Справа № 191/1151/26
Провадження № 3/191/357/26
10 березня 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук С.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агентства Меліорації та рибного господарства України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.4 ст.85 КУпАП,
до Синельниківського міськрайонного суду з Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області Державного агентства Меліорації та рибного господарства України надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , за ч.4 ст.85 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДП№005028 від 22.11.2025 року, 22 листопада 2025 року, о 10 год. 00 хв. Синельниківський район, с. Грушевато-Криничне, Раївської територіальної громади на Дніпровському водосховищі, балка Ворона, було виявлено ОСОБА_1 , який ловив рибу в брід вудкою методом багріння забороненим колючим знаряддям лову, а саме конус 1 шт., риби не спіймав, чим порушив п.п 1 п. 2 IV, п.п. 8 п.1 IV Правил любительського та спортивного рибальства, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 85 КУпАП.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується відомостями, встановленими з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДП №005028 від 22.11.2025 року, опису знарядь незаконного добування водних живих ресурсів, плавучих, транспортних засобів зброї та боєприпасів, спеціальних документів, водних живих ресурсів від 22.11.2025 року відповідно до якого у ОСОБА_1 вилучено колюче знаряддя лову (конус) 1 шт.
Таким чином, було встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, а саме: грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням заборонених знарядь лову).
Однак, згідно із вимогами ч.2 ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення в справах підвідомчих суду може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.
У контексті КУпАП Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі № 308/8763/15-а зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається зі сплином часу.
Також Верховний Суд у своїх постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 та від 11.12.2018 у справі № 242/924/17 зробив висновки, відповідно до яких «несвоєчасна сплата» не є триваючим адміністративним правопорушенням, а тому суб'єктом владних повноважень при прийнятті постанови не враховано вимоги статті 38 КУпАП, яка в свою чергу визначає строки накладення адміністративного стягнення. Оскільки згідно частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідачем притягнуто позивача до адміністративної відповідальності з порушенням строків, визначених статті 38 КУпАП та на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк притягнення до відповідальності. Триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону. З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, та на час винесення спірної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вчинено 22.11.2025 року, однак справа надійшла до суду 19.02.2026 року, тобто за три дні до закінчення трьох місячного строку з дня вчинення правопорушення, як це передбачено ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Таким чином, на час розгляду справи у суді, сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст.38 КУпАП.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Крім того, пункт 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що станом на день розгляду справи у суді закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, оскільки, дане правопорушення не є триваючим, а тому провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 85 КУпАП слід закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ч. 2 ст.38 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 124, 247 КУпАП, суд
визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 85 КУпАП.
Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 4 ст. 85 КУпАП провадженням закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Речові докази, вилучені 22.11.2025 року у ОСОБА_1 : конус 1 шт., який перебуває на зберіганні Управлінні Державного агентства меліорації та рибного господарства у Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул.. Перемоги, 81) - знищити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя С. А. Форощук