Справа 127/7633/26
Провадження 1-кс/127/3085/26
09 березня 2026 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого СВ Вінницького РУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 62026240040000180 внесеного до ЄРДР 09.01.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
Слідчий СВ Вінницького РУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням, погодженим з прокурором, яке мотивує тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 62026240040000180 внесеного до ЄРДР 09.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В ході розгляду з матеріалів клопотання встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 342 від 15.11.2025 року солдата ОСОБА_4 , який був призваний по мобілізації, зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду водія-електрика з відділення безпілотних наземних комплексів взводу безпілотних наземних комплексів 2 штурмової роти безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_5 Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв?язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов?язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов?язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам?ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов?язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов?язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов?язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби призваний по мобілізації, військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 19.11.2025 року, перебуваючи в місці розташування військової частини НОМЕР_1 у військовому містечку № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 , що розташоване у АДРЕСА_2 , у солдата ОСОБА_4 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, 19.11.2025, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_4 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме розташування військової частини НОМЕР_1 у військовому містечку № НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 , що розташоване у АДРЕСА_2 до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухиляться від проходження військової служби, до його виявлення 26.01.2026 працівниками правоохоронного органу.
За час відсутності у військовій частині, солдат ОСОБА_4 обов?язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводить час на власний розсуд.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць м. Вінниця, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України.
28.01.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- Протоколами допитів свідків;
- Матеріалами з військової частини;
- Актом проведення службового розслідування за фактом залишення в/ч НОМЕР_1 ;
- Іншими матеріалами провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України,запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від від п'яти до десяти років.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватиму вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- незаконного впливати на свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов та спотворення ще не досліджених судом доказів.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до підозрюваної іншого, більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арештне може бути застосований, оскільки обставини вчиненого злочину свідчать про те, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, матиме можливість незаконно впливати на свідків.
Викладене свідчить про наявність достатніх підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість запобігання вказаним вище ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належну процесуальну поведінку та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України під час кримінального провадження.Згідно ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання учасники не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили.
Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 цієї статі.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_4 на теперішній час не оголошений у міжнародний розшук, не виїхав та/або не перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, оскільки належні та допустимі докази в підтвердження цього - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що обов'язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу є присутність учасників кримінального провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту, або перебування підозрюваного у міжнародному розшуку, на тимчасово окупованій території України або території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та передчасним.
В ході розгляду клопотання встановлено, що слідчим всупереч вищевказаній нормі закону не було доставлено у судове засідання підозрюваного ОСОБА_4 , тому враховуючи вище вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 183, 186, 193, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого СВ Вінницького РУП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 62026240040000180 внесеного до ЄРДР 09.01.2026, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя