Справа № 127/1802/26
Провадження № 2/127/359/26
09 березня 2026 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір №932742709 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 5000,00 грн на його банківську карту, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв'язку з чим загальна сума кредиту становить 10000,00 грн.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписав Реєстр прав вимоги №75 від 22.04.2020, за яким відступлено право грошової вимоги до відповідача.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01. На виконання вимог Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимог №11 від 31.08.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача.
В подальшому, 11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і за вказаним кредитним договором, укладеним з відповідачем в сумі заборгованості 30315,00 грн.
Сума боргу не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача, що й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 932742709 від 17.01.2020 в розмірі 28495,00 грн., а також судові витрати в розмірі 9662,40 грн.
Ухвалою суду від 28.01.2026 призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено розгляд справи по суті, а також витребувано додаткові докази. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
10.02.2026 відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву. Зазначає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не визнає повністю з наступних підстав. З матеріалів, поданих позивачем, вбачається, що спірні правовідносини виникли у 2020 році. Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність становить три роки. Позивач звернувся до суду у 2026 році, тобто після спливу строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог суду не надано.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи у його відсутність.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву зазначив про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.
Судом встановлено, що 17.01.2020 відповідач подав до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заявку на отримання грошових коштів в кредит із зазначенням загальної інформації, персональних даних, адреси місця проживання, електронної пошти, номера телефону, номера карти.
З довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.01.2020 встановлено, що одноразовий ідентифікатор GJU57R83 відправлено позичальнику 17.01.2020 на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 , ідентифікатор введено позичальником 17.01.2020, перерахування грошових коштів відбулося 17.01.2020.
17.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №932742709 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п. 1.1 договору Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору.
Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 29 днів.
Кредит надається строком на 29 днів.
Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.
З урахуванням положень п.1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 622,20 відсотків річних.
17.01.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №932742709 від 17.01.2020 відповідно до умов якої Сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 5000,00 грн з 17.01.2020 р. на строк дії Договору № 932742709 від 17.01.2020 на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.
Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 10000,00 грн на виконання умов кредитного договору підтверджується платіжними дорученнями від 17.01.2020 відповідно до яких проведено два платежі по 5000,00 грн та інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк» від 23.02.2026.
До вказаного договору додані паспорт споживчого кредиту, правила надання грошових коштів у позику ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та алгоритм дій споживача.
З алгоритму дій позивача вбачається порядок дій, здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 932742709 від 17.01.2020 заборгованість становить 26505,00 грн, з яких: 10000,00 грн прострочене тіло, 16710,00 грн прострочені відсотки.
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01. Додатковими угодами строк дії договору продовжено до 31.12.2023.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №75 від 22.04.2020 ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №932742709 від 17.01.2020 на суму 26675,00 грн.
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №05/0820-01 за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Додатковими угодами строк дії договору продовжено до 30.12.2024.
Відповідно до Реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №932742709 від 17.01.2020 на суму 28495,00 грн.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань, за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №932742709 від 17.01.2020 на суму 30315,00 грн, з яких: 10000,00 грн прострочене тіло; 18495,00 грн прострочені відсотки, 1820,00 грн - пеня, штрафи.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконанням або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстро- ченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормами статті 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Таким чином, внаслідок укладення декількох договорів факторингу, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» є новим кредитором у зобов'язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .
Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом установлено, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір та додаткову угоду та отримав від первісного кредитора кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом зарахування на банківську картку позичальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, при цьому позивач на підставі договору факторингу набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, за таких обставин, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом суд зазначає наступне.
Так, позивач, окрім основної суми кредиту, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 18495,00 грн.
Як встановлено судом, відповідачу було надано кредит в сумі 10000,00 грн на строк 29 днів, тобто до 14.02.2020 (строк кредитування), дата надання кредиту 17.01.2020. Строк кредиту також був визначений у Заявці позичальника на отримання грошових коштів у кредит від 17.01.2020.
Враховуючи, що строк кредитування був погоджений сторонами строком на 29 днів, доказів того, що позичальник ініціював продовження строку дисконтного періоду, а також зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять, а відтак розмір відсотків підлягає перерахуванню.
У спірному договорі сторони погодили, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься за визначеною процентною ставкою у 1,70 % від суми кредиту на день.
Таким чином, розмір процентів за користування кредитом обраховується виходячи із визначеної договором процентної ставки (622,20 відсотків річних, тобто 0,1700% на день), строку кредитування (29 днів) та суми позики (кредиту) 10000,00 грн, а саме: 10000,00 грн х 1,70% день х 29 днів = 4390,00 грн, що є обґрунтованим та відповідає умовам Договору
Відтак, безпідставним є нарахування позивачем процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 13565,00 грн, тобто після строку кредитування.
Зі спливом цього строку, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу всю заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в самому договорі.
Отже, загальна сума заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом становить 14930,00 грн.
Суд також зазначає, що вказана вартість кредиту погоджена сторонами відповідно до Графіку розрахунків, що є додатком до Договору.
Таким чином, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначивши суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного строку кредитування, вважає за необхідне стягнути з відповідача, на користь позивача правомірно нараховані відсотки за період 17.02.2020 по 15.02.2020, що становить 4930,00 грн.
Із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14930,00 грн, яка складається із суми заборгованості за основним боргом (сума кредиту) 10000,00 грн та правомірно нараховані відсотки за договором 4930,00 грн.
Щодо доводу відповідача про сплив строків позовної давності, суд дійшов такого висновку.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та ст. 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби(COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX)розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
У зв'язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 17.012020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.
Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
З 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19,Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.
Договір укладено 17.01.2020, позов подано 20.01.2026, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.
Інші доводи відповідача не спростовують встановлених у справі фактичних обставин та зроблених на підставі них висновків.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач надав докази понесення 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, що надана Адвокатським бюро «Соломко і партнери», зокрема: договір про надання правничої допомоги №20/0825-01 від 20.08.2025, додаткова угода №25770917949 від 01.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданої правничої допомоги на суму 7000,00 грн.
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правничу допомогу, пов'язану з цією справою, у сумі 7000,00 гривень.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22, в якій зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Заяв щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.
В силу вищевказаних норм закону, з огляду на те, що суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 52,39 % від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3667,30 грн (7000,00 х 52,39 %).
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1269,09 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
Керуючись ст.ст. 526, 625, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 279-282, 354 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №932742709 від 17.01.2020 в сумі 14930,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість по кредиту; 4930,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також 3667,30 грн витрат на правничу допомогу і 1269,09 грн судового збору.
В решті вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 09.03.2026.
Суддя О.О. Жмудь