Справа № 473/793/26
іменем України
"11" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю секретаря судового засідання Багрін І.А.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом
встановив
25 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду
В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 не з'явилися, проте надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю.
Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки та представника відповідача, оскільки матеріали справи містять достатньо інформації та доказів для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до висновку про можливість застосування передбачених ст. ст. 200, 206 ЦПК України наслідків визнання відповідачем позову у підготовчому засіданні, оскільки таке визнання не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
При цьому, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (дід позивача), після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входили житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0600 га, передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за цією ж адресою.
04 серпня 2004 року ОСОБА_4 (батько позивача) звернувся до Першої Вознесенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа №233/2004. Того ж дня йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, ОСОБА_4 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті свого батька, який є дідом позивача.
Разом із тим, право власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, яка була надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, хоча і входила до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , однак не було оформлене спадкодавцем у встановленому законом порядку, зокрема не було отримано свідоцтво про право на спадщину на зазначену земельну ділянку та не здійснено державну реєстрацію права власності на його ім'я.
Відповідно до положень земельного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при переході права власності на житловий будинок до набувача переходить також право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований такий будинок, без зміни її цільового призначення. Отже, з моменту прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, до ОСОБА_4 перейшло і право на відповідну земельну ділянку, як на таку, що обслуговує зазначений житловий будинок та є невід'ємно пов'язаною з ним.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що 12 серпня 2014 року складено відповідний актовий запис № 421 та видано свідоцтво про смерть. Після його смерті відкрилася спадщина.
22 січня 2015 року позивач, як спадкоємиць першої черги за законом, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим була заведена спадкова справа №15/2015. 15 вересня 2023 року йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , а право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,0600 га нотаріусом було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця - ОСОБА_4 , оскільки державний акт на право приватної власності на землю був виданий у 1994 році на ім'я ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1 ст.1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті свого батька, у тому числі щодо житлового будинку, а право на земельну ділянку, яка обслуговує цей будинок, виникло у нього в силу закону як похідне від права власності на будинок. Не реєстрація такого права не свідчить про його відсутність, а лише про його неналежне оформлення.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом, а в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини - за законом (ст. ст. 1217, 1223 ЦК України).
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 1268-1270 ЦК України для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її в шестимісячний строк в порядку, передбаченому законом.
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину або мають право на обов'язкову частку у спадщині, судом не встановлено.
Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого майнового права. Статтями 41, 55 та 124 Конституції України гарантовано право особи на володіння, користування та розпорядження своєю власністю та на судовий захист порушених прав.
Оскільки позивач позбавлений можливості оформити право власності на земельну ділянку в позасудовому порядку через відсутність правовстановлюючого документа на ім'я спадкодавця, а право на зазначену земельну ділянку фактично входило до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що його право підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,0600 га, кадастровий номер 4810200000:04:022:0043, передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на земельну ділянку з кадастровим номером 4810200000:04:022:0043 загальною площею 0,0600 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат