11 березня 2026 рокуСправа №160/33156/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невидачі військово-облікового документу та невнесення даних про місце роботи позивача до реєстру «Оберіг» у червні-вересні 2025 року;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову позивача 03.09.2025 та скасувати наказ № 790/М від 03.09.2025 в частині призову ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 256 від 03.09.2025 в частині зарахування позивача до списків особового складу;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 негайно виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 03.09.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 04.06.2025 працює в ТОВ «Метінвест Січсталь» на посаді інженера з охорони праці, промислової безпеки та екології. ТОВ «Метінвест Січсталь» наказом Міністерства економіки України №27910 від 16.12.2024 підтверджено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (критерії пп. 1, 5, 6 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №76 від 27.01.2023). 03.06.2025 позивач особисто з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та подав повний комплект документів для бронювання після спливу тримісячного строку. Через протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (невидача військово-облікового документу, невнесення даних про місце роботи до реєстру «Оберіг») роботодавець не зміг завершити процедуру бронювання через портал «Дія». 28.08.2025 підприємство направило лист №1107 про намір бронювати позивача. 03.09.2025, коли позивач вже повністю відповідав критеріям бронювання (працює більше 3 місяців на критично важливому підприємстві), ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно видав наказ №790/М про призов та направив позивача до Військової частини НОМЕР_1 . 03.09.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №256 позивача зараховано до списків особового складу. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, що стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено до електронних кабінетів відповідачів у системі «Електронний суд», що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного листа.
Проте, відповідачі у встановлений судом строк своїм процесуальним правом на подання відзивів на позовну заяву не скористались, причини неподання відзивів на позовну заяву суду не повідомили.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наказом Мінекономіки України від 16.12.2024 №27910 «Про підтвердження ТОВ «Метінвест Січсталь» статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» підтверджено, що ТОВ «Метінвест Січсталь» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 1, 5, 6 пункту 2 Критеріїв.
Довідкою ТОВ «Метінвест Січсталь» від 28.08.2025 №1702 підтверджено працевлаштування позивача на вказаному підприємстві на посаді інженера з охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища Управління з охорони праці, промислової безпеки та екології з 04.06.2025 по дату видачі довідки.
Листом ТОВ «Метінвест Січсталь» №1107 від 28.08.2025 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про подання позивача до списків на бронювання в застосунку «ДІЯ» після актуалізації облікових даних.
Позивач визнаний придатним до проходження військової служби, згідно постанови ВЛК від 02.09.2025.
Згідно інформації, наявної в електронному військово-обліковому документі застосунку «Резерв+», позивача знято з військового обліку, з підстав отримання ним статусу військовослужбовця, звання - солдат, ВОС 999097, номер в реєстрі «Оберіг» 110320231455578400489.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2025 №256 позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Представником позивача скеровано до відповідача-1 адвокатський запит з питання призову позивача на військову службу.
Листом від 15.09.2025 №1545 відповідачем-1 повідомлено про те, що позивач, відповідно до відомостей з АІКС «Оберіг» до 03.09.2025 підлягав призову, відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації попередньо не оформлював. Документи стосовно отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації попередньо ІНФОРМАЦІЯ_3 не реєструвались та комісією не розглядались. Письмових скарг, заяв чи повідомлень не подавав. Пройшовши військово-лікарську комісію 02.09.2025, відповідно до протоколу №2025-0902-1004-5214-0 визнаний придатним до військової служби та в подальшому згідно наказу №790/М від 03.09.2025 був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Станом на 15.09.2025 статус позивача, згідно інформації, наявної в електронному військово-обліковому документі застосунку «Резерв+», - не військовозобов'язаний.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частина друга цієї статті передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
А відповідно до частини третьої - військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом частини дев'ятої цієї ж статті, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
В силу вимог частини п'ятої - від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
У зв'язку з введенням Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 в Україні воєнного стану, з метою запровадженням та виконанням заходів вказаного правового режиму, направлених на забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та на виконання Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 здійснюється призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації.
На момент розгляду вказаної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993.
У статті 1 цього Закону визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону №3543-ХІІ, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п'ятої цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Поряд з цим статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону №3543-XII, бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної служби категорії «А», голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної служби категорій «Б», «В», в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
На виконання цієї статті Кабінет Міністрів України постановою №76 від 27.01.2023 затвердив Порядок бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час.
Приписами пункту 1 цього Порядку визначено механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування (далі - державні органи);
в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому цього пункту), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (критично важливі підприємства);
на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (критично важливі установи);
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України;
в операторах протимінної діяльності, які проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (оператори протимінної діяльності).
Згідно із пунктом 3 Порядку, бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, в електронній формі засобами Порталу Дія. Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзацом 16 пункту 5 Порядку визначено, що бронюванню підлягають всі військовозобов'язані священнослужителі за переліком посад, затвердженим ДЕСС.
Такий перелік посад військовозобов'язаних священнослужителів, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час затверджено наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті №Н-21/11 05.02.2025 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.02.2025 за №264/43670).
Відповідно до пункту 4 вказаного Переліку бронюванню на період мобілізації та на воєнний час підлягає, в тому числі, священнослужитель-працівник релігійного центру, релігійного управління, релігійної громади, монастиря, релігійного братства, місіонерського товариства (місії), духовного навчального закладу, уповноважений на виконання/проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, здійснення проповідницької діяльності, що має трудові правовідносини у релігійній організації.
Як встановлено судом, наказом Мінекономіки України від 16.12.2024 №27910 «Про підтвердження ТОВ «Метінвест Січсталь» статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» підтверджено, що ТОВ «Метінвест Січсталь» є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 1, 5, 6 пункту 2 Критеріїв.
Довідкою ТОВ «Метінвест Січсталь» від 28.08.2025 №1702 підтверджено працевлаштування позивача на вказаному підприємстві на посаді інженера з охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища Управління з охорони праці, промислової безпеки та екології з 04.06.2025 по дату видачі довідки.
Листом ТОВ «Метінвест Січсталь» №1107 від 28.08.2025 начальнику Саксаганського районного у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено про подання позивача до списків на бронювання в застосунку «ДІЯ» після актуалізації облікових даних.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку №1487).
Пункт 5 Порядку №1487 визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пунктом 6 Порядку №1487, для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». В силу п. 17 Порядку №1487 військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.
На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.
Військовозобов'язані, які згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.
Пункт 79 Порядку встановлює, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки серед іншого:
організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;
організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;
виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; тощо.
Пунктами 80-81 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов'язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов'язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.
Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
В той же час додатком №2 до Порядку №1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);
особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов'язаного громадянина є обов'язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов'язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому, відповідач мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.
Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 є повноваженнями саме ТЦК.
Так, право на відстрочку від мобілізації, яке надано громадянам України, що підлягають бронюванню відповідними структурами, законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», є непорушним та таким що не залежить від реальної реалізації громадянином даного права.
Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач мав право на бронювання як працівник критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємства.
Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивач працевлаштований на ТОВ «Метінвест Січсталь» на посаду інженера з охорони праці, промислової безпеки та охорони навколишнього середовища Управління з охорони праці, промислової безпеки та екології з 04.06.2025 та його включено до списку для бронювання на час мобілізації та воєнного стану.
Відповідно на нього на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII.
Імунітет, що надається правовим актом і встановлює права та свободи громадянина, є більш високим ніж пріоритет держави до можливості вчинення дій, направлених на спонукання особи до вчинення активних дій щодо реалізації даного права.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що після отримання повідомлення від ТОВ «Метінвест Січсталь» про включення позивача до списків на бронювання, відповідач-1 був зобов'язаний вжити належних заходів для перевірки цієї інформації та врахування її при проведенні подальших мобілізаційних заходів позивача.
Невиконання цього обов'язку призвело до порушення права позивача на відстрочку від призову, гарантованого пунктом 1 частини першої статті 23 Закону №3543-XII та Порядком бронювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №76.
Також суд керується частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В контексті наведеного слід звернути увагу і на доктрину «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка була сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Gаfgen v. Germany», «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Суть доктрини «плодів отруйного дерева» полягає у тому, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов'язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них.
Іншими словами, неправомірні діяння, не можуть породжувати правомірний результат.
Матеріалами справи підтверджується, що саме допущена Саксаганським районним у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_4 поведінка призвела до мобілізації позивача та винесення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2025 №256, яким позивача зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відтак, підлягають до скасування обидва накази.
Окрім цього, на Військову частину НОМЕР_1 належить покласти обов'язок по прийняттю рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що буде ефективним засобом захисту порушених прав позивача, оскільки, в іншому випадку, права позивача не будуть захищені, що не відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відсутність у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.
Іншими словами, стаття 26 Закону №2232-XII встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).
У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржує саме правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, правовим наслідком скасування оскаржуваних наказів є те, що вказані накази не породжують правових наслідків від моменту їх прийняття, а правовідносини сторін повинні бути приведені до попереднього стану.
При цьому суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невидачі військово-облікового документу та невнесення даних про місце роботи позивача до реєстру «Оберіг» у червні-вересні 2025 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2025 № 790/М в частині призову ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2025 № 256 в частині зарахування позивача до списків особового складу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 солдата за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька