ЄУН 193/1939/25
Провадження 2/193/189/26
іменем України
(заочне)
10 березня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
за участю секретаря судового засідання Оселедець О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
25.12.2025 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , згідно вимог якого позивачка просила суд розірвати шлюб з відповідачем, зареєстрований 06.09.1997 відділом РАГС Софіївської райдержадміністрації Дніпропетровської області, за актовим записом № 883.
В обґрунтування позову зазначила, що сторони від шлюбу дітей не мають. Шлюбні відносини між ними фактично вже давно припинені, відповідач проживає на протязі десяти років із іншою жінкою, тому шлюб існує лише формально.
Окільки сторони не ведуть спільного побуту, спільно не проживають, відповідач створив нову сім'ю, вважає, що не доцільно зберігати сім'ю.
Позивачка неодноразово на протязі останніх кількох років пропонувала відповідачу звернутися до органу ДРАЦСу з спільною заявою про розірвання їх шлюбу, але її прохання він постійно ігнорує.
Ухвалою судді від 05.01.2026, відкрито провадження з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, натомість до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань до суду не направляв.
При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з'явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, вирішено розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст. 280,281 ЦПК України.
Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 06.09.1997 між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Софіївської райдержадміністрації Дніпропетровської області, актовий запис № 83 (а.с. 4).
Від шлюбу сторони дітей не мають.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу, - не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 112 ч.2 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Зміст позовної заяви вказує на те, що у зв'язку з погіршенням взаємовідносин, подружжя остаточно припинили сімейні та подружні стосунки, сторони проживають відокремлено, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають, жоден з них не вживав заходів для примирення та збереження сім'ї, тому наполягання позивачки на розірванні шлюбу у тому числі через проживання відповідача з іншою жінкою базуються на неможливості подальшого спільного життя і збереження сім'ї.
При цьому сторони не дійшли добровільної згоди щодо спільного звернення з заявою про розірвання їх шлюбу до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.
За таких обставин, у суду складається достатня переконаність у наявності стійкого волевиявлення подружжя, спрямованого на припинення сімейних стосунків, збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що згідно до ст.112 СК України є підставою для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 8 ст. 294 ЦПК України у рішенні про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Враховуючи те, що під час реєстрації шлюбу прізвище позивача не було змінено позивачем, тому суд дійшов висновку про недоцільність вирішення щодо її прізвища.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем не заявлено вимогу щодо стягнення судового збору з відповідача, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
Керуючись ст. 4, 9, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 81, 141, 247, 258, 263-265, 268, 273, 274-277, 279, 289, 352, 354 - 355 ЦПК України, ст.3, 24, 110-112 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити повністю.
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 06 вересня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Софіївської райдержадміністрації Дніпропетровської області, актовий запис № 83, - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Заочне рішення може бути переглянуте Софіївським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.
Дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 10 березня 2026 року.
Суддя О. В. Томинець