10 березня 2026 року м. Житомир справа №240/1713/24
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови їй у виплаті неодержаної пенсії (боргу) її померлого чоловіка ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити їй недоотриману за життя пенсію (боргу) померлого чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 264785,63 гривень на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що є дружиною ОСОБА_2 . Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі №240/34871/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести її чоловіку ОСОБА_2 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням складових грошового забезпечення станом на 05.03.2019, зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2022 №ХЗ57143. На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило в травні 2023 року її чоловіку перерахунок пенсії та нарахувало доплату за період з 01.04.2019 по 30.04.2023 в розмірі 264785,63 гривень, яка на даний час ще не виплачена. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер. У зв'язку з цим, вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій на підставі ст. 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" просила виплатити їй, як дружині ОСОБА_2 , яка проживала разом із ним на день його смерті, вищезазначену суму пенсії 264785,63 гривень, що не була виплачена її чоловіку за життя. Однак у відповідь отримала лист з відмовою обґрунтованою тим, що виплата нарахованої на виконання рішення суду від 16 березня 2023 року у справі №240/34871/22 пенсії може бути проведена їй після заміни сторони виконавчого провадження на правонаступника. Не погоджуючись із такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 16.02.2024 було відмовлено у відкритті провадження у справі №240/1713/24 за позовом ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її до апеляційного суду.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 скасовано ухвалу від 16.02.2024 про відмову у відкритті провадження у справі №240/1713/24 та направлено справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №240/1713/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) виклику учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що відповідно до частин 1 - 3 статті 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Однак, згідно з частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Таким чином, необхідними умовами для заміни сторони виконавчого провадження або боржника чи стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження є вибуття однієї з сторін та наявність правонаступника. В контексті вказаного управління зауважило, що жодних доказів перебування виконавчих документів у справі №240/34871/22 на примусовому виконанні та наявності відкритих виконавчих проваджень позивачем не надано. За наведених обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до положень ст.ст. 257, 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 з урахуванням складових грошового забезпечення станом на 05.03.2019, зазначених в довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2022 №ХЗ 57143.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 01.04.2019 з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та нарахувало за період з 01.04.2019 по 30.04.2023 доплату до пенсії в розмірі 264785,63 гривень.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.07.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Натомість, нараховану на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22 доплату до пенсії в розмірі 264785,63 гривень ОСОБА_2 за життя не отримав.
Наявним у матеріалах справи свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 05.02.1978 підтверджується, що позивачка - ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .
Крім того, згідно інформаційної довідки Відділу ведення реєстру територіальної громади Центру надання адміністративних послуг Звягельської міської ради від 15.08.2023 №1735 на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ОСОБА_2 за вказаною адресою була зареєстрована і ОСОБА_1 .
20 листопада 2023 року, ОСОБА_1 , як дружина померлого ОСОБА_2 , яка проживала разом із ним на день його смерті, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою в порядку статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в якій просила виплатити їй неодержану її чоловіком за життя пенсію в розмірі 264785,63 гривень, що була нарахована йому на виконання рішення суду у справі №240/34871/22.
За наслідками розгляду вказаної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало ОСОБА_1 листа від 20.12.2023 №44336-43837/Б-02/8-0600/23 з відмовою.
На обґрунтування відмови у виплаті їй неодержаної її чоловіком ОСОБА_2 за життя пенсії в розмірі 264785,63 гривень Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України будь-які зобов'язання припиняються у зв'язку із смертю фізичної особи. При цьому, згідно з частиною 1 статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З огляду на вказане Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що виплата їй сум пенсій, нарахованих на виконання рішення суду у справі №240/34871/22, буде проведене у разі зміни сторони виконавчого провадження у рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22 та визнання її стягувачем у даній справі.
Вважаючи таку відмову протиправною, а своє право на отримання нарахованої, але не виплаченої її чоловіку за життя пенсії в розмірі 264785,63 гривень, порушеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 55 Закону №2262-ХІІ, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Спірні у даній справі правовідносини виникли з приводу наявності підстав для отримання позивачкою сум пенсії нарахованої, але невиплаченої її померлому чоловіку за життя.
Під час судового розгляду встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22 ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату до пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2023 в розмірі 264785,63 гривень. Вказану заборгованість з пенсійної виплати ОСОБА_2 за життя виплачено не було.
За наведеними вище приписами статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, виплачуються членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або батькам і дружині (чоловіку), а також членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення про виплату такої пенсії надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
Судом встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 , з яким вона разом проживала на день його смерті, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку із чим ОСОБА_1 звернулась до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 20.11.2023 про виплату їй недоодержаної її чоловіком пенсії в розмірі 264785,63 гривень.
Оскільки позивач звернулася до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області після смерті чоловіка у межах шестимісячного строку, як того вимагає стаття 61 Закону №2262-ХІІ, суд приходить до висновку, що вона має право на одержання нарахованої її чоловіку на виконання рішення суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22 пенсії в розмірі 264785,63 гривень, але недоодержаної ним за життя.
Надаючи оцінку доводам відповідача про можливість отримання позивачкою недотриманої її чоловіком за життя пенсії у розмірі 264785,63 гривень лише у разі здійснення заміни сторони виконавчого провадження та визнання її стягувачем у справі №240/34871/22, суд зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
Крім того, у постанові від 09.06.2022 у справі № 200/12094/18-а Верховний Суд зазначив, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону № 1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону №2262-ХІІ.
З огляду на викладене доводи відповідача є безпідставними та відхиляються судом.
З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання пенсії в розмірі 264785,63 гривень, нарахованої її чоловіку - ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22, але недоодержаної ним за життя, а тому відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у виплаті їй вказаних сум пенсії є протиправною.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини" зазначив, що "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відтак, суд вважає, що порушенні права позивача підлягають судовому захисту та відновленню шляхом покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 264785,63 гривень, нараховану її чоловіку - ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22, але недоодержану ним за життя.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачкою за подачу до суду даної позовної заяви був сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1 ст. 139 КАС України, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера ОСОБА_2 , пенсії в розмірі 264785,63 гривень, нарахованої ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22, але недоодержаної ним у зв'язку із смертю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплатити ОСОБА_1 , як дружині померлого військового пенсіонера ОСОБА_2 , пенсію в розмірі 264785,63 гривень, нараховану ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №240/34871/22, але недоодержану ним у зв'язку із смертю.
Cтягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович