Справа № 215/1022/25
2/215/237/26
11 березня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.
за участю: секретаря - Мироненко А.О.
представника позивача - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,-
12.02.2025 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з даною позовною заявою.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що зареєстрований та проживає з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 26.09.2024 року покинула дитину та виїхала за кордон, де зараз і перебуває. Разом з ними не проживає та не виховує дитину, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.02.2025 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Позивач отримав судовий наказ про стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_5 та направив на примусове виконання. Мати дитини повністю самоусунулась від виховання та утримання доньки, життям та здоров'ям своєї дитини не цікавиться, не підтримує її ні морально, ні матеріально. Позивач стверджує, що він є батьком який самостійно виховує дитину. Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно для оформлення документів, необхідних для вирішення соціально-побутових питань стосовно дитини, як батьку, що самостійно виховує дитину, тому він змушений звернутись до суду для встановлення факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, відзив на позов не подала, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у передбаченому законом порядку, а саме: sms-повідомлення щодо документу «судова повістка про виклик до суду» на номер телефону; рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (повернуто за закінченням терміну зберігання, оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме (а.с. 23, 27, 28, 34, 35, 47, 48, 70, 71, 75-77, 91, 93, 95). За згодою позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради в особі виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради надав до суду лист про розгляд справи без їх представника, висновки та пояснення по суті спору до суду не надав.
Треті особи з боку відповідача залучені ухвалою суду від 27.01.2026:
- ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснення та відзив на позовну заяву до суду не подав, в судове засідання не з'явився;
- ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснення та відзив на позовну заяву до суду не подав, в судове засідання не з'явився.
Суд заслухавши думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи прийшов до наступних висновків.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини тим, що мати дитини мешкає за кордоном, повністю самоусунулась від виховання та утримання доньки, на даний час ніде не працює, життям та здоров'ям своєї малолітньої доньки не цікавиться, не підтримує її ні морально, ні матеріально.
Судом встановлено, позивач ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.5), перебував у шлюбі з відповідачем та за рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10.02.2025 шлюб між ними розірвано (а.с. 6,7). Позивач отримав судовий наказ №215/6338/24 від 18.10.2024 про стягнення з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_6 аліментів в розмірі частини доходу на утримання доньки, вказаний наказ перебуває на примусовому виконанні з 05.11.2024, згідно довідки державного виконавця Яковенко О. від 18.12.2024, аліментні платежі станом на 18.12.2024 не надходили (а.с.8,9). Криворізькій ліцей академічного спрямування «Міжнародні перспективи» КМР в характеристиці учениці 2 класу ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_7 навчається з 1 класу дистанційно, на уроки виходить систематично, в 1 класі допомагала матуся, а в цьому навчальному році - тато, мама перебуває за кордоном (а.с.11). В судовому засіданні, за клопотанням позивача, судом допитано свідків ОСОБА_8 (подруга матері позивача) та ОСОБА_9 (матір позивача), які повідомили, що позивач гарний батько, піклується про донечку, виховує дитину самостійно, відповідач участі у вихованні та утриманні доньки не приймає, батьківськи обов'язки відносно своєї малолітньої дитини не виконує (а.с.96-98).
На виконання ухвали суду від 23.06.2025, Головним центром обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України надано інформацію відносно відповідача, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетнула державний кордон України у напрямку виїзд 26.09.2024. Інформація про повернення відповідача до України у зазначеному листі відсутня (а.с.78).
Але, на думку суду, перебування матері закордоном не свідчить про її відмову від доньки чи неможливість її піклування про неї. Доводи, що на сьогодні вона не може (не хоче) забрати дитину до себе, не можуть розглядатися на довгострокову перспективу, бо така можливість (бажання) може з'явитися згодом. Також не виключається повернення матері до дитини в разі зміни обставин/виникнення необхідності її безпосереднього постійного піклування про дитину з інших причин. Суд зауважує, що письмові докази, пояснення свідків про факт сумлінного самостійного виконання батьком своїх батьківських обов'язків ніким не спростовувався, не порушувався та не заперечувався, як і обставини самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по відношенню до малолітньої дитини.
В свою чергу, самоусунення від виконання батьківських обов'язків є підставою для притягнення батьків до цивільної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Усі подані батьком на обґрунтування позовної заяви документи свідчать про належне виконання ним своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки, але в жодному разі не заперечують наявність обов'язків матері також виховувати, утримувати та піклуватися про свою дитину.
Факт самостійного виховання та утримання дитини батьком, який просить установити позивач, не породжує юридичні наслідки, тобто від його встановлення особисті права позивача не змінюються та не припиняються.
Факт, який просить встановити позивач, за своєю суттю зводиться до визнання судом (документування) тієї обставини, що батько виконує свої батьківські обов'язки щодо своєї доньки, тоді як законодавством не передбачено окремого встановлення такого факту.
Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четверто їстатті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Позовна заява не містить обставин та фактів про наявність спору щодо участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини, а позивач зазначає факти про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, що є підставою для покладення на неї відповідальності встановленої законом та аж ніяк не підставою для встановлення факту (документуванням) судом виконання батьківських обов'язків позивачем.
Відсутність порушення, невизнання або оспорювання прав чи законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, що підтверджується позицією Верховного Суду. У таких випадках судам не потрібно оцінювати правочин чи обґрунтованість способу захисту, оскільки відсутній предмет захисту.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
На підставі наведеного, оцінивши доводи і докази суд дійшов висновку, що обставини, які склалися між батьками дитини не є виключними (непереборними / винятковими / неординарними / особливими), мати має і можливість, і обов'язок піклуватися про свою дитину, не позбавлена батьківських прав, не визнана рішенням судом недієздатною, не визнана судом безвісно відсутньою.
Судом встановлено, що позивачем не зазначено в позові обставин, які б підтверджували наявність порушення його права та/або законного інтересу невизнання відповідачем факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, а тому у задоволені позову слід відмовити.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Керуючись положеннями СК України, статтями10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд,
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком -відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та проголошено 11.03.2026.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ЄДРПОУ 04052560, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.
Треті особи на стороні відповідача:
ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Центрально- ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 .