Центральний районий суд м. Миколаєва
Справа № 490/1504/23
1 - в/490/51/2026
11 березня 2026 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, без реєстрації місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2023р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років. На підставі ст. 75 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 /трьох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки. На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
23.01.2026р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло подання начальника Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання. В обґрунтування поданого подання зазначено, що засуджений ОСОБА_3 після постановки на облік за період іспитового строку, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Так, УПП в Миколаївській області ОСОБА_3 09.04.2023р. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено стягнення у виді 510 грн. штрафу, а 07.07.2023р. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 510 грн. Дізнавшись про притягнення до адміністративної відповідальності від представників служби пробації, ОСОБА_3 провину не визнав, повідомив, що правопорушень не вчиняв, жодних документів складених органами поліції не підписував. Проте засуджений навіть дізнавшись про факти притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржив зазначені постанові в судовому порядку. Не дивлячись на попередження, 09.06.2025р. отримано постанову УПП в Миколаївській області від 05.01.2025р. щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП, якою накладено стягнення у виді попередження. В своєму поясненні засуджений повідомив, що був зупинений співробітниками поліції і так як мав запах алкоголю був притягнутий до адміністративної відповідальності. У вчиненому кається, розуміє наслідки. Того ж дня ОСОБА_3 винесено попередження про те, що у випадку подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного вчинення адміністративних правопорушень, матеріали справи буде надіслано до суду для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення його для відбування призначеного судом покарання. 23.12.2025р. отримано постанову УПП в Миколаївській області від 17.07.2025р., згідно якої засудженого повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1, 2 ст. 178 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 51 грн. Знову в своєму поясненні засуджений вказав на ознаки запаху алкоголю, а не перебування в нетверезому стані. Вкотре ОСОБА_3 попереджено про те, що у випадку подальшого невиконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного вчинення адміністративних правопорушень, матеріали справи буде надіслано до суду для вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення його для відбування призначеного судом покарання.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні подання.
Представники органу пробації ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні просили задовольнити подання.
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про розгляд подання повідомлявся належним чином.
Дослідивши вказане подання, особову справу № 38/2023 на ім'я ОСОБА_3 та судову справу № 490/1504/23 провадження № 1-кп/490/574/2023, суд приходить до наступного.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.03.2023р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років. На підставі ст. 75 КК України, звільнено засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 /трьох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки. На підставі ст. 76 КК України, покладено на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вирок набрав законної сили 11.04.2023р.
19.04.2023р. до Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях надійшли копія вироку від 09.03.2023р. та розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
02.05.2023р. засудженому ОСОБА_3 було роз'яснено порядок та умови відбування покарання, роз'яснені обов'язки, покладені на нього судом, та винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, згідно якої встановлені дні явки до Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях перший вівторок кожного місяця.
Відповідно до листка реєстрації, у період іспитового строку ОСОБА_3 04.03.2025р. не з'явився до Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях на реєстрацію без поважної причини. Також 09.04.2023р., 07.07.2023р., 05.01.2025р., 17.07.2025р. ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року № 7 встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 78 КК України, суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 166 КВК України, у разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Систематичним невиконанням покладених на засудженого обов'язків є невиконання протягом іспитового строку три і більше разів одного або кількох обов'язків без поважних причин. Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання, повинен з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, в чому полягали правопорушення, чи відбувались вони систематично, які стягнення були покладені на засудженого, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
З матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_7 № 38/2023, а саме листа реєстрації, вбачається, що засуджений за весь період перебування на обліку в Центральному районному відділі філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях один раз не з'явився на реєстрацію, а саме 04.03.2025р. через погане самопочуття, за допомогою до лікаря не звертався, але після цього на реєстрацію з'являвся.
Крім того, засуджений ОСОБА_3 у період перебування на обліку, відповідно до матеріалів особової справи, працює неофіційно, має постійне місце проживання, що не може свідчити про системність невиконання ним покладених на нього вироком суду обов'язків та про його небажання стати на шлях виправлення.
Сам факт притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не може бути безумовним свідчення небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженого для реального відбування покарання.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що допущені факти вчинення адміністративних правопорушень, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, не є безсумнівними та переконливими та вважає за необхідне у задоволенні подання відмовити.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України, суд, -
В задоволенні подання начальника Центрального районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_3 для відбування призначеного покарання - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1