10 березня 2026 рокуСправа №160/24902/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з?єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з?єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначенні одноразової грошової допомоги у зв?язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв?язку зі смертю її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою частиною позивачу було повідомлено, що вона не отримала виплати, тому що в особовій справі її батька - ОСОБА_2 відсутня інформація щодо його доньки ОСОБА_1 . Вважає відмову незаконною та такою, що порушує права позивача, оскільки позивачка є рідною донькою загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 . В переліку осіб, що належать до членів сім?ї, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено загальне поняття «діти». Додаткових фактів, такі як утримання, доводити не є необхідним, адже свідоцтвом про народження, що надавалось військовій частині, підтверджено факт родинних зв?язків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. З паспорту позивачки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її свідоцтва про народження вбачається, що на дату загибелі батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) позивачка була у віці старше 19 років. Позивачка 11.03.2025 отримала свідоцтво про смерть (повторне) на ім?я свого батька, ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 44 років. Відповідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 26.07.2024 №151 ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв?язку із загибеллю 01.07.2024. Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України, доведеним до військової частини НОМЕР_2 НГУ листом від 22.10.2024 №27/13/3-18867/13 було призначено членам сім?ї, батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у наступних розмірах: дружині - ОСОБА_3 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн., доньці - ОСОБА_4 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн., матері - ОСОБА_5 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 НГУ від 25.10.2024 №2118 було вирішено виплату перерахувати на першому етапі 1/5 від призначеної суми: 1.1 дружині, ОСОБА_3 , на картковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у розмірі 1 000 000,00 грн.; 1.2 доньці, ОСОБА_4 , на картковий рахунок законного представника, матері ОСОБА_3 , відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у розмірі 1 000 000,00 грн.; 1.3 матері ОСОБА_5 , на картковий рахунок, відкритий в Філії Дніпропетровське ОУАТ "ОЩАДБАНК", у розмірі 1 000 000,00 грн. Згідно п. 3 вказаного наказу від 25.10.2024 №2118 залишок невиплаченої суми одноразової грошової допомоги (4/5 від призначеної суми) вирішено виплачувати щомісячно, частками впродовж 40 місяців (за наявності коштів державного бюджету) з виданням щомісячного наказу. Військова частина НОМЕР_2 НГУ за період з жовтня 2024 року по вересень 2025 року виплачувала трьом членам сім?ї загиблого військовослужбовця одноразову грошову допомогу в розмірах, згідно «Довідки про нарахування одноразової грошової допомоги» (довідка додається) у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 28 лютого 2022 року Nє 168, наказу командира в/ч від 25.10.2024 року Nє2118. Листом командира військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2025 позивачку було повідомлено про те, що комісією Головного управління Національної гвардії України було прийнято рішення, доведене листом від 22.10.2024 Nє27/13/3-18867/13, про призначення одноразової грошової допомоги членам сім?ї, батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейськім та їх сім?ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) в розмірі 15 000 000 гривень, яка поділяється рівними частинами на всіх отримувачів, передбачених ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: дружині - ОСОБА_3 (1/3 частини) 5 000 000 грн, доньці - ОСОБА_4 (1/3 частини) 5 000 000 грн., матері - ОСОБА_5 (1/3 частини) 5 000 000 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до приписів Порядку Nє484 рішення про призначення ОГД приймається Головним управлінням НГУ, а не військовою частиною, тому позовна вимога про зобов?язання військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв?язку зі смертю ії батька - ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню. Також матеріалами, доданими до позовної заяви, не підтверджено факт письмового звернення позивачки до Військової частини НОМЕР_2 НГУ в порядку, передбаченому пунктами 6 та 7 Порядку Nє484, із письмовою заявою із завіреними копіями всіх необхідних документів, тому у відповідача не було правових підстав для подання відповідних матеріалів до Головного управлінням НГУ для перерозподілу уже призначеної одноразової грошової допомоги. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що старший солдат ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою загиблого військового військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2024 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_2 загинув під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану.
Відповідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 26.07.2024 №151мтд старшого солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв?язку із загибеллю 01.07.2024.
Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України, доведеним до Військової частини НОМЕР_2 листом від 22.10.2024 №27/13/3-18867/13 призначено членам сім?ї, батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у наступних розмірах: дружині - ОСОБА_3 (1/3 частки) 5000000,00 грн., доньці - ОСОБА_4 (1/3 частки) 5000000,00грн., матері - ОСОБА_5 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн.
ОСОБА_1 звернулась до Військової частини НОМЕР_2 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв?язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька - старшого солдата ОСОБА_2 .
Листом командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2025 позивачку було повідомлено, що комісією Головного управління Національної гвардії України було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги членам сім?ї, батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейськім та їх сім?ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) в розмірі 15 000 000 гривень, яка поділяється рівними частинами на всіх отримувачів, передбачених ст. 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: дружині - ОСОБА_3 (1/3 частини) 5 000 000 грн, доньці - ОСОБА_4 (1/3 частини) 5 000 000 грн., матері - ОСОБА_5 (1/3 частини) 5 000 000 грн. Позивачці рекомендовано в судовому порядку встановити статус утриманця загиблої особи та вирішити питання щодо розподілу суми одноразової грошової допомоги між особами, які мають на неї право та надати до Військової частини НОМЕР_2 відповідні документи.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 2, 3, 5 статті 17 Конституції України, оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про Національну гвардію України» визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.
За нормами статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.
Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 40 №2232-ХІІ, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на дату загибелі військовослужбовця) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За пунктом 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.
За правилами частини 4 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності - 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Після 29.03.2024 законодавцем сформульовано нове правило, згідно з яким право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця належить дітям загиблого (померлого військовослужбовця) безвідносно до будь-яких кваліфікуючих умов.
Звертаючись з позовними вимогами позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що на момент звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю батька (04.01.2024 ) вже діяла редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає право повнолітніх дітей на отримання такої допомоги.
Згідно з частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Статтею 6 Сімейного кодексу України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.6); малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч.2 ст.6).
Частиною 1 статті 172 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Зі змісту наведених норм права слідує, що законодавець відмежовує правову категорію "дитина" від правових категорій "повнолітній син" чи "повнолітня дочка" за критерієм вікового цензу, але не запроваджує припису, згідно з яким повнолітній син чи повнолітня дочка не є членами сім'ї своїх батьків чи не входять до складу родини своїх батьків.
Виходячи із зазначеного, суд доходить висновку, що виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов'язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов'язку.
За положеннями частин 6, 9, 10 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також, у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци 2, 3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Отже, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень.
Суд зазначає, що умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених п. 1 Постанови №168 та загибель в період дії воєнного стану.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №160/14225/23.
За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 № 3515-IX вказано, що необхідність прийняття законопроекту пов'язана із тим, що у багатьох родинах членами сімей є, зокрема, особи, що досягли повноліття, особи, які проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, інші особи, за умови, що вони проживали разом із загиблим, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов'язки, притаманні членам сім'ї. Метою цього законопроекту є встановлення рівних та справедливих соціально-правових гарантій для усіх членів сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу служб цивільного захисту, працівників об'єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування та поліцейських, що загинули (померли) через виконання ними обов'язків військової служби чи інших випадках.
Отже, законодавець удосконалив правове регулювання спірних правовідносин, розширивши перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, внесенням змін до статті 16-1 Закону №2011-XII, яким до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону віднесли також і повнолітніх дітей загиблого військовослужбовця.
Таким чином, застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 3, 17, 65 Конституції України, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд доходить висновку, що виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця є грошовим еквівалентом саме соціальної гарантії, пов'язаною із втратою члена родини - військовослужбовця під час виконання конституційного військового обов'язку.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Таким чином, право позивача на виплату одноразової грошової допомоги виникло з моменту розширення кола суб'єктів та включення до членів сім'ї загиблого військовослужбовця за новою редакцією Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і має бути реалізоване протягом трьох років з дати смерті батька позивача.
Водночас, виключення із кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону та є дискримінаційним.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 №484, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.08.2022 за №940/38276 (далі - Порядок № 484 (в редакції на дату загибелі військовослужбовця).
Так, за пунктом 1 Порядку № 484 ці Порядок та умови визначають процедуру виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», особам, які мають право на її виплату, в разі загибелі військовослужбовців Національної гвардії України, зазначених у пунктах 1-1, 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 168), а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
За нормами пункту 2 Порядку № 484 у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру ОГД право на призначення та отримання ОГД (її частки) мають особи, визначені в пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон), крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках.
Згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 484 для призначення та виплати ОГД особи, які мають право на отримання ОГД, звертаються до Головного управління Національної гвардії України, територіального управління Національної гвардії України, з'єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров'я, установи Національної гвардії України (далі - військова частина) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або до військової частини Національної гвардії України, визначеної командувачем Національної гвардії України, на яку покладаються функції щодо призначення та виплати ОГД (далі - уповноважений орган), із заявою кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання ОГД, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату ОГД.
До заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця;
постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), що призвело до загибелі (смерті) військовослужбовця;
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що вона не пов'язана з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується ОГД, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до якого внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідки про реєстрацію місця проживання (у разі, коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган та має відмітку в паспорті громадянина України,- копію сторінки паспорта з такою відміткою);
свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати ОГД батькам загиблого (померлого);
рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД усиновлювачам загиблої (померлої) особи;
свідоцтва про шлюб - для виплати ОГД дружині (чоловікові);
свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати ОГД дитині;
витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати ОГД непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;
рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю загиблого (померлого) військовослужбовця з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого в установленому порядку,- для виплати ОГД чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім'єю із загиблим (померлим) військовослужбовцем;
медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров'я,- подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на ОГД та визначення часток на отримання ними ОГД;
свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати ОГД онукам загиблої (померлої) особи;
рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування - у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця;
рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім'ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;
витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання ОГД, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідно до п. 10 Порядку № 484 уповноважений орган під час оформлення документів для призначення ОГД:
перевіряє наявність документів, передбачених пунктом 7 цих Порядку та умов;
визначає перелік осіб, які документально підтвердили своє право на отримання ОГД, а також осіб, які звернулися (можуть звернутися) за її отриманням, але не надали (надали не всі) документи;
готує висновок щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, та подає його в 10-денний строк із дня реєстрації документів, поданих такими особами, до Головного управління НГУ з додаванням документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов.
Головне управління НГУ в місячний строк з дня надходження висновку щодо виплати ОГД особам, які мають право на її отримання, поданого відповідно до абзацу четвертого пункту 10 цих Порядку та умов, приймає рішення про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах чи подано не за належністю) і надсилає таке рішення разом із документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату ОГД особам, які звернулися за її отриманням, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення такої особи (таких осіб) з обґрунтуванням підстав відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Під час воєнного стану рішення про призначення ОГД приймається Головним управлінням НГУ протягом трьох місяців з дня отримання документів, передбачених пунктами 7-9 цих Порядку та умов (п. 12 Порядку № 484).
Після прийняття рішення про призначення ОГД Головне управління НГУ (за наявності коштів державного бюджету на відповідні виплати) здійснює перерахування коштів на реєстраційні рахунки уповноважених органів в установах Державної казначейської служби України (п. 13 Порядку № 484).
ОГД виплачується на підставі наказу уповноваженого органу шляхом перерахування коштів на рахунок в установі банку державного сектору, зазначений особою в заяві (п. 14 Порядку № 484).
Якщо після призначення ОГД за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили (п. 15 Порядку № 484).
Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням комісії Головного управління Національної гвардії України, доведеним до Військової частини НОМЕР_2 НГУ листом від 22.10.2024 №27/13/3-18867/13, було призначено членам сім?ї, батькам загиблого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року Nє168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану», у наступних розмірах: дружині - ОСОБА_3 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн., доньці - ОСОБА_4 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн., матері - ОСОБА_5 (1/3 частки) 5 000 000,00 грн.
Отже, надаючи оцінку діям щодо відмови військової частини НОМЕР_2 у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 суд зазначає, що ні Порядок №484, ні постанова Кабінету Міністрів України №168, не передбачає можливості переоформлення одноразової грошової допомоги на іншого члена(ів) - отримувачів одноразової грошової допомоги.
Питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату ОГД, або між особами і уповноваженим органом, щодо права на призначення і виплату ОГД та/або її розміру уповноважений орган призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили (п. 15 Порядку № 484).
У спірних правовідносинах, застосовується саме Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.08.2022 №484, який визначає виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовців Національної гвардії України.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , відповідач діяв у порядку та у межах чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з?єднання - 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання дій протиправними та зобов?язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська