Справа № 345/2868/25
Провадження № 11-кп/4808/201/26
Категорія ч.3 ст. 307 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
09 березня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі :
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19 лютого 2026 року про продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 вважає ухвалу суду першої інстанції про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою незаконною, необґрунтованою і постановленою з істотним порушенням вимог КПК України і практики Верховного суду та ЄСПЛ.
Зазначає, що суд в оскаржуваній ухвалі механічно відтворив формулювання клопотання прокурора, не надав оцінки наявності і обґрунтованості ризиків, не оцінив можливість застосування інших запобіжних заходів, не проаналізував міцність соціальних зв'язків і дані, які характеризують обвинуваченого.
Суд в ухвалі послався на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4.5 ч.1 ст. 177 КПК України, не навівши жодного обґрунтування такої оцінки, проігнорувавши при цьому численні постанови Верховного Суду.
При оцінці ризиків, судом не враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 утримується під вартою майже рік, і при цьому ризик втечі в умовах воєнного стану практично неможливий, крім членів сімей обвинувачених, інших свідків досудовим розслідуванням не встановлено, а прокурором не заявлено для допиту в суді, що ОСОБА_8 раніше не вчиняв злочинів і інформації про його злочинну діяльність прокурором не доведено.
Суд першої інстанції в рішенні не навів переконливих аргументів для незастосування більш м'яких запобіжних заходів. Не дивлячись на те, що сторона захисту наполягала на визначенні застави, судом було відмовлено, а ухвала не містить мотивів неможливості застосування застави.
Судом першої інстанції при винесенні ухвали про продовження строку тримання під вартою не враховано і не взято до уваги, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до затримання займався підприємницькою діяльністю з 2001 року та мав стабільний дохід, що серед його родини є бажаючі внести визначену судом заставу, і відмовив у визначенні навіть альтернативної застави, має на утриманні двох неповнолітніх дітей і дитину студента платної форми навчання, позитивно характеризується.
Просить ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19.02.2026 року щодо ОСОБА_8 скасувати та визначити щодо нього розмір застави в межах встановлених в ч.5 ст. 182 КПК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 цього Кодексу.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 19 лютого 2026 року клопотання прокурора задовольнено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком на 60 днів до 20.04.2026 року включно.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 , підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати;
- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника, вважає її безпідставною та необґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та додані документи, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.
Доводи захисника ОСОБА_9 в поданій апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно продовжив щодо її підзахисного ОСОБА_8 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є необґрунтованими, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою Калуського міськрайонного суду від 23.12.2025 року.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно положень ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні поданому до суду в порядку ст. 199 цього ж Кодексу, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, має також враховувати наявність чи зміну обставин передбачених ст.178 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу. Окрім іншого, суд повинен врахувати і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, з огляду на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.
Обставини на які посилається апелянт не спростовують висновків суду першої інстанції, що більш м'який запобіжний захід, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не запобігатиме наведеним ризикам.
Суд першої інстанції в повній мірі врахував як обставини справи, так і відомості що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , які не спростовують висновків суду.
Разом з тим, продовжуючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував його вік, стан здоров'я та те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності.
Також суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 310, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 317 КК України, що йому інкримінується, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція ч.3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_9 подала до суду копію заяви, згідно якої особа ОСОБА_10 даною заявою підтверджує, що у випадку визначення застави в межах передбачених п.3 ч.5 ст. 182 КПК України ОСОБА_8 , готовий виступити заставодавцем та обов'язки йому відомі і зрозумілі.
Також доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 про те, що суд першої інстанції безпідставно не визначив розмір застави при продовженні строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , при цьому не мотивував своє рішення щодо цього, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення зокрема у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, що належать до категорії особливо тяжких злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів.
А тому судом першої інстанції обґрунтовано враховано вказані обставини при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
За таких обставин, істотних порушень вимог КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Калуського міськрайонного суду від 19 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4
ОСОБА_5