09 березня 2026 рокуСправа №160/25009/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування стягнення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2025 №2773 в частині притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді сурової догани;
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, всі передбачені законодавством види грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, яких я був позбавлений на підставі оскаржуваного наказу (в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не ґрунтується на достовірних і достатніх доказах, а доводи, викладені в наказі нічим не доведені, оскільки службове розслідування не проводилось. На переконання позивача дисципдінарне стягнення застосовано без жодних законних підстав, а тому наказ підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для надання відзиву.
Копія ухвали суду від 12.09.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 15.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Від відповідача відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 матеріали дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , а також всі документи, які стали підставою для винесення оскаржуваного наказу. Від відповідача до суду надійшли документи, проте з їх змісту не можливо в повній мірі встановити всі обставини справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.12.2025. Зобов?язано Військову частину НОМЕР_1 до початку підготовчого засідання надати до суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, а саме: щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Від відповідача надійшли пояснення, відповідно до яких останній просив у задоволенні позовних відмовити в повному обсязі, оскільки позивачем було порушено вимоги Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних сил України в умовах воєнного стану. В той же час, службове розслідування не проводилось, оскільки причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром про накладення дисциплінарного стягнення, не потребували додаткового встановлення (уточнення).
В судове засідання 24.12.2025 сторони не з'явились, тому судом ухвалено перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника лазні танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини від 31.07.2025 №2773 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Не погоджуючись з даним наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правовідносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначено Статутом внутрішньої служби, затвердженим Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Разом з тим, сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна, відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту досягається шляхом, зокрема: особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (частина 3 статті 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно із частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави для висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до вимог статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно із вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 608 від 21.11.2017 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 1 Розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Водночас, пункт 2 Розділу ІІ Порядку №608 вказує, що службове розслідування не призначається:
у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Так, з огляду на встановлені обставини, проведення службового розслідування в спірних правовідносинах призначене не було.
Положеннями статей 97 та 98 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Згідно з приписами статті 104 розділу IV Дисциплінарного статуту, що регламентує облік заохочень та дисциплінарних стягнень, безпосередні командири зобов'язані доповідати по команді про заохочення та дисциплінарні стягнення: щодо військовослужбовців молодшого та старшого офіцерського складу - командирам військових частин щотижня (пункт «б» ).
Положеннями статей 105 та 106 Дисциплінарного статуту передбачено, що облік заохочень та дисциплінарних стягнень ведеться в усіх підрозділах (від роти і вище) та військових частинах. Усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту). У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято. Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв'язку із закінченням строку.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що про накладене дисциплінарне стягнення військовослужбовцю може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Отже, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно.
При цьому, дисциплінарне стягнення застосоване до військовослужбовця (в тому числі оголошене усно) передбачає облік, шляхом занесення у тижневий строк до службової картки військовослужбовця.
Облік накладеного дисциплінарного стягнення шляхом подальшого видання наказу командиром військової частини не передбачений жодною нормою, що регламентує спірні правовідносини.
Не заперечуючи право командира притягувати до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, суд зауважує, що накладати дисциплінарне стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (стаття 7 розділу І Дисциплінарного статуту). При цьому, безпосередні командири зобов'язані доповідати по команді про заохочення та дисциплінарні стягнення: щодо військовослужбовців молодшого та старшого офіцерського складу - командирам військових частин щотижня ( пункт «б» ). І у тижневий строк застосоване дисциплінарне стягнення має бути занесено до службової картки військовослужбовця. При цьому, під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Прицмаючи рішення у справі, суд враховує, що відповідачем не було дотримано наведених приписів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рапорту командира взводу матеріального забезпечення танкового батальйону військовослужбовцем ОСОБА_1 було порушено вимоги статей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме - незадовільне знання Статутів Збройних Сил України та прояв неповаги до командирів і старших за званням, несприяння їм у підтриманн порядку і дисципліни.
Наказ командира Військової частини від 31.07.2025 №2773 обгрунтовано тим, що у вересні 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 проведено заходи морально-психологічного забезпечення військової дисципліни під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проводились згідно з вимогами керівних документів та були направлені на збереження життя та здоров?я військовослужбовців, профілактику самовільного залишення місця служби, боротьбу зі вживанням спиртних напоїв та наркотичних речовин. На підставі зазначеного, з метою зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділах частини та недопущення правопорушень в подальшому, ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності та накладене дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
При цьому, не надання до суду відповідачем службової картки військовослужбовця з облікованою відповідною інформацією унеможливлює встановлення, в чому полягає порушення позивачем військової дисципліни, в оскаржуваному наказі також не вказано чітко суть та обставини допущених позивачем проступків.
У постанові від 18.02.2021 у справі №1.380.2019.000616 Верховний Суд зауважив, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
За наведених обставин, відповідачем не доведено наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки не з'ясовано факт порушення, вину, ступінь вини, причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Так, положеннями частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.
З огляду на те, що будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання службової дисципліни, що призвели до застосування до позивача дисциплінарних стягнень «сувора догана» відповідачем до суду надано не було, таким чином оголошення такого стягнення позивачу є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі № 460/13859/21.
Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ прийнято без повного встановлення обставин, які доводять факт вчинення проступку, доведеність вини особи, його зміст не містить посилання на обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Щодо вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, всі передбачені законодавством види грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, яких позивач був позбавлений на підставі оскаржуваного наказу (в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум), то суд зазначає таке.
Виплата премії військовослужбовцям є складовою грошового забезпечення та здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі Наказ № 260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Абзацом 2 пункту 4 розділу XVI Наказу № 260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни військовослужбовцями під час виконання ними службових обов'язків, незадовільному виконанні службових обов'язків, виплата щомісячної премії здійснюється в таких розмірах у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
З аналізу наведених правових норм слідує, що позбавлення військовослужбовців премій/додаткових винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.
Відтак, оскільки позбавлення позивача премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому з огляду на визнання такого наказу протиправним та його скасування позивач має право на отримання невиплачених видів грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, яких позивач був позбавлений на підставі оскаржуваного наказу (в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум) .
Отже, в цій частині адміністративний позов також слід задовольнити.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, під час вирішення питання про накладення дисциплінарного стягнення не було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, а як наслідок і оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі статтею 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до приписів ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування стягнення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.07.2025 №2773 в частині притягнення солдата ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді сурової догани.
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити, всі передбачені законодавством види грошового забезпечення, премії та додаткової винагороди, яких позивач був позбавлений на підставі оскаржуваного наказу (в повному обсязі, з урахуванням раніше виплачених сум).
Розподіл судових витрат - не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська