10 березня 2026 року м. Житомир справа №240/9255/24
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у видачі наказу щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу його служби в органах податкової міліції у період з 21.12.2004 до 17.10.2005 в розмірі 9 місяців 27 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області вчинити наступні дії, а саме зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в органах податкової міліції у період з 21.12.2004 до 17.10.2005 в розмірі 9 місяців 27 днів, видавши відповідний наказ.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. Однак, до стажу його служби в органах поліції, який враховується при виплаті надбавки за вислугу років та наданні додаткової оплачуваної відпустки, відповідач не зарахував період проходження ним служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 до 17.10.2005. Вказує, що у зв'язку із цим він в квітні 2024 року подав керівництву Головного управління Національної поліції в Житомирській області рапорт, в якому він просив видати наказ та зарахувати до стажу його служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 до 17.10.2005 в розмірі 9 місяців 27 днів. Однак у відповідь отримав лист від 24.04.2024 №1593/12/01-2024 з відмовою, обґрунтованою тим, що положення статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачають включення стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції. Позивач з такою відмовою не погоджується та зазначає, що служба в податковій міліції має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, відтак повинна зараховуватися до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Відтак, з метою захисту своїх порушених прав ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/9255/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення виклику учасників справи.
Головне управління Національної поліції в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію Головне управління Національної поліції в Житомирській області зазначило, що відповідно до пункту 3 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені в частині 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Відтак, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати саме приписи частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби), що зараховуються до стажу служби в поліції. Враховуючи, що законодавцем не включено службу в органах податкової міліції України до частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою визначений вичерпний перелік служб та органів, періоди роботи в яких зараховуються до стажу служби в поліції, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Щодо посилання позивача на пункт 353.1 статті 353 Податкового кодексу України відповідно до якого, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Головне управління Національної поліції в Житомирській області у відзиві вказало, що зазначена норма визначає лише порядок проходження такої служби, а тому позивач помилково дійшов висновку, що служба в податковій міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Також у відзиві Головне управління Національної поліції в Житомирській області звертало увагу на те, що правові норми постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки нею врегульовано порядок обчислення стажу (вислуги років) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, який проводиться саме з метою призначення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ".
З огляду на вищезазначене, Головне управління Національної поліції в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 257 та ст. 262 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що в період з 21.12.2004 по 17.10.2005 ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні податкової міліції Державної податкової адміністрації в Житомирській області.
Починаючи з 07.11.2015 позивач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
Із інформації, вказаної в листі Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 10.05.2024 №СЕД-812-2024, вбачається, що стаж служби ОСОБА_1 в Національній поліції України станом на 01.05.2024 становив 22 роки 10 місяців 18 днів. До вказаного стажу згідно статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" було зараховано наступні періоди:
- з 19.11.1997 по 13.04.1999 - період проходження строкової служби в Збройних Силах України;
- з 28.12.1999 по 20.12.2004 - період військової служби за контрактом в Збройних Силах України;
- з 29.10.2007 по 06.11.2015 - період служби в органах внутрішніх справ України;
- з 07.11.2015 по 01.05.2024 - період служби в Національній поліції України.
Водночас, період проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 до 17.10.2005 до його стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зарахований не був, що не заперечується відповідачем.
У зв'язку із цим, ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області із рапортом, в якому просив зарахувати йому до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 до 17.10.2005.
У відповідь Головне управління Національної поліції в Житомирській області надіслало позивачу листа від 24.04.2024 №1593/12/01-2024, в якому повідомило про відсутність підстав для такого зарахування, оскільки частина 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" визначає вичерпний перелік періодів служби (роботи) в установах, організаціях, підприємствах, які зараховуються до стажу служби в поліції, і служба в органах податкової міліції у вказаному переліку відсутня.
Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частиною першою статті 60 Закону №580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно правових норм статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Приписами частини 2 статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Згідно частин 3-4 статті 78 Закону №580-VIII під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС України, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 60, визначено, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Із аналізу наведених норм права слідує, що обчислення стажу служби в поліції врегульовано статтею 78 Закону України "Про Національну поліцію", частина друга якої містить перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
Відтак, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Суд зауважує, що в переліку, визначеному частиною 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" відсутня служба в органах податкової міліції. Однак, пункт 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що до стажу служби в поліції зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
При цьому, на переконання позивача, служба в органах податкової міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, а тому вона має бути зарахована до стажу служби в поліції. надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту статті 19 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509-ХІІ), податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Частина 1 статті 24 Закону №509-XII, визначала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Окрім того, статтею 26 Закону №509-XII було визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну податкову службу в Україні", а також доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 ("Податкова міліція").
Статтею 348 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до приписів п. 353.1 ст. 353 ПК України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1. ст. 356 Податкового кодексу України, передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Таким чином, статями 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Натомість, за змістом частини першої у взаємозв'язку з пунктом 3 частини 2 статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Суд зауважує, що питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Зрештою у контексті спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Вказана правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, від 02 червня 2022 у справі №280/8419/20, та в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Підсумовуючи, суд зазначає, що служба в органах податкової міліції осіб начальницького і рядового складу здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Вказане свідчить, що законодавством, чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції, статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
У зв'язку з цим, період проходження служби в податковій міліції повинен зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону №508-VIII. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 по справі №380/8659/20.
З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що стаж служби ОСОБА_1 в органах податкової міліції з 21.12.2004 по 17.10.2005 має бути зарахований до стажу його служби в поліції, а тому бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу вказаного стажу є протиправною.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Окрім того, суд враховує, що статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahalv. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відтак, суд вважає, що порушенні права позивача підлягають захисту та відновленню шляхом покладення на Головне управління Національної поліції в Житомирській області зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження ним служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 по 17.10.2005.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції період проходження ним служби в органах податкової міліції, шляхом видання відповідного наказу, суд зазначає, що предметом спірних у даній справі правовідносин була наявність у позивача права на зарахування спірного періоду до стажу служби в поліції. Натомість питання визначення способу, яким будуть здійсненні дії щодо такого зарахування, належить до дискреційних повноважень відповідача, а тому вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Таким чином, беручи до уваги норми ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, а також враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в повному обсязі підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, періоду проходження ним служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 по 17.10.2005.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження ним служби в органах податкової міліції з 21.12.2004 по 17.10.2005.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович