Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 березня 2026 року Справа №200/1102/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), 22 ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), 22 ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за його заявою від 02.02.2025.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.02.2025, призначити та виплатити пенсію з 02.02.2025 ОСОБА_1 врахувавши період роботи з 01.06.2007 по 02.11.2015 гірничим робітником відчисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті на Приватному акціонерному товаристві «Укрвуглебуд», учпункту період з 10.12.2015 по 17.12.2015 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20 січня 1992 року "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса 21100, м. Вінниця, вул. Зодчих,22, ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 гривень.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року набрало законної сили 31 липня 2025 року.
11 вересня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цій справі.
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом трьох місяців з дня набрання ухвалою законної сили подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення по справі № 200/1102/25.
17 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов звіт про виконання зазначеного рішення суду.
Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року судом прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), 22 ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалено вважати поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду таким, що не підтверджує виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі №200/1102/25 у повному обсязі.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом трьох місяців з дня набрання ухвалою законної сили подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення по справі № 200/1102/25.
У лютому 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов повторний звіт про виконання рішення суду.
Зазначає, що положеннями п. 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
До компетенції ж органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації, фактичного проживання) особи належить здійснення виплати пенсії після її призначення органом, який розглядає відповідну заяву.
Відтак, в даному випадку виплата пенсії позивача, та обрахування доплати здійснюється за місцем фактичного проживання - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головне управління листом від 13.01.2026 №0200-0301-9/3623, звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо надання Головному управлінню відомостей для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/1102/25 за позовом ОСОБА_1 .
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 13.02.2026 0500-0404-9/14070 повідомило наступне:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Мирноград як отримувач пенсії за віком, призначеної з 02.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі №200/1102/25, яке набрало законної сили 31.07.2025 (далі - Рішення суду) відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області облікована сума в розмірі 310 766,79 грн, яка складається з: 1. Заборгованості з пенсії, призначеної на виконання Рішення суду в сумі 211 646,79 грн за період з 02.02.2025 по 31.10.2025. 2. Щомісячної суми пенсії, призначеної на виконання Рішення суду за період з 01.11.2025 по 28.02.2026 в сумі 99 120,00 грн (по 23610,00 грн з листопада 2025 року по грудень 2025 року та по 25950,00 грн з січня 2026 року та лютий 2026 року).
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152.
Відповідно до Порядку №821 ОСОБА_1 здійснено виплату боргу та поточної пенсії, нарахованої на виконання Рішення суду, в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 146288,60 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 66 961,15 грн, у листопаді 2025 року в сумі 71 678,68 грн та у грудні 2025 року в сумі 7 648,77 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».
Таким чином, станом на 12.02.2026 сума залишку боргу складає 164 478,19 грн.
В подальшому, виплата щомісячної пенсії в розмірі 25 950,00 грн, призначеної на виконання Рішення суду буде обліковуватись відповідно до Порядку № 821 та виплачуватись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.
Отже, рішення суду у зазначеній справі виконано в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Розглянувши звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України наголосив на тому, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України в Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; п. п. 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; п. 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку в п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 14 КАС судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у ст. 370 КАС Украіни, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст. ст. 14 та 370 КАС Украіни.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, висловленим в постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій він зазначив, що обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Так, на виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що Головним управлінням на виконання судового рішення призначено пенсію з 02.02.2025 ОСОБА_1 врахувавши період роботи з 01.06.2007 по 02.11.2015 гірничим робітником відчисного вибою підземним з повним робочим днем в шахті на Приватному акціонерному товаристві «Укрвуглебуд», учпункту період з 10.12.2015 по 17.12.2015 до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20 січня 1992 року "Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії заявника з 02.02.2025 року склав 23610,00 грн, що підтверджується рішенням 052530004862 від 11.10.2025 року, та формою РС-право.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Мирноград як отримувач пенсії за віком, призначеної з 02.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі №200/1102/25, яке набрало законної сили 31.07.2025 (далі - Рішення суду) відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області облікована сума в розмірі 310 766,79 грн, яка складається з: 1. Заборгованості з пенсії, призначеної на виконання Рішення суду в сумі 211 646,79 грн за період з 02.02.2025 по 31.10.2025. 2. Щомісячної суми пенсії, призначеної на виконання Рішення суду за період з 01.11.2025 по 28.02.2026 в сумі 99 120,00 грн (по 23610,00 грн з листопада 2025 року по грудень 2025 року та по 25950,00 грн з січня 2026 року та лютий 2026 року).
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 №1152.
Відповідно до Порядку №821 ОСОБА_1 здійснено виплату боргу та поточної пенсії, нарахованої на виконання Рішення суду, в межах виділених бюджетних призначень у загальній сумі 146288,60 грн, а саме: у жовтні 2025 року в сумі 66 961,15 грн, у листопаді 2025 року в сумі 71 678,68 грн та у грудні 2025 року в сумі 7 648,77 грн на поточний рахунок, відкритий в банківській установі АТ «Ощадбанк».
Таким чином, станом на 12.02.2026 сума залишку боргу складає 164 478,19 грн.
В подальшому, виплата щомісячної пенсії в розмірі 25 950,00 грн, призначеної на виконання Рішення суду буде обліковуватись відповідно до Порядку № 821 та виплачуватись в межах виділених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат відповідно до Порядку № 821.
Таким чином, суд вважає рішення від 23 квітня 2025 року за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), 22 ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Частиною 2 ст. 6 КАС передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece, № 18357/91).
У п. 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається ст. 6 Конвенції.
З огляду на вказану практику Європейського суду з прав людини суд дійшов висновку, що неповне виконання рішення суду може мати ознаки порушення прав позивача, які гарантовані ст. 6 Конвенції.
За правилами, закріпленими у ч. 3 ст. 3 КАС, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 381-1 КАС (тут і далі - в редакції Закону № 4094) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 381-1 КАС суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому ст. ст. 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Абз. 1 ч. 1 ст. 382 КАС установлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 382 КАС в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Розгляд звіту про виконання судового рішення регламентований нормами ст. 382-2 КАС.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 КАС звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-2 КАС до звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст. 44 цього Кодексу.
Рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення визначені ст. 382-3 КАС.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-3 КАС за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Частиною 2 ст. 382-3 КАС установлено, що суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог ч. ч. 2 та/або 3 ст. 382-2 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4 ст. 382-3 КАС).
Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з ч. 6 ст. 382-3 КАС суд на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, накладеного на керівника суб'єкта владних повноважень, на суму штрафу, який було накладено за такі самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.
Ухвалу суду про накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції за правилами ст. 149 цього Кодексу.
З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції (ч. 7 ст. 382-3 КАС).
Відповідно до ч. 9 ст. 382-3 КАС суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами ст. 378 цього Кодексу.
Згідно з ч. 10 ст. 382-3 КАС у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
За правилами, що наведені у ч. 11 ст. 382-3 КАС, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу.
Аналіз норм ст. 382-3 КАС зумовлює висновок про те, що суд за наслідками розгляду звіту може:
1. постановити ухвалу про прийняття звіту на підставі ч. 1 ст. 382-3 КАС за відсутності обставин, вказаних ч. 2 ст. 382-3 цього Кодексу;
2. постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту на підставі ч. 1 ст. 382-3 КАС за наявності обставин, вказаних у ч. 2 ст. 382-3 цього Кодексу.
При цьому згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф, а також додатково може:
- встановити новий строк подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу;
або
- за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення відповідно до ст. 378 КАС.
Водночас при прийнятті звіту про виконання судового рішення, якщо суб'єкт владних повноважень не виконав його в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 382-1 цього Кодексу, що установлено ч. 11 ст. 382-3 цього Кодексу.
Тобто норма ч. 11 ст. 382-3 КАС прямо передбачає можливість прийняття звіту навіть у випадку, коли судове рішення не виконано в повному обсязі.
Разом з цим, у такому випадку норма ч. 11 ст. 382-3 КАС покладає на суд об'явок встановити новий строк для подання звіту.
Відповідно до ч. ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, які ГУ ПФУ в Житомирській області надало разом зі звітом, суд дійшов висновку про прийняття звіту та закінчення процедури судового контролю.
Керуючись статтями 243, 248, 249, 256, 294, 295, 297, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (адреса: 21005, Україна, місто Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., "Поділля" район, вулиця Зодчих(пн), 22 ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вважати поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області таким, що підтверджує виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року у справі № 200/1102/25 у повному обсязі.
Завершити процедуру судового контролю у справі № 200/1102/25.
Роз'яснити учасникам справи, що заяви, клопотання, докази тощо можуть бути надані суду засобами електронного зв'язку через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» або на електронну адресу суду (е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10 березня 2026 року.
Суддя К.Е. Абдукадирова