Справа № 215/1523/26
1-кп/215/593/26
11 березня 2026 року
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025041760000825 від 26.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 361 КК України,
Ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 21.01.2026 підозрюваному ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20.03.2026.
Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
Потерпілі підтримали клопотання прокурора.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, ухвалу слідчого судді від 21.01.2026, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, виходячи з наступного.
Згідно ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього кодексу.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечує особам, яким обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення законності позбавлення свободи, що означає необхідність перевірки не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а також і мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою. При цьому рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватися на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Суд має з'ясувати можливість застосування до особи, яка тримається під вартою, будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується в тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного (обвинуваченого); міцність його соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; постійного місця роботи, навчання; репутація, майновий стан підозрюваного (обвинуваченого); наявність судимостей; повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється (обвинувачується) особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється (обвинувачується) особа.
Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, повинно містити в тому числі виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених ст. 199 КПК України.
Вирішуючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, на підставі наданих матеріалів враховує те, що ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, враховує наявні ризики щодо особи обвинуваченого, який неодноразово засуджений та враховує, що він вчиняє злочини, коли в державі введено воєнний стан, а тому перебуваючи неізольованим від суспільства він може продовжити вчиняти аналогічні злочини, оскільки останній неодноразово вчиняв злочини проти власності, однак на шлях виправлення не став та скоїв нові умисні злочини і може переховуватися від суду.
Тобто, оскільки обставини, на які посилався суд при обранні обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовженні строку його дії, та на які в своєму клопотанні посилається прокурор, не змінилися, суд вважає, що інший запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, може переховуватися від суду, впливати на свідків і потерпілих, які можуть підлягати допиту в суді, чим перешкоджати кримінальному провадженню, що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Тому, за результатами розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за доцільне, з урахуванням усіх обставин справи та особи обвинуваченого, не визначати йому розмір застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199, 315 КПК України, суд
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто до 09 травня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня вручення її копії.
Суддя