10 березня 2026 рокуСправа № 160/14202/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Хомичем Іваном Олександровичем, у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.01.2011. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2025 № 0400-010307-8/78435 повідомлено, що при розрахунку стажу для визначення права на призначення пенсії позивача не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки № б/н від 16.05.1973: з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989; з 12.04.1993 до 22.10.1997 у ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 до 01.05.2000 в КСП «Аврора», оскільки в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо неврахування до його страхового стажу вказаних періодів роботи. Вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Виправлення у трудовій книжці у даному випадку не може свідчити про недостовірність вказаних записів та підставою для незарахування до страхового стажу періодів роботи. Працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки. У трудовій книжці позивача наявна інформація про накази, на підставі яких внесено записи, які завірені підписами уповноважених осіб та печатками. Про підстави незарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу позивачу стало відомо з листа відповідача від 22.04.2025 № 0400-010307-8/78435.
Ухвалою суду від 21.05.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
29.05.2025 у порядку усунення недоліків до суду надійшла подана представником позивача заява з доданими документами.
Ухвалою суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
19.06.2025 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що за доданими позивачем до заяви про призначення пенсії документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці № б/н від 16.05.1973: з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989; з 12.04.1993 до 22.10.1997 у ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 до 01.05.2000 в КСП «Аврора», оскільки в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином.
Відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 02.01.2011 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується копією протоколу № 8122 від 31.01.2011.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.04.2025 № 0400-010307-8/78435 на запит представника позивача від 15.04.2025 повідомлено, що пенсія ОСОБА_1 обчислена із загального страхового стажу, який зарахований до 29.02.2024 та становить 40 років 10 місяців 19 днів. До страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки № б/н від 16.05.1973: з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний», оскільки відсутній трудовий договір від 20.09.1989; з 12.04.1993 до 22.10.1997 у ТОВ «Жито», оскільки у записі про звільнення наявне виправлення, не завірене належним чином; з 01.10.1998 до 01.05.2000 в КСП «Аврора», оскільки в назві організації наявне виправлення, не завірене належним чином.
Трудова книжка позивача б/н від 16.05.1973 містить, зокрема, записи про такі періоди його роботи:
записи №№ 8, 9 - з 20.09.1989 до 09.09.1991 водієм у кооперативі «Перспективний» (запис про прийняття внесено на підставі трудового договору від 20.09.1989, запис про звільнення - на підставі наказу № 16 від 09.09.1991);
записи №№ 14, 15 - з 12.04.1993 до 22.10.1997 інженером з постачання у ТОВ «Жито» (запис про прийняття внесено на підставі наказу № 2 від 12.04.1993, запис про звільнення - на підставі наказу № 11 від 22.10.1997);
записи №№ 16, 17 - з 01.10.1998 сторожем стор. 1 в КСП «Аврора» (наказ № 2 від 19.02.2000), 01.05.2000 у зв'язку з реорганізацією переведений сторожем стор. 1 ТОВ «Аврора» (наказ № 1 від 29.04.2000), 31.01.2004 звільнений (наказ № 21 § 33 від 31.01.2004).
У записі № 15 від 22.10.1997 міститься виправлення у першій цифрі числа місяця дати наказу про звільнення (22.10.1997). У записі № 16 наявне виправлення у зазначенні найменування роботодавця - організаційно-правовій формі (КСП). Записи про звільнення засвідчені підписами уповноважених осіб, скріплені печатками.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положеннями ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За змістом статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Підставою незарахування до страхового стажу періоду роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991 в кооперативі «Перспективний» відповідач указав відсутність трудового договору від 20.09.1989. Разом із тим, відповідачем не зазначено і не надано доказів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності записів у трудовій книжці позивача щодо вказаного періоду роботи.
Як підставу незарахування періодів роботи з 12.04.1993 до 22.10.1997 і з 01.10.1998 до 01.05.2000 відповідач зазначив ту обставину, що не завірено виправлення у записах трудової книжки.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58 від 29.07.1993), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.1 цієї Інструкції у редакції, що діяла на час внесення до трудової книжки позивача запису про звільнення 22.10.1997 та прийняття на роботу 01.10.1998, було передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. На працівників, які працюють на умовах трудового договору у підприємців, що не мають прав юридичної особи, а також на працівників, які працюють у окремих громадян по їх обслуговуванню (як домашні робітниці, няньки, шофери, охоронники та інш.) трудові книжки не ведуться. Їх робота підтверджується довідкою організації, за участю якої було укладено трудовий договір між наймачем і працівником, а також довідкою про сплату внесків до фонду державного соціального страхування. На осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника, їх виправлення у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу покладається на роботодавця.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення страхового стажу.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про вжиття відповідачем заходів з метою перевірки достовірності відомостей про спірні періоди роботи позивача, записи про які внесено до його трудової книжки. Відповідачем не зазначено і не доведено, що у трудовій книжці позивача міститься недостовірна інформація.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997 і з 01.10.1998 до 01.05.2000, та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997 і з 01.10.1998 до 01.05.2000.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах про перерахунок пенсії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Позивач у позовній заяві просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату його пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000, не зазначаючи при цьому дату, з якої просить провести перерахунок.
Оскільки пенсія позивачу призначена з 02.01.2011 та не нараховувалася з урахуванням до страхового стажу спірних періодів роботи, відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії. Права позивача можуть бути захищені судом шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок його пенсії з урахуванням вказаних періодів роботи з 15.11.2024 - в межах шестимісячного строку звернення до суду.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог у частині обрання способу захисту порушеного права позивача.
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією № 8345-1679-2496-3541 від 11.05.2025.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 20.09.1989 до 09.09.1991, з 12.04.1993 до 22.10.1997, з 01.10.1998 до 01.05.2000, та провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 15.11.2024 з урахуванням зазначених періодів роботи та раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427.
Повний текст рішення складено 10.03.2026.
Суддя В.В. Рянська