10 березня 2026 року
м. Харків
справа № 638/15424/25
провадження № 22-ц/818/1319/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист прав споживачів, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року, постановлене суддею Гребеннюк В.В.
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним нарахування ТОВ «Газорозподільні мережі України» плати за розподіл природного газу та обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання щодо квартири АДРЕСА_1 , зобов'язати відповідача припинити зазначені нарахування до моменту відновлення фактичного постачання газу чи укладення договору.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Газорозподільні мережі України» Харківська філія про захист прав споживачів - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував надані ним докази фактичної відсутності споживання газу та ненадання послуг з обслуговування мереж, а також порушив принцип належної оцінки доказів.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам судове рішення відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що твердження позивача про відсутність укладених з відповідачем договорів про розподіл природного газу та на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку не відповідають положенням діючого законодавства, відсутність доказів в справі на момент її розгляду щодо розірвання даних договорів споживачем, пошкодження будинку АДРЕСА_2 , чи наявності інших обставин, що виключають функціонування системи газопостачання в останньому позовні вимоги є безпідставними та, відповідно, не підлягають задоволенню.
З вказаними висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2011 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано інформаційну довідку 331885482.
Надання послуги з розподілу природного газу на території Харківської області здійснює Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» на підставі постанови НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839.
За вказаною адресою присвоено особовий рахунок НОМЕР_1 про що свідчить роздруківка з електронного кабінету ОСОБА_1 , як споживача Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Квартира обладнана газовими приладами: газовою піччю та АОГВ і лічільником газу. Позивачем передавалися оператору ГРМ покази лічильника: за грудень 2022 року: 116 куб. м.; за січень - грудень 2023 року - 116 куб.м. щомісячно; за січень-вересень 2024 року: 116 куб. м. щомісячно, за жовтень - грудень 2024 року: 117 куб. м. щомісячно; за січень - червень 2025 року: 117 куб. м. щомісячно.
26.09.2024 в квартирі позивача припинено газопостачання, відключено від гапзопостачання піч газову, АОГВ. Причиною цього вказано: ліквідацію наслідків аварії та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Встановлено дві номерні пломби. Зафіксовано покази газового лічильника: 116,724. Про наведене за участю позивача представниками газопостачальної компанії складено акт, копія якого наявна в справі.
Як свідчить надана роздруківка з електроного кабінету споживача ТОВ Газорозподільчих мереж України (Харківська філія) ОСОБА_1 нараховано плату за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання 432,83 грн. Вказані кошти нараховані на підставі Акту технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем газопаостачання у багатоквартирному будинку від 05.06.2025 № 156/05Куп, наявність якого перевірялась НКРЕКП за зверненням позивача в межах компетенції даного органу щодо здійсння захисту прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі та контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності у відповідності до п.п. 3-4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 (копія листа НКРЕКП №15169/56.5/9-25 від 07.08.2025).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відтак, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі: Кодекс ГРС) визначені такі поняття:
договір розподілу природного газу - це правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;
доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;
оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління;
споживачем природного газу (споживач) є фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Форма останнього затверджена постановою НКРЕКП 30.09.2015 № 2498.
Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Крім того, пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Здійснення оплати послуг відповідача сторонами не заперечується. Зокрема з копії листа ТОВ «Газорозподільчі мережі України» (Харківська філія) від 18.07.2025 № ХФ/100 1.4.4-6534-25 в період з липня 2023 року по лютий 2024 року оплата здійснювалася регулярно і в повному обсязі.
Пунктом 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС встановлено, що з 01 січня 2021 року річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:
39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;
126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;
314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.
Для цілей визначення мінімального розміру річної замовленої потужності побутових споживачів відповідно до цього пункту Оператор ГРМ не враховує опломбоване газове обладнання. При цьому, якщо газопостачання на весь об'єкт побутового споживача припинено, мінімальний розмір річної замовленої потужності об'єкта побутового споживача визначається на рівні 39 куб.м.
Розрахунковим періодом за п. 6.4 Типового договору розподілу природного газу є календарний місяць.
За правилами пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу або вилучення об'єкта споживача із заяви-приєднання оплата вартості послуги за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем з урахуванням повного календарного місяця, у якому сталося розірвання договору або вилучено об'єкт із заяви-приєднання. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Договір про розподіл природного газу може бути розірваний за згодою Сторін або за ініціативою Споживача у порядку, визначеному законодавством України (п. 12.3).
Отже, для укладення договору про розподіл природного газу його підписання сторонами законом не вимагається, а достатньо здійснення з боку споживача дій, що свідчать про приєднання до умов такого договору, зокрема шляхом споживання газу та оплати послуг Оператора ГРМ. В той же час, для розірвання такого договору законодавство передбачає активні дії споживача, який має звернутися до оператора, щоб розірвати договір за згодою сторін чи вилучити об'єкт споживача із заяви-приєднання. При цьому, навіть якщо газопостачання на весь об'єкт побутового споживача припинено, але договір споживачем не розірвано мінімальний розмір річної замовленої потужності об'єкта побутового споживача визначається на рівні 39 куб.м.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог Правил.
Згода споживача про приєднання до умов договору підтверджується фактом споживання природного газу, визначеного Оператором ГРМ згідно пункту 13 розділу ІІІ Правил.
До 26.09.2024 року позивач користувався послугами відповідача, що підтверджується актом про припинення газопостачання.
Даних про те, що позивач звертався до відповідача щодо укладення індивідуального договору матеріали справи не містять.
Щодо відсутності підстав для нарахування плати за розподіл природного газу та технічне обслуговування.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносини, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Згідно ст. 7 названого закону співвласники зобов'язані, крім іншого, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Поняття внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку визначено статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» як механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо).
Положеннями ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем електропостачання та газопостачання здійснюються суб'єктом, визначеним співвласниками багатоквартирного будинку, за рахунок співвласників.
Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що для забезпечення безпеки газопостачання та готовності внутрішньобудинкових систем газопостачання дво- або багатоквартирного будинку до надання послуг з розподілу та постачання природного газу співвласники такого будинку або за їхнім рішенням - управитель багатоквартирного будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, інша уповноважена співвласниками особа мають укласти договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку з оператором газорозподільної системи або іншим суб'єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирних будинках здійснюється за рахунок співвласників такого багатоквартирного будинку.
У разі якщо об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель або інша уповноважена співвласниками особа не звернулися до оператора газорозподільної системи із заявою про укладення договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку та не направили йому повідомлення про укладення такого договору з іншим суб'єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт, вважається, що співвласники багатоквартирного будинку приєдналися до договору на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку з оператором газорозподільної системи, на території ліцензійної діяльності якого розташований відповідний будинок.
У такому разі оператор газорозподільної системи розподіляє кошторисну вартість технічного обслуговування між співвласниками багатоквартирного будинку пропорційно до кількості укладених договорів із споживачами послуг з розподілу природного газу у такому будинку та надає індивідуальні квитанції споживачам у цьому будинку для оплати послуг з технічного обслуговування.
Типовий договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку, затверджено постановою НКРЕКП 05.12.2023 № 2291. Цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України та не потребує двостороннього підписання між Сторонами його письмової форми (п. 1.3 названого договору).
Таким чином, договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку укладається шляхом приєднання до його умов. Вимоги про його підписання сторонами законодавством не встановлено. Про наявність такого договору, укладеного співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 у відповідності із ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з іншим суб'єктом матеріали справи на момент її розгляду не свідчать, як не свідчать вони про пошкодження даного будинку і відсутність технічної можливості газопостачання і роботи в ньому внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Будинок, в якому позивач має у власності квартиру, підключений до системи газопостачанння, тому нарахування плати за технічне обслуговування газорозподільних систем є правомірним, незалежно від того чи споживає позивач послугу, чи ні.
Навіть при відключеному газопостачанні, плата за послуги розподілу (доставки) газу продовжує нараховуватися, якщо фізичне підключення до мережі залишається, оскільки це оплата за утримання інфраструктури.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів порушення прав споживача позивачем суду не надано.
Підстав для задоволення позовних вимог не вбачається.
Рішення суду відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 378, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Маміна
Судді О. Ю. Тичкова
Н.П. Пилипчук