10 березня 2026 рокуСправа № 160/3258/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Надія Євгенівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування рішення, -
12.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби Україні в Дніпропетровській області від 01 жовтня 2024 №12032500101916 рішення про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 зазначений позов залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано позивача у десятиденний строк, з дня вручення ухвали про залишення позову без руху, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду:
- уточненої позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету всіх учасників справи, а також поштового індексу позивача;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
05.03.2026 представник позивача засобами поштового зв'язку подав до суду заяву про усунення недоліків, яка містить уточнений адміністративний позов, та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Суд зауважує, що в порушення вимог хвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 уточнена позовна заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету всіх учасників справи (п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України).
При вирішенні питання щодо визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, суд зазначає наступне.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз наведених норм КАС України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2024 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області прийнято рішення №12032500101916 про скасування посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 стосовно ОСОБА_1 .
В той же час, ця позовна заява подана до канцелярії суду особисто представником позивача 12.02.2026, тобто після закінчення строку, установленого законом.
При цьому, в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначено, що позивач дізнався про скасування посвідки на постійне проживання у 2024 році, а відповідь Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із спірного питання отримав 17.01.2025 року.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач був достовірно обізнаний із рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 щонайменше з 17.01.2025 року.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначає, що декілька разів звертався до суду із цим позовом, проте останній було повернуто без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналізуючи зміст ст.122 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених правових норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Відтак, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип res judicata.
Так, 28.01.2025 позивач вперше звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 29 січня 2025 року у справі №160/2376/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу за відсутності належного доказу повноважень представника.
Відповідно п. 6, 7 ст. 18 КАС України, зокрема, адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами в обов'язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З огляду на викладену норму, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 було направлено адвокату позивача - ОСОБА_2 засобами системи «Електронний суд» в його електронний кабінет автоматично засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, одночасно з відповідачем, тобто 29.01.2025 о 22:40 (наступний робочий день - 30.01.2025).
03.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення. Перевіривши матеріали позовної заяви у справі №160/3342/25, 07.02.2025 року суд ухвалив залишити позов без руху, встановивши позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання ухвали від 07.02.2025 та усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду доказів, на які посилається позивач в позовній заяві; законодавче обґрунтування позовних вимог та доказів реєстрації представником позивача (адвокатом) електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі.
28.03.2025 позов було повернуто позивачу у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Відтак, враховуючи вище вказані п. 6, 7 ст. 18 КАС України, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 було направлено адвокату позивача - ОСОБА_2 засобами системи «Електронний суд» в його електронний кабінет автоматично засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, одночасно з відповідачем, тобто 02.04.2025 о 00:04 (наступний робочий день - 03.04.2025).
18 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Адигезалов Мехман Адалет огли звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з тим самим адміністративним позовом. Після залишення позову без руху, ухвалою суду від 29.09.2025 у справі №160/23735/25 позовну заяву Шехата Еслам Аамен Мохамед Езат повернуто позивачу у зв'язку з не наданням суду доказів на підтвердження тих обставин, якими представник позивача обґрунтовує у своєму клопотанні поважність причин пропуску строків звернення до суду.
Враховуючи, п. 6, 7 ст. 18 КАС України, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 було направлено адвокату позивача - ОСОБА_2 засобами системи «Електронний суд» в його електронний кабінет автоматично засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, одночасно з відповідачем, тобто 29.09.2025 о 21:50 (наступний робочий день - 30.09.2025).
Так, враховуючи зазначені періоди подання та повернення позовної заяви, кінцева дата звернення із цим позовом - 31.10.2025 року (17.01.2025 + 6 місяців, з урахуванням періодів 28.01.2025-30.01.2025, 03.02.2025-03.04.2025, 18.08.2025-30.09.2025).
01.12.2025 представником позивача знову подано позовну заяву, яку 10.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/34148/25 залишено без руху через невідповідність вимогам ст.ст.160, 161 КАС України та, у зв'язку з не усуненням недоліків, 16.01.2026 позов повернуто позивачу.
Ухвалу про повернення позовної заяви доставлено до електронного кабінету представника позивача - адвокату Адигезалову Мехману Адалету огли 19.01.2026 о 15:29.
12.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, яку залишено без руху ухвалою суду від 17.02.2026 року у справі №160/3258/26 та надано строк для усунення недоліків позову шляхом:
- уточненої позовної заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету всіх учасників справи, а також поштового індексу позивача;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням доказів, що підтверджують вказані обставини.
За таких обставин, суд вважає необхідним наголосити, що відповідно до п.1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Так, повернення судом позовних заяв позивача протягом 2025-2026 років внаслідок невиконання позивачем ухвал суду про усунення недоліків позовної заяви не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом в цій справі.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, представник позивача посилається на неодноразові звернення до суду протягом 2025-2026 років, які завершувалися поверненням позовних заяв. При цьому, судом встановлено, що позовні заяви у справах №160/2376/25, №160/3342/25, №160/23735/25 та №160/34148/25 були повернуті позивачу у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 160, 161 КАС України, відсутністю доказів повноважень представника та невиконанням вимог суду щодо усунення недоліків.
Згідно положень частин 6, 7 статті 18 КАС України, адвокати зобов'язані реєструвати свої електронні кабінети в ЄСІТС. Судом встановлено, що всі процесуальні документи, зокрема ухвали про залишення позовів без руху та про їх повернення, доставлялися до електронного кабінету представника позивача - адвоката Адигезалова М. А. огли - автоматично та вчасно. Проте, попри належне інформування, позивачем не було вжито дієвих заходів для приведення позовних заяв у відповідність до норм процесуального права у встановлені судом строки.
Згідно статті 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання ними не допускається. Суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і передбачає дотримання встановлених законом процедурних меж. Неналежна організація представником позивача процесуальної діяльності та ігнорування вказівок суду щодо усунення недоліків позову протягом тривалого часу (понад рік) не можуть вважатися об'єктивними, непереборними обставинами, що перешкоджали вчасному захисту прав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що систематичне повернення позовних заяв внаслідок процесуальної недбалості позивача та його представника не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку. Посилання на факт попередніх звернень без реального усунення причин, що перешкоджали розгляду справи, не спростовує висновку про суб'єктивний характер причин зволікання.
Підсумовуючи викладене, на підставі системного аналізу хронології звернень та враховуючи обов'язок сторін добросовісно користуватися процесуальними правами, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними. У зв'язку з цим, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід відмовити.
Згідно встановлених обставин справи, судом не виявлено переконливих фактичних даних, які б свідчили про наявність дійсних, істотних та об'єктивно непереборних перешкод чи труднощів, що заважали позивачу вчасно звернутися за захистом своїх прав у встановлений законом термін. Сама лише зацікавленість у судовому розгляді справи без належного дотримання процесуальних обов'язків не може бути підставою для поновлення строків.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, що є самостійною підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не визнані судом поважними, суд прийшов до переконання, що позовна заява підлягає поверненню.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та скасування рішення - повернути позивачу.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
У відповідності до ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець