з пунктом 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, які не одружилися вдруге, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 650 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 450 гривень.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, позивач не отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2024 році.
Відповідно до положень пункту 4 Порядку № 1396, отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 01 жовтня, мають право звернутися із заявою щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу/центру надання адміністративних послуг за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 01 листопада поточного року.
Заява подається в довільній формі до територіального органу Пенсійного фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або надсилається з використанням засобів поштового/електронного зв'язку (за технічної можливості з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису).
У заяві зазначаються: серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) отримувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); реквізити посвідчення особи, яке дає право на отримання грошової виплати до Дня Незалежності України (номер та серія, дата та місце видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ).
З матеріалів справи вбачається, що позивач у серпні 2024 року звертався до відповідача із заявою про виплату разової грошової виплати до Дня Незалежності України.
Суд також зауважує на тому, що відповідно до пункту 2 Порядку № 1396 отримувачами грошової допомоги у розумінні Порядку № 1396 є особи, які мають право на грошову допомогу, зокрема, учасники бойових дій, безвідносно щодо перебування на обліку як отримувачі пенсії.
За наведених вище обставин суд доходить висновку, що відповідач протиправно не виплатив позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у заявленій позовній вимозі позивача щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік, оскільки стягненню підлягають вже нараховані суми, тоді як в межах спірних правовідносин відповідачем належний позивачу розмір щорічної грошової допомоги ще нарахований не був.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, стягнення грошової допомоги задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України у 2024 році як учаснику бойових дій.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
11.03.26