10 березня 2026 року м. Житомир справа № 240/3124/26
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 20.01.2026 ВП №79443563 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 20.01.2026 ВП №79443563 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, Управління) обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 прийнятого у справі № 240/19104/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, однак виплата перерахованої пенсії здійснюється враховуючи положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 за № 821. Додатково наголошує, що судом у межах розгляду справи № 240/19104/24 не розглядалось питання проведення перерахунку розміру пенсії в майбутньому та не зобов'язано Управління проводити в подальшому перерахунок пенсії в зв'язку зі збільшенням мінімального розміру пенсії. Вважає, що посадові особи Управління діяли в межах і спосіб визначений чинним законодавством, а тому винесена державним виконавцем постанови є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст.287 КАС України.
09.02.2026 від представника Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідач, Відділ, орган виконавчої служби) надійшов до суду відзив на позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Наголошує, що боржник вчинивши зазначені дії по проведенню перерахунку пенсії позивача із застосуванням зазначеного механізму та ігноруючи зміну мінімальної пенсії з 01.01.2026 за наявності рішення суду, яке набрало законної сили і є обов'язковим до виконання, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штучно вчиняє певні дії та приймає рішення з метою не виконувати рішення суду в повному обсязі відповідно до його резолютивної частини. Вважає, що на день винесення оскаржуваної постанови інформації про виконання рішення суду у Відділі була відсутня.
Розгляд справи судом відкладався у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Єфіменко О.В. у період з 02.02.2026 по 04.03.2026.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 240/19104/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2024 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду постановленого у справі № 240/2071/25 Житомирським окружним адміністративним судом 02.09.2025 видано виконавчий лист № 31639 2025 р., який стягувачем пред'явлено до виконання та державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП № 79443563 про що винесено постанову від 28.10.2025.
У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження Управління листом № 0600-0305-5/103200 від 20.11.2025 повідомлено про те, що у результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії з 01.05.2024 становить 25 171,76 грн, в тому числі на 18 888,00 гри. (2361,00 грн х 8), розмір до виплати становить 23 610 грн з урахуванням максимального розміру, виплаченого ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, за період з 05.04.2024 по 30.06.2025 нарахована доплата в сумі 149 686,04 грн, яка включена Управлінням до переліку рішень суду, за якими здійснюється виплата згідно з положеннями Порядку.
20.01.2026 в межах виконавчого провадження ВП № 79443563 державний виконавець виніс постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин наклав на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Як свідчать розрахунки пенсійного забезпечення ОСОБА_1 станом на 12.06.2025, 20.08.2025 та на 16.01.2026, які наявні в матеріалах справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнятого у справі № 240/19104/24, Управлінням здійснило перерахунок її пенсії враховуючи вимоги рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96- ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.05.2024.
У свою чергу боржник листом повідомляв виконавчий орган про виконання вищезазначеного рішення суду у частині здійснення відповідного перерахунку та у межах наявного фінансування посилаючись на положення Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821). Крім того повідомлено, що у жовтні 2025 року розпочато виплату заборгованості за минулий час в сумі визначеної Пенсійним фондом України пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, яка склала 187,35 грн. Залишок заборгованості буде продовжуватись виплачуватись відповідно до Порядку.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що відповідно до матеріалів виконавчого провадження та документів наданих боржником встановлено, що на момент прийняття оскаржуваної постанови рішення суду не виконане у повному обсязі з поважних підстав.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що боржником забезпечено вжиття всіх належних заходів спрямованих на виконання зазначеного рішення, шляхом здійснення нарахування пенсії відповідно судового рішення та виплати заборгованості враховуючи наявне фінансування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на вимогу рішення суду боржник вчинив дії щодо його виконання, а відповідач відповідно до вимог положень Закону № 1404-VIII не у повному обсязі перевірив наявні підстави, які слугували невиконанню рішення суду.
Невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №360/3573/20.
За таких обставин постанова постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 20.01.2026 ВП №79443563 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн є протиправною та винесеною всупереч вимог чинного законодавства.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд вказує наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За змістом частини четвертої статті 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
У той час, відповідно до п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень та за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Як свідчать матеріали справи, у судовому порядку оскаржувалася постанова державного виконавця про накладення штрафу за невиконання судового рішення.
Тобто подання даного адміністративного позову не є формою реалізації компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оскільки звернення до адміністративного суду, як умови для реалізації повноважень Пенсійного органу і забезпечення виконання його функцій не можна уподібнювати чи ототожнювати з реалізацією владних управлінських функцій цього органу.
Слід відмітити, що звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з цим позовом до адміністративного суду зумовлене незгодою із рішенням відповідача, тому з метою такого звернення слугував захист порушених прав та інтересів, як сторони виконавчого провадження (боржника), а не як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
З огляду на викладене та застосовуючи висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.05.2023 та додатковій постанові від 30.10.2023 (справа №815/4246/17) суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області діяло не як суб'єкт владних повноважень, а як позивач (боржник) до суб'єкта владних повноважень відповідача, щодо оскарження постанови про накладення штрафу, при цьому будучи стороною виконавчого провадження, в межах наданих пунктом 1 частиною 1 статті 19 КАС України.
Враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Володимирська, 91, м. Хмельницький, Хмельницький район, Хмельницька область, 29001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45798761) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.
Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 20.01.2026 ВП № 79443563 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сладь Тетяни Павлівни від 20.01.2026 ВП №79443563 про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області документально підтверджені судові витрати у сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 10 березня 2026 р.
10.03.26