10 березня 2026 рокуСправа №160/24947/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000160/1 від 28.03.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000259 від 28.03.2025;
- судові витрати покласти на відповідача, стягнувши за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір 7 078,84 грн. та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в якому митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне. Як свідчать фактичні обставини справи, декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500500010040U7 від 28.03.2025 року на митну територію України надійшов товар ТОВ «АТБ- МАРКЕТ», а саме: 1. Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів:- арт. BNS24734 Кросівки жіночі - 10000 пар.- арт.BNS24733 Кросівки чоловічі - 520 пар.-арт.BNS24733 Кросівки чоловічі - 9480 пар. Торговельна марка: нема даних. Виробник: NINGBO YOUQI IMP. AND EXP. CO., LTD.Країна виробництва: CN. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500500010040U7 від 28.03.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД. Під час здійснення митного контролю Одеською митницею митного контролю правильності визначення тної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, злоданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500010040U7 від 28.03.2025 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000160/1 від 28.03.2025 року, а саме: Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України. У відповідності до ст.337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться наступні розбіжності. У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 06.11.2023 № 3857-NY/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася. В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 28.03.2025 № ТФ7, № ТФ8 та № ТФ9 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення. В коносаменті від 29.01.2025 № GSZS0203861 зазначено судно «MSC JADE 504W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 28.03.2025 № ТФ7, № ТФ8 та № ТФ9 не вказано вантажно -розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. 28.03.2025 декларантом додатково надано документи: прайс-лист, комерційну пропозицію, експортну декларацію (без перекладу), банківський платіжний документ SWIFT, договір про надання транспортних послуг, заявка на перевезення вантажу морським транспортом, лист в якому повідомляють що інші додаткові документи надати немає можливості. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. Пунктами 1, 2, 3 частини 6 статті 54 МКУ встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500010040U7 від 28.03.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частинами 1, 2 ст. 64 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Отже, у відношенні товарів застосували резервний метод (метод 2 ґ). З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 заявлену митну вартість скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня - 5,88 доларів США за пару (ЕМД від 06.04.2024. № UA205150/2024/005687), ніж заявлено декларантом 4,4185 доларів США за пару. У зв?язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000160/1 від 28.03.2025 року. Одеською митницею була видана картка відмови UA500500/2025/000259 від 28.03.2025 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз?яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500500010126U0 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 388 036, 38 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу. Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000160/1 від 28.03.2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000259 від 28.03.2025 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «АТБ-МАРКЕТ».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 06.11.2023 ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Україна), як Покупець, уклало з NINGBO YOUQI IMP.AND EXP.CO.,LTD (Китай), як з Продавцем, зовнішньоекономічний договір (контракт) на поставку продукції №3857-NY/CN, до якого 20.12.24 укладено специфікацію №11, яка є невід?ємною частиною контракту.
Відповідно до специфікації та контракту продавець зобов?язувався поставити наступні товари: « 1. Кросівки жіночі арт. BNS 24734 у кількості 10 000 пар загальною вартістю 37975, 00USD. 2. Кросівки чоловічі арт. BNS 24733 у кількості 10 000 пар загальною вартістю 39500, 00USD».
Відповідно до специфікації, встановлені наступні умови оплати: 100% після підтвердження інспекції якості.
Продавець 20.12.2024 виставив Рахунок-фактуру (інвойс) № 40424585 на суму 77475, 00 USD.
Зазначений товар 20.12.24 було запаковано, поміщено у контейнери №TCNU5201019/ML-CN1334528; MRKU4694691/ML-CN1334523, що підтверджується пакувальним листом. Зазначений контейнер із товаром було завантажено на судно 29.01.25, що підтверджується коносаментом №GSZS0203861.
Товар було оплачено 21.02.2025, що підтверджується платіжним документом swift від 21.02.25 на суму 77 475.00 USD.
ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» був укладений договір транспортного експедирування № 88190 з ТОВ «Транс Фаворит» (експедитор). До вказаного договору 29.01.2025 р. було укладено заяву на перевезення вантажу морским транспортом № 87277334273_5, щодо перевезення вантажу за коносаментом № GSZS0203861 від 29.01.25 р. Вартість перевезення склала 5 440,00 USD/конт. у гривні за курсом НБУ на дату прибуття на митний термінал, з яких 5 025,50 USD вартість послуг за межами території України, а 414,50 USD вартість послуг перевезення на території України.
Після прибуття товару на митний термінал, експедитором були виставлені рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2025: №ТФ7 (морське перевезення та локальні витрати 416 978,92 грн); №ТФ8 (Експедиційні послуги Чорноморськ-Одеса, винагорода експедитора на всьому шляху загалом - 34392,05 грн., (винагорода експедитору на всьому шляху за рахунком складає 12000 грн. з ПДВ); №ТФ9 (компенсація страховки нерезиденту від військових ризиків (24106, 05 грн.) Крім того, товар, що транспортувався зазначеним контейнером було у добровільному порядку окремо було застраховано Позивачем, що підтверджується заявкою на страхування окремого перевезення вантажу №23965 від 14.02.24 р., страховий платіж склав 939,14 грн.
Після прибуття товару на митний термінал, ТОВ «АТБ-маркет» з метою митного оформлення імпортованого товару подало митну декларацію № 25UA500500010040U7 від 28.03.2025 р. (референтний номер 17957) разом із декларацією митної вартості та усіма необхідним документами, а саме: Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 3857-NY/CN від 06.11.2023, специфікація № 11 від 20.12.2024, Рахунок-фактуру (інвойс) № 40424585 від 20.12.2024, заявка на страхування окремого перевезення вантажу №23965 від 14.02.24 р., рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2025 р.: №ТФ7, №ТФ8, №ТФ9, коносамент № GSZS0203861 від 29.01.25 р., Декларація про походження товару № 4691 від 27.03.2025, Автотранспортна накладна № 1019 від 27.03.2025, пакувальний лист від 20.12.2024.
Відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи.
Позивач надав додаткові документи: Банківські платіжні документи: swift від 21.02.2025р.; Прайс-лист виробника товару б/н від 10.12.2024 р.; Комерційна пропозиція б/н від 13.12.2024р.; Копія митної декларації країни відправлення № 310120250519513628 від 24.01.2025р. Договір транспортного експедирування №88190 від 09.04.2019р. з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ», Заявка на перевезення вантажу морським транспортом №87277/334273_5 від 29.01.2025 р.
Відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000160/1 від 28.03.25, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000259 від 28.03.25.
Згідно з рішенням про коригування, суб?єкт владних повноважень збільшив митну вартість: товару №1/1 (за нумерацією митної декларації): «Взуття на підошві з пластмаси та верхом з текстильних матеріалів: Кросівки жіночі арт. BNS 24734, Кросівки чоловічі арт. BNS 24733» з 88 370,74 USD до 117 600 USD». В графі 33 зазначеного рішення, суб?єкт владних повноважень навів такі підстави прийняття рішення (орфографія збережена): « 1. У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 06.11.2023 № 3857-NY/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, яка до митного оформлення не надавалася. 2. В рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 28.03.2025 № ТФ7, № ТФ8 та № ТФ9 вказаний договір № 88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення. 3. В коносаменті від 29.01.2025 № GSZS0203861 зазначено судно «MSC JADE 504W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON». 4. В рахунках на оплату транспортно -експедиційних послуг від 28.03.2025 №ТФ7, № Ф8 та № ТФ9 не вказано вантажно - розвантажувальні роботи в процесі перевантаження на судно, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення складової митної вартості товару».
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500500010126U0 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 388 036, 38 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
В частині 2 статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України).
Частиною 1 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначені підстави, у зв'язку з якими відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості товару.
Проте, жодна із вказаних у рішенні підстав не відповідає випадкам, встановленим ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, які надають митному органу право на проведення коригування митної вартості, що підтверджується нижченаведеним.
Щодо зауважень відповідача про відсутність копії митної декларації країни відправлення суд зазначає, що хоча цей документ не є обов'язковий при митному оформленні товару, у ньому відсутні складові чинники, які впливають на фактурну вартість ТМЦ, декларант все ж надав таку декларацій в рамках консультацій.
Щодо перекладу митної декларації на українську мову, то суд зазначає наступне.
Статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що «арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів». Таким чином, декларант не повинен був надавати, а контролюючий орган витребувати переклади документів. митної декларації країни відправлення з китайської, оскільки митна декларація мала бути складена китайською мовою, тобто мовою міжнародного спілкування. Тому, вимоги надати переклад митного документу з китайської також є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача, що копія митної декларації відправлення не має перекладу, з огляду на те, що відомості, що такі зауваження відповідача по суті не є розбіжностями, оскільки не містять суперечностей з іншими поданими документами та не впливають на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
Стосовно ж тверджень митного органу про те, що в коносаменті від 29.01.2025 №GSZS0203861 зазначено судно «MSC JADE 504W», але в поданій до митного оформлення митній декларацій в графі 21 «транспортний засіб на кордоні» вказано судно «HARRISON», суд зазначає наступне.
Позивачем з листом від 28.03.2025 до митного оформлення було надано Договір транспортного експедирування №88190 від 09.04.2019 з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ», копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом №87277/334273_5 від 29.01.2025. Крім цього, позивач при митному оформленні, а також разом із заявою на оскарження надавав відповідачу рахунки на оплату транспортних послуг.
Суд зазначає, що не вказано вантажно розвантажувальні роботи в процесі перевантаження з океанського контейнеровоза на фідерне судно, оскільки це вже включено в складову вартості морського перевезення за маршрутом Нінгбо (Китай) - Чорноморськ (Україна) та морська лінія цю вартість не відокремлює. Для доставки контейнера до порту в Одесі використане фідерне судно «HARRISON», яке використовується для перевезення контейнерів між невеликими портами. Таким чином, Відповідач мав можливість визначити числові показники витрат на транспортні послуги.
Щодо твердження, що в рахунках на оплату транспортно - експедиційних послуг від 28.03.2025 №ТФ7, № ТФ8 та № ТФ9 вказано договір №88190 від 09.04.2019, який не надавався до митного оформлення. Позивач з листом від 28.03.2025 до митного оформлення було надано Договір транспортного експедирування №88190 від 09.04.2019 з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ».
Тому, всі необхідні документи були вчасно надані, і жодних розбіжностей в документах не було.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Суд звертає увагу, що розбіжності були відсутні, так само як і ознаки підробки або не всі відомості. Проте, декларант надав митному органу документи, згідно запиту, а саме: Банківські платіжні документи: swift від 21.02.2025р.; Прайс-лист виробника товару б/н від 10.12.2024 р.; Комерційна пропозиція б/н від 13.12.2024р.; Копія митної декларації країни відправлення №310120250519513628 від 24.01.2025р. Договір транспортного експедирування №88190 від 09.04.2019р. з ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ», Заявка на перевезення вантажу морським транспортом №87277/334273_5 від 29.01.2025 р.
Враховуючи зазначене, а також враховуючи документи, які додатково надавалися, суд доходить висновку, що складові митної вартості визначені вірно.
Доказів того, що покупцем понесені будь-які інші витрати, зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядними методами, за резервним методом.
У пункті 3.4 Листа ВАСУ від 13.03.2017 «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р.» Вищий адміністративний суд України зазначив, що варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».
Суд вважає за необхідне зазначити, що за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є безпідставним.
Так, у оскаржуваному рішенні відповідач зазначив наступне.
«В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості є більшим та становить: по товару № 1 заявлену митну вартість скориговано за резервним методом визначення митної вартості до рівня - 5,88 доларів США за пару (ЕМД від 06.04.2024. № UA205150/2024/005687), ніж заявлено декларантом 4,4185 доларів США за пару».
Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні відповідач не конкретизував підстави незастосування попередніх методів. Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем рішення. Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.
Отже, наведені у рішенні доводи відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.
За таких обставин митницею не дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст. 55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.
Також суд вважає за необхідно зазначити, що митний орган у рішенні про коригування митної вартості визначає митну вартість товарів з урахуванням рівнів митної вартості товару, раніше визначеної митним органом по товару № 1 за ЕМД від 06.04.2024 №UA205150/2024/005687, але залишається невідомим, і в рішенні відсутня інформація, що за цією декларацією відбулося митне оформлення такого ж самого товару, з такими ж характеристиками, і що митна вартість цього товару не була відкоригована, коригування не оскаржувалося і немає рішення суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.3ст.318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 7078,84 грн.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 7078,84 грн. підлягає стягненню з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ч. 2ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7ст. 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 9ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятійстатті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, щоКАС Україниу редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.
В обґрунтування понесених витрат представником позивача зазначено, що між Адвокатським об?єднанням «Альянс» (об?єднання) і ТОВ «АТБ-маркет» (клієнт) 08.02.2019 укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1, за умовами якого об?єднання зобов?язалось надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов?язався приймати та оплачувати надану об?єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі.
Відповідно до умов укладеного договору № 8/02-19/1 від 08.02.2019 р., сторонами була укладена Додаткова угода № 06/08/B-3 від 06.08.2025 року до Договору, згідно п.1 якої: «Клієнт доручає, а Об?єднання приймає на себе зобов?язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від « 08» лютого 2019 року, а саме: Скласти та направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування:
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000160/1 від 28.03.25 р. а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000259 від 28.03.25 р.; У випадку ініціювання будь-якою стороною апеляційного перегляду судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду судом першої інстанції зазначеної позовної заяви, об?єднання зобов?язується надати клієнту послуги у суді Апеляційної інстанції, які полягають у складанні та надсиланні до суду апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу (в залежності від ініціатора Апеляційного перегляду)».
Згідно п. 3 даної додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанці (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 15 000 (п??ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 2 500,00 грн. (дві тисячі п?ятсот гривень); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе складання та подання позовної заяви та повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань (якщо такі будуть), витраченого часу, кількості підготовлених процесуальних документів та інших витрат Об?єднання, пов?язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанци».
Згідно п. 4 Даної додаткової угоди: «Враховуючи незмінність вартості послуг у суді кожної інстанції, сторони погодили, що послуги вважаються наданими в повному обсязі після складання та подання першої заяви по суті справи у суді кожної інстанції (позовної заяви, апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу), що підтверджується підписанням сторонами Протоколу про виконання робіт (надання послуг) у суді кожної інстанції в якому зазначається вартість Послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), Сторони визнають, що Послуги надані Об?єднанням у повному обсязі, Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих Об?єднанням Послуг».
Відповідно до п. 5 зазначеної додаткової угоди: «Вартість наданих за цією Додатковою угодою Послуг сплачується авансом разом із гонораром за інші послуги надані у рамках договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 р. У протоколі про виконання робіт (надання послуг) сторони зазначають реквізити відповідних платіжних документів. При цьому у призначені платежу у платіжному документі на оплату вартості послуг за цією додатковою угодою обов?язкове посилання на договір про надання правової (правничої) допомоги № 8/02-19/1 від 08.02.2019 р. без зазначення номеру та дати цієї додаткової угоди ».
29.08.25 р. було підписано протокол про виконання робіт (надання послуг) Адвокатським об?єднанням «Альянс», відповідно до якого, Адвокатське об?єднання «АЛЬЯНС» надало товариству з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» у повному обсязі професійну правову (правничу) допомогу, обумовлену п. 1 додаткової угоди.
Відповідно до п. 3 протоколу: «Сторони погодили, що зазначена вартість послуг сплачена авансом платіжною інструкцією № 75322 від 06.08.25 р. разом сумою оплати за інші послуги, надані у рамках договору про надання правової допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 р.». Отже, послуги надані т оплачені фактично.
Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку.
Тому, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 2500,00 грн.
Відтак, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Одеської митниці.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000160/1 від 28.03.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000259 від 28.03.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних Одеської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7078,84 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних Одеської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська