09 березня 2026 рокуСправа №160/25533/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.09.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про адміністративне затримання та доставлення позивача;
- зобов'язати відповідача відкликати з органів Національної поліції України звернення про адміністративне затримання та доставлення позивача;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та інших відповідних баз даних відомості про розшук позивача;
- стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебуває на військовому обліку у відповідача та згідно інформації, яка міститься у його військово-обліковому документі (далі ВОД), сформованому у мобільному застосунку «Резерв+» станом на 26.06.2025 року його «Розшукує ТЦК та СП», причиною розшуку вказано «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП». Позивач зазначає, що ним було своєчасно виконано законодавчі вимоги, а саме: 12.07.2024 на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024 оновлено свої військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», що підтверджується витягом з електронного військово-облікового документа, в якому наявна відмітка «Дані уточнено вчасно». З відповіді на адвокатський запит № 4/1/7060 від 27.08.2025 року позивач дізнався, що він викликався повісткою № 3989204 до ТЦК та СП на 20.06.2025 року для уточнення даних, та у зв'язку з його неприбуттям, відповідач направив електронне звернення до органів Національної поліції України щодо його доставлення. На переконання позивача, підстави для звернення до поліції за неявкою по повістці 20.06.2025р. у відповідача були відсутні, оскільки позивач уточнив свої дані значно раніше - 12.07.2024р., а виклик з метою вчинення дії, яку він вже вчинив відповідно до вимог закону, є безпідставним, а повістка, направлена з такою метою - нікчемною. Позивач вказав, що жодних доказів щодо вручення йому повістки № 3989204 у встановленому законом порядку, відповідно до Постанови КМУ №560 відповідачем надано не було, адже повістка вважається врученою лише за умови особистого вручення під підпис або іншими способами, що дозволяють зафіксувати факт її отримання. Підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не уточнення даних до 16.07.2024р. у відповідача були відсутні, оскільки він уточнив їх ще 12.07.2024р.; позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності, відповідна постанова чи протокол відповідачем не складалися; в його діях відсутні ознаки складу правопорушення. За викладеного, позивач стверджує, що вказаними діями відповідача були порушені його конституційні права, а саме: свободу і особисту недоторканність (стаття 29 Конституції України), оскільки створюють реальну загрозу його неправомірного затримання. На переконання позивача, відповідач діяв поза межами наданих повноважень (ст.19 Конституції України), без належних доказів правопорушення, тому, на думку позивача, належним способом захисту його порушених прав є саме зобов'язання відповідача вчинити певні дії у наведений у позові вище спосіб відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою суду від 26.09.2025р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності дій відповідача, що є предметом спору; надати докази направлення позивачеві повістки №3989204, докази її отримання позивачем або докази відмови у її отриманні за встановленою процедурою, передбаченою Порядком №560; докази направлення електронного звернення (про затримку і доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до поліції, оформлене з дотриманням Додатку 20 до п.56 Порядку №1487, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначена ухвала суду та адміністративний позов з додатками відповідачем були отримані у його Електронному кабінеті 08.09.2025р. (адміністративний позов з додатками), 27.09.2025р. (ухвала суду), що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи згідно до вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявних у справі.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду через систему «Електронний суд» 10.10.2025р. відповідачем був поданий відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні даного позову позивачеві відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивач не звернувся в ТЦК за місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 як вимагає пп.1 п.2 ч.ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-IX, а саме: не пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-IX свої персональні дані щодо стану здоров'я через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у ТЦК та СП, в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з'явився за викликом відповідача згідно повістки №3989204, направленої для уточнення даних, про причину неявки не повідомив. Відповідач стверджує, що вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024, а саме: через центр надання адміністративних послуг; електронний кабінет; у ТЦК та СП. Відтак, з метою виконання свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та виконання правил військового обліку позивач мав з'явитися до відповідача для проходження ВЛК з метою визначення його придатності до військової служби, однак в порушення вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Правил 1487 на теперішній час позивач не пройшов позаштатну військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відсутністю в матеріалах справи відповідної довідки ВЛК щодо позивача та відсутністю відповідної відмітки у розділах «постанова ВЛК», «Дата ВЛК», «Номер протоколу ВЛК» у військово-обліковому документі у застосунку «Резерв+». Зазначене вище правопорушення з боку позивача призвело до необхідності виклику його до відповідача повісткою №3989204, яка була передана мобільній групі оповіщення для вручення її позивачу за адресою реєстрації, однак вручення повістки не відбулося. В подальшому 26.06.2025 в Реєстрі був створений електронний запит Е2627067 до Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом відповідача у строк, зазначений в повістці. Окрім цього, відповідач зазначив, що відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку не є тотожними та рівнозначними поняттями, а відтак, всупереч тверджень позивача наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення військовозобов'язаним правил військового обліку. Відповідач також вказав, що саме відсутність в Реєстрі інформації про стан здоров'я позивача стало підставою для його виклику за повісткою №3989204, в якій зазначено «для проходження уточнення даних» та за якою позивач не з'явився. За викладеного, відповідач зазначив, що обов'язок проходження ВЛК є цілком законним та обґрунтованим, позивачем не доведено порушення прав та охоронюваних інтересів, які підлягають захисту в судовому порядку, у зв'язку із чим, на переконання відповідача, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, які задоволенню не підлягають. Окрім іншого, відзив на позов обґрунтований і аналогічними думками судів першої та апеляційної інстанції у справах №204/10275/24, №203/484/25 та інших.
10.10.2025р., 13.10.2025р. представником позивача через систему «Електронний суд» були подані додаткові пояснення по справі, відповідь на відзив, у який останній повторив ті самі обставини та підстави, які наведені у позові, додатково, зазначив, що проходження ВЛК є окремим обов'язком, який реалізується на підставі відповідного рішення ВЛК ТЦК та СП та виклику за належним чином врученою повісткою з конкретною метою - «для проходження ВЛК», Закон № 3633-IX не встановлює, що оновлення даних через електронний кабінет є неповним без проходження ВЛК.
Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.03.2026р. у зв'язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об'єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України строк розгляду цієї справи було продовжено до 09.03.2026р.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 09.03.2026р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Із наявних в матеріалах справи копій документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Громадянин України ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як військовозобов'язаний у ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_1 від 11.03.1996р. та відомості, які містяться у ВОД позивача, сформовані станом на 13.08.2025р., які наявні у справі.
Так, за даними копії вказаного ВОД, сформованого у мобільному додатку «Резерв+» 13.08.2025р., дійсного до 13.08.2026р. видно, що ОСОБА_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , дані постанови та дати ВЛК - відсутні, звання - Рекрут, номер в реєстрі Оберіг 260520251425429600066, дата уточнення даних 12.07.2024р. із відміткою «Дані уточнено вчасно».
Також зі змісту копії наведеного ВОД ОСОБА_1 видно, що у ньому наявна графа - «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», Причини розшуку - «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», Дата початку розшуку - 26.06.2025р.
У відповіді на адвокатський запит № 4/1/7060 від 27.08.2025 позивачу було повідомлено, що він викликався повісткою № 3989204 для уточнення даних. За фактом неприбуття ним було порушено правила військового обліку (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено електронне звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 була виписана повістка № 3989204 від 19.06.2025р. ОСОБА_1 , за змістом якої позивачу необхідно було з'явитися 20.06.2025р. об 09:00 годині з метою - «уточнення даних», що підтверджується змістом даної повістки, наявної в матеріалах справи.
Дана повістка була передана посильним групи дільниці оповіщення при Центральній адміністрації Дніпровської міської ради, 19.06.2025р. було здійснено вихід за адресою мешкання військовозобов'язаного з метою його оповіщення, однак за вказаною адресою вхідні двері ніхто не відчинив, у зв'язку з чим дана повістка була залишена в поштовій скринці, що вбачається зі змісту листа Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 08.10.2025 № 16/11-269.
В подальшому, 26.06.2025 в Реєстрі був створений електронний запит Е2627067 до Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо доставлення ОСОБА_1 у зв'язку з його неприбуттям за викликом відповідача у строк, зазначений в повістці, що підтверджується витягом з цього реєстру.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, позивач звернувся з цим позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача частково, виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) (тут і надалі в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі Збройні Сили України та інші військові формування).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у ТЦК та СП.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалася і станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено загальну мобілізацію на території України.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону №2232-XII призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації здійснюють ТЦК та СП або командири військових частин.
Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. ТЦК та СП утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснюють ознайомлення громадян України з їхніми правами та обов'язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів) на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення №154 районні ТЦК та СП, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформлюють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII) Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку (пункт 17-1); відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (пункт 20-1); відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (пункт 34).
Частинами 8, 9 статті 5 зазначеного закону встановлено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) ТЦК та СП. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
За змістом частини 5 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- виявляють призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, але не перебувають на військовому обліку;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військ - виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), цей Порядок визначає: процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи; процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та які при цьому не мають права на відстрочку від такого призову, в тому числі з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), серед іншого:
- організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов'язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів;
- забезпечують внесення до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
За приписами пункту 20 Порядку №560, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися, зокрема, військовозобов'язані - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для зокрема, уточнення своїх персональних даних, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби пункт 21 наведеного Порядку №560.
У відповідності до вимог підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 визначено, що до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема, а саме:
- проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
- уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) пункт 28 Порядку №560.
За приписами п.30 згаданого Порядку №560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до п.30-1 Порядку №560, кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код) (пункт 30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання (абз.3 пункту 34 Порядку №560 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (пункт 34).
За приписами п.41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
- у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Окрім того, і абз. 3 пункту 69 Порядку № 560 передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством).
Стаття 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приміткою до згаданої статті 210 передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» №1951-VIII від 16 березня 2017 року дані Реєстру повинні бути достовірними.
Виходячи із наведеного правового регулювання слідує, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вносяться відомості про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
Повноваження щодо внесення таких відомостей до згаданого Реєстру мають органи ТЦК та СП за приписами ч.8, 9 ст.5 Закону №1951-УІІІ та п. 5 Порядку №1487.
Відповідно до 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За наведеними приписами внесенню відомостей до ЄДРП про притягнення військовозобов'язаного за порушення правил військового обліку, а також і направлення посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , передує відповідна процедура, яка розпочинається із виклику до ТЦК та СП шляхом формування та вручення такій особі відповідної повістки (або зафіксованої відмови у її отримання) у встановленому порядку за описаною вище процедурою, якою передбачено згаданими пунктами, зокрема, і абз. 3 п.69 Порядку №560 Порядку №560, у тому числі, і у разі не уточнення такою особою своїх персональних даних (щодо стану здоров'я/не проходження ВЛК).
При цьому, не проходження ВЛК, не уточнення позивачем своїх персональних даних у встановлені законодавством строки, не звільняє відповідача, як суб'єкта владних повноважень, від обов'язку, за встановленою процедурою, сформувати та надіслати на адресу позивача відповідну повістку, що чітко передбачено вищенаведеними нормами абзацу 3 пункту 34 та абзацу 3 пункту 69 Порядку №560.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач вчасно оновив свої військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+» 12.07.2024р., що підтверджується витягом з електронного військово-облікового документа, в якому наявна відмітка «Дані уточнено вчасно».
Отже, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивач виконав свій обов'язок, встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024, а саме: оновив вчасно свої персональні дані до 16 липня 2024 року.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що повістка № 3989204 від 19.06.2025р. була складена відносно позивача з метою уточнення даних (а не з метою проходження ВЛК на що відповідач посилається у відзиві на позов) та передана мобільній групі оповіщення для вручення позивачу за адресою його реєстрації.
Разом з тим, вручення повістки позивачу не відбулося, що підтверджується самим відповідачем у своєму відзиві на позов.
Окрім того, із листа Центральної адміністрації Дніпровської міської ради від 08.10.2025 № 16/11-269 наданого відповідачем в якості доказу оповіщення позивача вбачається, що вхідні двері ніхто не відчинив, тому повістка була залишена в поштовій скриньці.
Надаючи правову оцінку вказаному листу, суд звертає увагу відповідача на те, що наведений лист у переліку належних доказів вручення повісток (оповіщення військовозобов'язаного), які містяться у пункті 41 Порядку №560 відсутній, а відтак, вказаний лист не визнається судом належним оповіщенням позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 (вручення повістки) у розумінні ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, із встановлених обставин, можна зробити висновок, що відповідачем повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично позивачеві у встановленому вище порядку вручена не була.
Відповідно, враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що зазначені вище дії відповідача щодо не направлення повістки на адресу позивача засобами поштового зв'язку, проте, надання копії повістки, яка не направлялась позивачеві засобами поштового зв'язку, як доказ на підтвердження вручення такої повістки позивачеві належним чином (про що відповідач зазначив у відзиві), є грубим порушення відповідачем процедури, встановленої вищенаведеними приписами п.20-22, п.27-30-3, абз.3 п. 34, абз. 3 п.69 Порядку №560.
Також судом встановлено, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності станом на 26.06.2025р. (дата внесення відомостей до ЄДРП про порушення правиш військового обліку) стосовно позивача про порушення ним правил військового обліку відповідачем не приймалась, що підтверджено самим відповідачем у своєму відзиві на позов.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини та аналізуючи наведені приписи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, не направлення повісток з відповідною метою саме проходження ВЛК на адресу позивача, зокрема, засобами поштового зв'язку, не прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності саме за порушення правил військового обліку відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не доведена, що, в свою чергу, позбавило права позивача бути обізнаним за встановленою процедурою, про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 та необхідність явки його з метою саме проходження ВЛК, а відповідно, направлення посадовими особами відповідача звернення до органів поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, є протиправними діями відповідача, які призвели до порушення прав та інтересів позивача, які підлягають безумовному захисту в судовому порядку.
При цьому, суд вважає, що наведені вище встановлені описані судом обставини у цій справі щодо порушення відповідачем процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації на особливий період (не складання (не формування) відповідачем повістки з метою проходження ВЛК на адресу позивача, не направлення та не вручення відповідачем повістки позивачеві засобами поштового зв'язку), є суттєвими та грубими порушеннями, які призвели до протиправних дій відповідача, мають негативний вплив на права та інтереси позивача при перевірці його документів органами поліції, при оформленні бронювання, при пересуванні не тільки територією країни, а у межах міста, і інше, а тому такі дії відповідача не можуть бути визнані судом формальними.
Так, пункт 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:
- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (додаток 20);
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Пункт 56 цього ж Порядку №1487 визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20) здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
При цьому, вказаний пункт 56 Порядку №1487 містить умову про те, що підставою, тобто передумовою, для електронного звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо затримання та доставлення військовозобов'язаного до ТЦК та СП, є, зокрема, порушення військовозобов'язаним правил військового обліку.
Тобто, із аналізу наведених приписів слідує, що посадові особи ТЦК та СП мають повноваження звернутися із електронним зверненням щодо затримання та доставлення військовозобов'язаного до ТЦК та СП лише за умови наявності доказів порушення такою особою правил військового обліку.
Як уже зазначалося вище, за процедурою, встановленою вказаними п.п.27, п.28, п.29, п.30, п.п.30-1 30-3, п.34, 41, абз. 3 69 Порядку №560, у разі, якщо військовозобов'язаний не уточнив свої персональні дані протягом 60 днів, у тому числі і не пройшов ВЛК, відповідач зобов'язаний направити повістку військовозобов'язаному за таких умов, а саме: 1) взяття на військовий облік; 2) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; 3) уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); 3) призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
А у відповідності до п.п.2 п.41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є, зокрема, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Тобто, аналіз наведених приписів свідчить про те, що направленню до органів поліції електронного звернення про затримання та доставку військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_2 передує направлення (вручення особисто) такому військовослужбовцю повістки та наявності у органу ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідного підтвердження про день її отримання (відмову у отриманні) таким військовослужбовцем, що може бути кваліфіковано як порушення правил військового обліку.
Разом з тим, із наявних в матеріалах справи доказів та змісту наданих на вимогу ухвали суду відзиву на позов, фактів складання посадовими особами відповідача повістки на адресу позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме з метою проходження ВЛК, направлення такої повістки засобами поштового зв'язку, тобто, з дотриманням вище описаної судом процедури або вручення особисто позивачу під підпис, судом не встановлено, а відповідачем таких доказів до відзиву не додано.
Відтак, за умови встановлення судом факту не виконання посадовими особами своїх повноважень, які полягають у не вжитті заходів щодо виклику позивача саме з метою проходження ВЛК, шляхом складання та направлення на адресу позивача повістки засобами поштового зв'язку, що, в свою чергу, виключає протиправність таких дій з боку позивача (його відмову в отриманні повістки, неявку за повісткою у зазначений у ній строк), що може бути кваліфіковано як порушення правил військового обліку.
А оскільки наявність з боку позивача порушення правил військового обліку станом на 26.06.2025р. відповідачем жодними належними доказами не підтверджена, суд приходить до висновку, що дії відповідача по направленню відповідачем електронного звернення до органу поліції щодо затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , без попереднього вжиття посадовими особами відповідача заходів щодо складання та направлення засобами поштового зв'язку повістки на адресу позивача, є протиправними.
При цьому, судом у цьому контексті надається критично оцінка аргументам представника відповідача з приводу того, що на адресу позивача складалася та направлялася повістка за №3989204 від 19.06.2025р. (із датою явки на 20.06.2025р.), оскільки як зазначалося вище, вказана повістка засобами поштового зв'язку на адресу позивача не направлялась, що не заперечується та підтверджено відповідачем у відзиві на позов.
Тому згадана вище повістка, оформлена з метою виклику - для уточнення даних, не є належними доказами дотримання відповідачем дослідженої вище судом процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період в розумінні ст.73 КАС України.
З огляду на наведені встановлені обставини та аналізу норм чинного законодавства у їх сукупності, можна зробити висновок, що відповідачем на адресу позивача повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 саме з метою - проходження ВЛК (на що відповідач посилається у відзиві на позов) не направлялась (таких доказів відповідачем суду не надано), всупереч вищенаведеної процедури, встановленої п.п. 20-22, 27-30-3, абз.3 п.34, абз. 3 п.69 Порядку №560.
А враховуючи те, що відповідачем не було дотримано процедури оповіщення позивача про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановленої п.п. 20-22, 27-30-3, абз.3 п.34 та абз.3 п.69 Порядку №560, що призвело до необізнаності позивача з приводу необхідності явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 та, як наслідок, спричинило порушення прав та інтересів позивача у даних спірних правовідносинах, тому суд приходить до висновку, що дії відповідача по направленню відповідачем до органу поліції електронного звернення про затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП через не проходження позивачем ВЛК без його виклику за повісткою з цією метою, є протиправними та незаконними.
Тож, у такому випадку, дії відповідача щодо направлення звернення про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають визнанню судом протиправними.
Роблячи такі висновки судом враховується і правові висновки п.п.70,71 рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України», де Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», за яким на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 наведеного Кодексу, визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, у ході судового розгляду справи правомірність дій відповідача щодо направлення звернення до органу поліції для затримання та доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , без вжиття заходів відповідачем щодо складання та направлення на адресу позивача засобами поштового зв'язку повістки саме з метою проходження ВЛК, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинного законодавства, наведеного вище, жодними належними, достатніми та допустимими доказами, відповідачем не доведена.
Також суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець визначив чітку процедуру щодо притягнення військовозобов'язаних, які порушили правила військового обліку та внесення до відповідного реєстру відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП України, а саме: обов'язок ІНФОРМАЦІЯ_2 сформувати повістку на адресу позивача із зазначенням підстав (мети направлення), перелічених у п.п. 20-22, 27 -30-3, абз.3 п.34, абз 3 п.69 Порядку №560, направити її на поштову адресу позивача, дочекатися її вручення/невручення, повернення відправлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до вимог п.41, абз.3 п.69 Порядку №560, що і могло б бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Жодних доказів, які б свідчили про вжиття наведених вище заходів ТЦК та СП стосовно позивача, відповідачем суду не надано.
Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом доводи представника відповідача з приводу аналогічних думок, які ним висловлені у відзиві на позов, які викладені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанції у справах №204/10275/24, №203/484/25, з огляду на те, що обов'язковому застосуванню у подібних правовідносинах підлягають лише правові висновки Верховного Суду в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Інші доводи відповідача уважно вивчені судом, проте не заслуговують на увагу, оскільки згаданих вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши за критеріями, встановленими у ч.2 ст.2 згаданого вище Кодексу, правомірність дій відповідача (суб'єкта владних повноважень) щодо направлення звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, без дотримання встановленої законодавством процедури оформлення, направлення (вручення особисто) позивачеві повістки з відповідною метою, суд приходить до висновку, що відповідач та його посадові особи, вчиняючи такі дії, діяли не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, судом встановлено, що, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, вчиняючи дії щодо направлення звернення до органів поліції про адміністративне затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, без дотримання встановленої процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності (не складання, не направлення засобами поштового зв'язку та не вручення відповідачем позивачеві повістки з метою проходження ВЛК у спосіб та у порядку, встановленому Порядком №560), які судом визнані протиправними, допустив порушення прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача направити повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення відповідно до п.79 Порядку №1487, виходячи з того, що, на переконання суду, наведений спосіб є найбільш ефективних способом захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача у даних правовідносинах згідно приписів ст.13 Конвенції.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача у наведеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та інших відповідних баз даних відомості про розшук позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог п.23 ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна вимога щодо зобов'язання вчинити певні дії є похідною вимогою, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Разом з тим, як встановлено судом зі змісту позову, основною позовною вимогою позивача у даному спорі є визнання протиправними дій відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про адміністративне затримання та доставлення позивача до РТЦК та СП.
Тобто, із наведених встановлених обставин слідує, що оскільки позивачем у даному спорі не було заявлено такої основної позовної вимоги як визнання протиправними дій відповідача щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та інших відповідних баз даних відомостей про розшук позивача, тому суд приходить до висновку, що, за умови відсутності такої основної позовної вимоги та з урахуванням приписів п.23 ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, обрані позивачем вищенаведені у позові похідні позовні вимоги (без заявлення основних позовних вимог у цій частині) задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору понесені згідно квитанції №2592512044 від 04.09.2025р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484 грн. 48 коп., виходячи із розрахунку: 968,96 грн./2 та виходячи зі ставки судового збору та понижуючого коефіцієнту за подання позову через систему «Електронний суд» 0,8%, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення за №Е2627067 від 26.06.2025р. до органів Національної поліції України про адміністративне затримання та доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 - протиправними.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, відповідно до п.79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).
Рішення суду може бути може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва