10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/13551/20
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №240/13551/20.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 адміністративний позов задоволено.
Від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду, у якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у місячний строк подати оформлений, згідно вимог ст. 382-2 КАС України звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду заперечення на вказану заяву, в яких зазначило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №240/13551/20 (далі - Рішення №240/13551/20) ОСОБА_1 з 17.07.2018 здійснено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто з 17.07.2018-7446,00 грн., (3723,00 грн.х2), з 01.01.2019- 8346.00 грн. (4173,00 грн.х2), з 01.01.2020-9446.00грн. (4723,00 грн.х2), з 01.09.2020-10000,00 грн. (5000,00 грн.х2), з 01.01.2021 - 12000,00 грн. (6000,00 грн. х 2 ) з 01.12.2021 - 13000,00 грн. (6500,00грн. х 2), з 01.10.2022- 13400,00 грн. (6700,00 грн. х 2), з 01.01.2024 - 3200,00 грн. (1600,00 грн. х 2).
З 01.01.2025 виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в розмірі 2361,00 відповідно до ст.45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 р. №1524.
Відповідно до статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» Кабінет Міністрів України постановив:
установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин: особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Пункт 15 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня 2 соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 2011 р., № 92, ст. 3343), виключено.
Ця постанова набрала чинності з 1 січня 2025 року.
Тобто, з січня 2025 року виплата пенсії Позивачу буде проводитись з урахуванням статті 45 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року № 1524.
Враховуючи приписи частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також відсутність клопотання позивача про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визначення встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 1 та 2 статті 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №826/18826/14, зазначено що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі можливо лише під час прийняття рішення у справі.
Разом з тим, положеннями КАС України передбачено, що судовий контроль є диспозитивним правом (а не обов'язком), яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин у справі судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для виконання, що у разі відсутності добровільного виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження є завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень; повноваження щодо вчинення дій з приводу примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім виконавцям.
Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі №826/9960/15.
На виконання рішення суду позивачу видано виконавчий лист, проте матеріалами справи не містять доказів того, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом №1404-VIII.
Суд відмічає, що на час розгляду поданої заяви відсутні підстави вважати, що у разі не застосування такого примусового заходу, як судовий контроль, прийняте рішення суду у цій справі залишиться невиконаним, враховуючи, що до заяви не подані будь-які докази вжиття державним виконавцем усіх можливих дій, передбачених Законом №1404-VIII.
З огляду на те, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом, а не обов'язком суду, суд вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують наявність обставин умисного невиконання відповідачем рішення суду та необхідність встановлення судового контролю у спосіб, передбачений ст. 382 КАС України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій адміністративній справі.
Керуючись статтями 248, 256, 382 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №240/13551/20 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Р.М.Шимонович